Попри офіційні заяви в Брюсселі на підтримку євроінтеграції України, цей процес залишається тривалим та суперечливим, оскільки тісно пов’язаний із внутрішніми політичними змінами у країнах Євросоюзу. І хоча публічно блокувати рух України до ЄС намагаються лише такі держави, як Угорщина та Словаччина, закулісся перемовин є більш складним пошуком балансу інтересів різних країн.
У цьому контексті для нас є надзвичайно важливою позиція Польщі, де нещодавно обрали нового президента Кароля Навроцького, відомого критичними заявами щодо України.
Як усі ці політичні процеси впливають на ставлення до України в ЄС; як зараз поляки сприймають українських біженців та чому уряд Польщі започаткував державну програму пільгового кредитування для відбудови України, — в ексклюзивному інтерв’ю для UA.News розповіла Галина Хейло, віце-президентка Асоціації українських банків, президентка Міжнародної платіжної асоціації (МПА), заступниця голови Комітету з питань фінансів Польсько-української господарчої палати (PUIG).
Нещодавно у Польщі пройшов 17 Baltic Business Forum (BBF), де обговорювали майбутнє України, Польщі та Європи загалом. Які Ваші інсайди з цієї події?
Галина Хейло: Польсько-українська господарча палата організує Baltic Business Forum вже 17-й раз. Насправді, було багато інсайдів. Мені сподобалася загальна атмосфера: присутні українські та польські політики говорили однією мовою — не було сумнівів, що Україні потрібно рухатися до Євросоюзу і НАТО. Обговорювали різні механізми, як це може бути, але не було сумнівів, що так потрібно. Напевно, це головний лейтмотив цього форуму. І це надихає.
Ви зауважили, що в Польщі гостро критикують місцевих політиків, які заграють із Путіним. І що найцінніше — критика лунає не з вуст українців, а від самих поляків. Про що свідчать такі дебати?
Галина Хейло: Дуже важливо, коли чути такі критичні зауваження, не просто від рядових громадян, а, наприклад, з вуст пана Александра Кваснєвського, колишнього президента Польщі. Це задає тренд.
Зараз у Польщі відбуваються дуже складні політичні процеси. Звісно, ми маємо прийняти вибір польського народу. Вони обрали президента який, м'яко кажучи, не прихильник України. Маємо достатньо багато проблем у Польщі у зв'язку з цим.
Але новообраний президент і не прихильник Росії — це вже дуже непогано. Росія для Польщі вважається окремим ворогом, окремим суб'єктом, який не повинен робити того, що робить. Тобто це розуміють усі, навіть одіозні політики.
На полях BBF Вам випала нагода поспілкуватися з Александром Кваснєвським. Як він оцінює перспективи України на шляху до НАТО та Євросоюзу?
Галина Хейло: Пан Кваснєвський переконаний, що Україна повинна увійти до НАТО. Навіть більше, він вважає, що Україна сильніше потрібна НАТО, ніж НАТО — Україні. На його думку, Україна зараз має найбільш сучасну та підготовлену армію, яка воює, яка реально боєздатна і має відповідний досвід.
Ніхто в Європі не має реального досвіду війни. Це, звісно, добре. Але так сталося, що Україна, на жаль, має такий досвід. І цей досвід потрібен НАТО.
Щодо зближення з ЄС, то пан Кваснєвський впевнений, що Україна де-факто вже є частиною Євросоюзу. Потрібні тільки певні узгодження для того, щоб привести це у формальну площину. Кваснєвський — справжній друг України і підтримує її євроатлантичну інтеграцію.
За вашими оцінками, за оцінками європейців, з якими ви спілкуєтеся, що є найбільш проблемним навіть у самому переговорному процесі з ЄС?
Галина Хейло: Це складне запитання. Наприклад, до влади у Польщі має прийти новий президент Кароль Навроцький. Щоправда, є ймовірність, що можуть оголосити перевибори. Оскільки різниця у другому турі між Каролем Навроцьким і його опонентом, мером Варшави Рафалом Тшасковським, менше 1%. Дуже багато зіпсованих бюлетенів, є нарікання на певні махінації під час виборів.
Тому зараз, до другого липня, Верховний суд Польщі Польщі вирішує, що з цим робити. Подивимося, як розвиватимуться події. Тому що, наприклад, Лех Валенса закликав переглянути результати другого туру виборів. Це перше.
Якщо говорити, зокрема, про пана Навроцького, то він заявляє, що не бачить Україну у Євросоюзі, доки вона не вирішить питання, пов’язані з «Волинською трагедією».
Насправді у польському суспільстві, будемо відверті, є різні думки стосовно України. З одного боку, є дружня підтримка. Наприклад, зараз я мешкаю у Варшаві, де українців сприймають добре. Але Варшава — не вся Польща. Нещодавно розмовляла зі своєю знайомою, яка мешкає у маленькому містечку поблизу Варшави. Вона розповіла, що, наприклад, у школі її дітей булять. Тобто у маленьких містах інше ставлення до українців.
До речі, за статистикою, за Кароля Навроцького проголосували виборці з маленьких містечок, з початковою або професійною освітою. Тому, звісно, варто брати до уваги заяви польських політиків. Хоча їхні промови для внутрішнього використання, часто відрізняються від заяв для зовнішньої аудиторії, але такі моменти теж треба відслідковувати.
Знов-таки, Польща — парламентсько-президентська республіка. Тут були вибори до парламенту. І прем'єр-міністр Дональд Туск, прихильник євроінтеграції України, після обрання президентом Кароля Навроцького, ініціював голосування щодо довіри уряду. Сейм Польщі проголосував за вотум довіри до уряду Туска, що означає більш прогнозовану політику щодо України, аніж у разі його відставки. Тому не все так погано зі ставленням поляків до України.
Але це тільки у Польщі. У кожній країні Євросоюзу — різна політична ситуація, яка впливає на ставлення до України. Я пересвідчилася у цьому під час візиту у складі делегації українських банкірів до Європарламенту у лютому цього року.
Під час засідання Комітету із закордонних справ пролунали суперечливі заяви від представників Угорщини та Словаччини. Вони закликали припинити приділяти надмірну увагу Україні, мовляв, у Євросоюзу є інші проблеми, наприклад, екологічні. А Україна — не входить до ЄС. Як бачимо, політичне керівництво кожної держави діє так, як буде вигідніше, скажімо, для її суспільства, для народу. Але, звісно, нам, українцям, це не завжди приємно.
Згадуючи візит до Європарламенту, також зауважу: якщо два-три роки тому весь Європарламент був в українських прапорах, то зараз цього немає. Ми побачили тільки один український прапор поряд з польським. Тоді поляки організували виставку в центрі Європарламенту про свою допомогу Україні. У центрі цієї виставки були польський та український прапори.
Як Ви сприймаєте такі зміни?
Галина Хейло: Ми повинні бути готові до того, що у різних країн — власні інтереси. Максимум, що ми можемо зробити — це показати і довести, що ми варті бути у Євросоюзі. А для цього нам не потрібні корупційні скандали. Україні потрібен не якийсь ручний, а ефективний незалежний парламент, який дійсно вирішує проблеми. Ми всі розуміємо, що окрім війни, є безліч проблем всередині держави. Нам потрібно багато чого змінити. Бо якщо наші опоненти не захочуть бачити Україну у Євросоюзі, то нас будуть цими проблемами дорікати.
Серед знакових учасників 17 Baltic Business Forum був Артур Балажс, колишній міністр сільського господарства Польщі, який змінював агросектор на шляху до ЄС. Що він порадив українським аграріям?
Галина Хейло: Зараз агросектор — прибутковий сектор польської економіки. Але раніше ця галузь була великою проблемою Польщі. Крок за кроком тодішні урядовці змінювали цю ситуацію. Звісно, фінансово допоміг Євросоюз. Гроші — це основне. Але ці кошти потрібно було правильно використати. Тому що ми знаємо приклади, коли дають гроші на реформи, але нічого не змінюється, правда ж?
Тому Артур Балажс більше акцентував на тому, як правильно трансформувати агросектор, які треба закони ухвалювати та як ефективно реформувати цю галузь. Наприклад, він зауважив, що Україні слід давно було займатися питаннями сертифікації. Це дуже важливо для подальшого розвитку агропідприємств. Так само, як і подолання корупції та інші питання.
Що стосується українсько-польських відносин у діловій сфері. Наскільки вони зміцнилися за останні три роки?
Галина Хейло: Звісно, ці відносини зміцнилися і трансформувалися. Зміцнилися, тому що почалася війна. Багато українців приїхали до Польщі. Багато з них ведуть тут бізнес. Ми бачимо, як за цей період підвищився польський ВВП та інші показники. Наприклад, торік у Польщі перший раз був профіцит Пенсійного фонду.
Галина Хейло, президентка Міжнародної платіжної асоціації
Це багато хто розуміє. Але, наприклад, у логістичній сфері до повномасштабної війни діяли квоти, згідно з якими, з України випускали лише частину автотранспорту для логістичних перевезень. Вимагалася відповідна сертифікація. А з 2022 року квоти скасували і відкрили доступ для всіх українських автоперевізників без обмежень.
Натомість у поляків стосовно логістичного сектору діють жорсткі вимоги Євросоюзу. Вони стосуються і заробітної плати водіїв, їхньої кількості, і самого транспортного засобу. Все це здорожчує вартість логістичних послуг. Коли діяли квоти, поляки нормально почувалися. А коли їх скасували, то почали нервувати, що українці демпінгують та не дають їм розвиватися.
Доходило до гарячих дебатів. Під час логістичного форуму віцепрезидент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) Володимир Балін доводив, що «всі ці квоти непотрібні і таке інше». Натомість пан Ян Бучик, голова такого ж об'єднання у Польщі, заявляв: «Дайте полякам працювати. Як вони будуть заробляти та годувати свої родини, якщо ці квоти не повернуть?».
Як бачимо, є сенситивні моменти. Але на тому ж форумі після дебатів посадовців, відбулася більш практична панель, під час якої поляки та українці знайшли спільну мову. І разом розповідали, як зробити бізнес ефективнішим, як використовувати у роботі штучний інтелект для планування транспортних перевезень, які програми допомагають контролювати витрати пального та інше. Учасники форуму разом шукали рішення для бізнесу. Тобто проблематика існує, але рішення також є. І треба ці рішення просто реалізувати.
Якщо детальніше розглядати інвестиційні проєкти у Польщі. Які з них є найбільш перспективними та затребуваними?
Галина Хейло: Зараз цікаві напрямки, що пов'язані з альтернативною енергетикою, екологією, IT-сектором. Наприклад, у Польщі діють державні програми переходу на електромобілі, у звʼязку з чим будуються і спеціальні станції для заправки електромобілів. Я знаю бізнесменів, які встановлюють електрозаправні станції по території Польщі і пропонують кожному бажаючому виступити інвестором та проінвестувати у власну електрозаправку. Тобто тут не тільки є потреба в грошах, але й можливості для інвесторів.
Якщо казати саме про українських інвесторів, наскільки вони зараз активні у Європі?
Галина Хейло: Звісно, українці, які мають гроші, зацікавлені в інвестуванні та диверсифікації своїх коштів. Якщо вони ведуть бізнес в Україні, то зацікавлені також і в європейських проєктах. Але є проблеми з перерахуванням коштів за кордон. Тому не можу сказати, що є багато проєктів, у які інвестують українці. Але вони часто цікавляться такими можливостями.
Галина Хейло, президентка Міжнародної платіжної асоціації
У Польщі стартувала державна програма пільгового кредитування «Кредит для участі у відбудові України». Йдеться про загальну суму у понад 58 млн євро. Що передбачає ця програма, і хто може взяти у ній участь?
Галина Хейло: Це дуже крута програма. Кредит видається терміном до 12 років під процентну ставку 2% (навіть для Польщі це дуже низька ставка, майже нічого). У цій програмі можуть брати участь польські компанії, які інвестують у бізнес-проєкти в Україні. Але хто створив ці компанії — немає значення. Це можуть бути і українці, і поляки.
До програми долучений Банк господарства крайового (Bank Gospodarstwa Krajowego). Програма продумана і передбачає гарантії та покриття ризиків. Наскільки відомо, зараз вони збирають заявки.
Просто у Європі все не так швидко відбувається, як ми звикли в Україні. У цьому є певна ментальна відмінність. Зараз у рамках програми пільгового кредитування збирають масив даних: хто хоче взяти у ній участь, формують пакети документів і таке інше. До самих заявників немає ніяких супервимог. Просто потрібен час для її повноцінного запуску. Адже програма стартувала зовсім нещодавно — лише у квітні.
Галина Хейло, президентка Міжнародної платіжної асоціації
На Вашу думку, чи на часі програми з відбудови України, коли війна ще у розпалі? І навіщо Польщі зараз фінансувати ці програми?
Галина Хейло: Такі програми дуже потрібні. Тому що ці гроші допоможуть створити робочі місця в Україні, допоможуть економіці виживати в цій ситуації. Це перше.
По-друге. Якщо під час обстрілу пошкоджено якийсь будинок, то що — не відновлювати його, доки війна не закінчиться? Це буде неправильно. Людям потрібно десь жити. Так само з бізнесом. Навіть якщо там «прилетіло», це не означає, що все — крах бізнесу. Бізнес повинен відродитись, як Фенікс, і працювати далі.
Чи можна стверджувати, що європейські партнери і український бізнес розуміють, що війна буде тривалою, а тому адаптуються до такого сценарію?
Галина Хейло: Це широке питання. Кожен власник бізнесу, незалежно від того, який це бізнес, напевно, це вже розуміє. Тобто спочатку всі очікували, що війна швидко закінчиться. Далі прийшло розуміння, що ні, на жаль, це буде тривати ще і досить довго. Звісно, кожен бізнес має власну стратегію розвитку і, відповідно до неї, вжив необхідних заходів. Інакше такий бізнес вже б закрився.
І це не питання європейців, а питання наше — кожного окремого бізнесу. Дійсно, європейці намагаються щось для нас зробити. Наприклад, Єврокомісія виділяє гранти, і досить великі гранти, зокрема для України. Але відповідати вимогам цих грантів дуже складно. Оскільки українські компанії зазвичай працюють так, щоб не всі свої результати показувати.
А Єврокомісії потрібно розуміти, що компанія зможе виконати грантовий проєкт. І коли вони бачать, що не вистачає розрахунків, документів або досвіду, або ще чогось, то проєкт відхиляють. Тому — так, європейці намагаються якось нас підтримати. Але я вважаю, що наш порятунок більше залежить від нас самих.
Читайте також:
«Ми не просимо допомоги, а пропонуємо досвід»: Галина Хейло про результати візиту українських банкірів до Брюсселя
