Сім годин тривало засідання у Вищому антикорупційному суді, де обирали запобіжний захід ексміністру енергетики Герману Галущенку. Процес супроводжувався двома технічними перервами: перша була зумовлена необхідністю судді Віктора Ногачевського оголосити рішення в іншій справі, друга — оголошеною загрозою застосування балістичної ракети «Орєшнік».
Герман Галущенко з’явився в залі засідань у тому ж костюмі, в якому його затримали минулої неділі на пункті пропуску. Спілкуючись із журналістами, він зазначив, що має можливість змінювати лише сорочки, оскільки умови в камері СІЗО не дозволяють прасувати верхній одяг. Попри обставини, підсудний перебував у доброму гуморі та охоче відповідав на запитання преси.
Сума у 425,9 млн грн, яку запросила сторона обвинувачення як альтернативу арешту, викликала заперечення у Галущенка. Він заявив, що такий обсяг коштів є для нього непідйомним.
«Якщо не знайду таких грошей — буду сидіти», — коротко резюмував ексміністр.
Обвинувачення САП
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Іван Дячук на судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) виступив із розширеним обгрунтуванням клопотання про обрання запобіжного заходу ексміністру Герману Галущенку. За версією слідства, Галущенко був ключовою фігурою у масштабній злочинній організації, яка роками паразитувала на державних стратегічних підприємствах.
Структура «Мідаса»: від бізнесменів до міністрів
За даними САП, не пізніше грудня 2020 року бізнесмен Тимур Міндіч, маючи на меті незаконне збагачення, доручив своєму партнеру Цукерману сформувати склад злочинної організації. Погодилися на співпрацю Устименко, Зоріна та інші особи, що фігурують у справі під кодовою назвою «Мідас». Важливим етапом стало залучення Германа Галущенка, а через нього — довірених осіб Миронюка та Басова.
Слідство встановило чітку трирівневу ієрархію керівництва:
- Перший рівень: Міндіч — Цукерман.
- Другий рівень: Цукерман — Миронюк.
- Третій рівень: Миронюк — Галущенко — Басов.
У злочинній ієрархії Герман Валерійович був не просто міністром, а частиною «третього рівня» разом із Басовим та Миронюком, які безпосередньо «доїли» Енергоатом.
Конспірація та псевдоніми
Учасники угруповання суворо дотримувалися правил секретності. У внутрішньому листуванні Галущенко фігурував під псевдонімами. Кличку «Сигізмунд» для нього придумав Цукерман, проте Миронюк та Басов також називали його «Професором». Про рівень цинізму організації свідчить цитата з перехопленого листування одного з фігурантів: «Если у клиента есть ответ на вопрос откуда и где заплатили налоги — это уже не наш клиент».
Таблиця «Манхеттен»
Поки Галущенко працював віцепрезидентом Енергоатома, гроші від контрагентів текли рікою до «бекофіса». Весь «чорний нал» (а це понад $112 млн) акуратно вносили в табличку з пафосною назвою «Манхеттен».
Коли ділили «прибуток», Галущенку капало 30% від залишку. Загалом назбиралося у нього $9 млн. Гроші конвертували у Швейцарії та розкидали по офшорах на Карибах.
Швейцарські канікули за рахунок «клієнтів»
Особливо «зворушила» частина виступу прокурора — про дітей Галущенка. Навчання нащадків міністра у Швейцарії обійшлося в 546 тисяч франків. Платили за це не з зарплати Мін’юсту, а через фонд Hamilton Development Foundation (слідство підтвердило, що за легалізацію відповідав Айвар Омсон). Гроші проходили як «оплата за рахунок клієнтів фонду». Дружина Галущенка, пані Богданова, теж не бідувала — її картки регулярно поповнювали зі злочинного общака. Загальна сума легалізованих коштів, що фігурує у справі, сягає 426,3 млн грн.
«Ручний» Енергоатом та сценарії для ГТС
Прокурор підкреслив: навіть після переходу з Міністерства енергетики до Міністерства юстиції, Галущенко не втратив контроль над енергосектором. Він продовжував координувати схему «Шлагбаум» в «Енергоатомі» та лобіювати інтереси компанії в Кабміні. Наприклад, у червні 2025 року він сприяв виключенню підприємства зі списку тих, з кого неможливо стягувати борги, оперативно пересилаючи листи іншим міністрам.
Більше того, Галущенко намагався «прилаштувати» свою ексрадницю Оксану Кривенко в «Оператор ГТС». Він навіть надіслав їй детальний сценарій призначення: коли завершити «формальний» конкурс і коли прийти на фінальну співбесіду. Схему зламало лише НАБУ, яке почало роздавати підозри у листопаді 2025-го.
«Людина Деркача» та мрії про втечу
Вишенька на торті — зв’язки. У розмовах Цукерман прямо каже: «Сигизмунд — человек Деркача». Того самого зрадника, що зараз засідає в російському Сенаті.
Ризик втечі прокурор обгрунтував просто: Галущенко 58 разів виїжджав за кордон під час війни, а на плівках фігуранти відверто сміються: «Сигизмунд мечтает слинять... мечтает уехать куда-то послом».
Вимоги прокуратури
За інкримінованими статтями (зокрема ст. 255 КК України) Герману Галущенку загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість злочину та масштаб збитків, прокурор САП просив суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 425 млн 984 тис. грн.
Як Галущенко «дружив» із СБУ
Як з’ясувалося з виступу прокурора САП, Герман Галущенко продемонстрував дивовижну швидкість адаптації: йому знадобилося лише шість днів у кріслі міністра юстиції, щоб почати займатися тюремним дизайном для опонентів.
За даними слідства, 21 липня 2025 року заступник мінюсту Євген Пікалов прийшов у месенджер до Галущенка із делікатною пропозицією.
«Доброго дня. Поступило прохання від СБУ попрацювати в умовах СІЗО із затриманим керівником підрозділу НАБУ», — писав Пікалов. Мова йшла про детектива Руслана Магамедрасулова, якому наступного дня мали обрати запобіжний захід. СБУ, мала дуже специфічний «райдер» для затриманого: «Просять безплатну камеру з неприємними сусідами».
Того ж дня Пікалов скинув Галущенку фотографії камери в Лук’янівському СІЗО. Облуплені стіни, грибок, іржаві нари та загальна атмосфера безнадії — це були ті самі «попередні умови», які підготували для детектива НАБУ.
Міністр юстиції, чиїм прямим обов’язком є контроль за дотриманням прав людини в місцях несвободи, просто відповів: «+».
До речі, Євген Пікалов, який так сумлінно підбирав «неприємних сусідів» для працівника НАБУ, досі працює на посаді заступника міністра.
Айвар Омсон: хто він і кому
Людина, чиє ім’я донедавна знали лише обрані джерела, офіційно «спливла» у підозрі НАБУ як «громадянин Сейшельських островів». За цим скромним титулом ховається один із найпотужніших майстрів легалізації брудних грошей у світі.
Розслідувачі вказують на його багаторічні зв’язки з Севою Могилевичем, «хрещеним батьком» російського криміналу та Дмитром Фірташем, українським олігархом, який роками чекає на екстрадицію у Відні.
Саме Омсон через кіпрську структуру Avril Ventures Limited допомагав тримати медіа-активи в Україні (канали NewsOne, 112 та інші). Він професіонал, який десятиліттями надає послуги з «припарковування» капіталу на ринку СНД.
У справі «Мідас», за твердженням НАБУ, Омсон на професійній основі надавав послуги з відмивання доходів. Його функціонал був простим і геніальним:
- Створення Трасту (лютий 2021): Одразу після призначення Галущенка на топпосади, на Сейшелах з’являється траст, закритий від будь-яких запитів.
- Перекрутка в крипту: Готівкові «пакети», які спільники Міндіча збирали в Києві, Омсон переводив у криптовалюту, а потім «припарковував» на рахунках фонду Hamilton Development Foundation.
- Вихід у Fiat: Коли міністру були потрібні гроші на швейцарські коледжі чи життя родини, Омсон легалізовував ці суми, переводячи їх назад у реальну валюту за кордоном.
Цікавий нюанс: офіси фірм Міндіча (Mailer Global), фірм Мужеля та структур, пов’язаних із Могилевичем та Омсоном, зареєстровані за однією адресою — у величезному бізнес-центрі на околиці Лондона. Це справжній вузол, через який проходили мільярди доларів, вкрадених на українській енергетиці.
І те, що НАБУ змогло побачити нутрощі цього трасту в справі Галущенка, означає, що на бекофісі фігурантів знайшли первинні документи.
Виступ «Доцента»: як відбивався Галущенко
Ексміністр вирішив змінити роль зі «злочинного генія» на досвідченого державника, якого просто «не так зрозуміли».
Найбільше Галущенка, схоже, зачепила не підозра у відмиванні грошей, а неточність у науковому званні на плівках Міндіча.
— «Там згадується "Професор" і "Сигізмунд". Я, до речі, не є професор, я — доцент», — уточнив він з усмішкою.
Щодо звинувачень у лобіюванні інтересів «Енергоатома» через схему «Шлагбаум», Галущенко заперечив тим, що заборона стягувати борги з компанії під час війни — це не корупція, а захист.
— «Різні умєльці пішли судитися, коли ЗАЕС потрапила в окупацію. Вони через суди стягували борги на майже 1 млрд грн. Ми просто рятували гроші підприємства», — пояснив ексміністр.
Також він побідкався на «завалений» контракт із Болгарією на закупівлю реакторів. Мовляв, якби не кримінальні справи, Україна вже наступного року мала б робочий третій блок Хмельницької АЕС.
Версію про те, що його кар’єра — це результат «протекції» бізнесмена Тімура Міндіча перед президентом, Галущенко відкинув як абсурдну.
— «Чому тут президент взагалі в цій підозрі, да? Але мова йде про те, що Міндіч, користуючись наявністю дружніх стосунків з президентом Зеленським, там бла-бла-бла, а Галущенко отримав особисту вигоду шляхом заступництва Міндіча перед Зеленським.
А-а... Ну, я, чесно кажучи, навіть не розумію взагалі це поняття — "заступництво" в моєму розумінні. Це, умовно кажучи, є якийсь там... бестолковий, там... нерозумний людина, яка протиречить на своєму місці і халтурить постійно, да? І хтось просить: "Слухай, ну підійди, щоб мене не звільнили". Ну, якось так, да.
Насправді, я не розумію взагалі, для чого мені це заступництво, да? Тому що я з президентом був на постійному зв'язку, особливо з початком великої війни, особливо з масштабними обстрілами енергетики. Він постійно цим цікавився. Тому... ну, це мені здається, це якась, ну, для мене взагалі дивна конструкція. Але я не знаю, чому тут з'явилося саме прізвище Зеленського в цій справі», — заявив він, наголошуючи, що Міндіч тут ні до чого.
Коли мова зайшла про детектива НАБУ Магамедрасулова та «неприємних сусідів» у СІЗО, Галущенко став на захист свого заступника Пікалова.
— «Там нормальні умови були, нічого такого. Він (Пікалов — прим.ред), поводився коректно», — запевнив ексміністр.
Хоча прокурор тут же нагадав про ще один цікавий нюанс: Пікалов пропонував Галущенку передавати довідки по «контрольних фігурантах» у Лук’янівському СІЗО не через месенджери, а «в паперовому вигляді». Очевидно, щоб не плодити зайвих доказів.
Коли суддя прямо запитав, яку суму застави Галущенко готовий внести, той, ще вранці бідкаючись на відсутність коштів, грайливо відповів:
— «Ну, я не знаю... мільйонів 30 би знайшов, чи 20».
Зняли з поїзда
Нагадаємо, 15 лютого, в неділю, ексміністра енергетики затримано при спробі перетнути кордон. Напередодні, Галущенко виїхав поїздом №67/68 сполученням Київ-Варшава. О 04:00 ранку, під час проходження прикордонного контролю на Ягодині спрацював індекс заборони виїзду. Система прикордонників заблокувала «пасажира».
На місце негайно прибули детективи НАБУ та прокурори САП. Галущенка зняли з поїзда та затримали в порядку ст. 208 КПК України (без ухвали суду на термін до 72 годин).
Затримання відбулося в межах розслідування справи «Мідас». Ексміністр намагався виїхати як багатодітний батько (у нього троє неповнолітніх дітей, які проживають у Швейцарії).
Підозра Галущенку
16 лютого детективи НАБУ та прокурори САП офіційно вручили Герману Галущенку підозру. Експосадовцю інкримінують порушення за двома важкими статтями Кримінального кодексу України:
- Ст. 255: Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній.
- Ст. 209: Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Слідство оцінює загальну суму ймовірної легалізації у понад 400 млн. грн. Одним із ключових доказів обвинувачення називає оплату навчання дітей Галущенка у Швейцарії.
Дані про перебування та навчання дітей підтверджені офіційними відповідями швейцарських органів на запити НАБУ.
Відправили в СІЗО
Суд частково задовольнив клопотання прокурорів САП. Галущенко перебуватиме в камері 60 діб — до 15 квітня 2026 року включно, або внесе заставу у 200 млн. грн.
У разі внесення коштів ексміністр буде зобов'язаний носити електронний браслет та здати закордонні паспорти.
Сам Герман Галущенко зустрів рішення суду без ентузіазму, він заявив, що сума застави для нього залишається неприйнятною.
«Я незадоволений рішенням. Буду збирати не на заставу, а на адвокатів, щоб вони подали апеляцію», — прокоментував він одразу після оголошення ухвали.
