Маніпуляції, фейки та «поливальні» запити: чому Печерський суд змусив силовиків розслідувати діяльність фейкової журналістки Любові Величко
Печерський та Солом’янський районні суди міста Києва зобов’язали правоохоронні органи внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та розпочати слідчі дії щодо дій журналістки видання «Тексти» Любові Величко.
Про це свідчать відповідні судові ухвали, ухвалені за результатами розгляду скарг на бездіяльність силовиків:
- Ухвала Печерського районного суду від 26.02.2026 (справа № 757/9968/26-к) — стосовно Офісу Генерального прокурора.
- Ухвала Печерського районного суду від 02.03.2026 (справа № 757/9967/26-к) — стосовно Київської міської прокуратури.
- Ухвала Печерського районного суду від 02.03.2026 (справа № 757/9966/26-к) — стосовно Територіального управління ДБР у м. Києві.
Передісторія: «журналістське розслідування» чи тиск на громадян
Приводом для судових процесів та суперечок, ймовірно, стала публічна заява підприємця, публіциста й громадського діяча Владислава Смірнова. Він звинуватив Любов Величко у перетворенні медійної діяльності на інструмент неформального поліцейського нагляду та ідеологічного тиску.
Смірнов у своєму дописі на Фейсбук, поділився спостереженням, як Величко звернулася до нього у приватних повідомленнях із запитом щодо його публічних дописів, одразу висунувши обвинувальне формулювання:
«Вітаю. Натрапила на вашу сторінку, подивилася ваш контент і маю питання як журналіст. Що мотивує вас так регулярно поширювати антимобілізаційний контент?».
Владислав Смірнов наголосив, що таке запитання ще до отримання будь-яких відповідей формує готовий «вирок» і перевертає стандартну логіку журналістики з «факт — питання — висновок» на «висновок — підбір слів під статтю». На його думку, такі запити мають на меті змусити людину виправдовуватися за критику влади та фактично підвести її висловлювання під кримінальні статті 114-1 або 109 КК України.
Окремо експерт звернув увагу на співпрацю Величко з Інститутом дослідження кібервійни (ICWR), у якому вона працює під керівництвом генерала поліції, поставивши питання щодо межі між аналітикою та збором даних про громадян в інтересах спецслужб. Також публіцист звернув увагу на формальне ставлення до запитів: у надісланому йому документі Величко просила надати відповіді до несумісної дати — «31 вересня включно».
Замість відповідей на звинувачення Смірнов запропонував Величко дослідити реальні проблеми оборонного сектору — розкрадання коштів у ВПК та Міністерстві оборони, роботу державних інституцій та діяльність посадовців.
Публічний захист Величко
У відповідь на оприлюднення листування Любов Величко та ГО «Жінки в медіа» негайно заявили про цькування й тиск з боку блогерів Владислава Смірнова та Антона Гури. У громадській організації такі дії кваліфікували як гендерно зумовлене онлайн-насильство із застосуванням сексистських образ і спроб дискредитації. За даними ГО, із подібним тиском у своїй роботі стикаються до 81% українських медійниць.
Проте опоненти журналістки наголошують, що за цими заявами про «медійні війни» стоїть спроба відвернути увагу від інформаційного прикриття масштабних корупційних схем.
Реакція Смірнова на звинувачення: «Гендерний щит для прикриття непрофесіоналізму»
Коментуючи звіт ГО «Жінки в медіа», у якому його аналітичні дописи кваліфікували як гендерно зумовлене онлайн-насильство, сексизм та мізогінію, Владислав Смірнов заявив про чергову маніпуляцію з боку журналістки та її захисників.
За словами Смірнова, не маючи змоги відповісти у правовому полі на питання про замовників збору даних та мету використання його персональної інформації, Величко вирішила «сховатися за гендерним щитом»:
«Не маючи жодних аргументів у правовому полі та розуміючи свій фаховий програш, Любов Величко вирішила сховатися за "гендерним щитом". Вона використала профільну платформу громадської організації "Жінки в медіа" і випустила там цілий звіт, де мій аналітичний допис використали для звинувачень у сексизмі, мізогінії та гендерному переслідуванні. Все максимально цинічно. Коли "незалежні розслідувачі" не здатні відповісти на законні питання громадянина, вони миттєво приміряють зручний статус жертви. Ця організація та авторка взяли лайливі коментарі абсолютно сторонніх людей під моїм постом і штучно пришили їх мені», — зазначив Смірнов.
Публіцист наголосив, що мета подібних публікацій — «девальвувати реальну проблему прав жінок» та перетворити аргументовану політичну критику на фіктивне гендерне насильство, аби спровокувати блокування його сторінки скаргами.
Також Смірнов підкреслив суперечливість висновків самого звіту ГО «Жінки в медіа»:
«Найбільш комічним у цій історії є те, що в останньому абзаці редактори видання офіційно визнають: критика журналістського підходу без гендерного компонента є професійною та політичною дискусією. Тобто експерти самі підтвердили, що у моїх словах не було жодного сексизму. Це не журналістика, це інтелектуальна деградація, інформаційне шулерство та ганебна експлуатація правозахисної тематики заради приховування власних маніпуляцій перед законом», — підсумував громадський діяч, додавши, що діяльність Величко може бути виконанням замовного антирепутаційного матеріалу.
Тло розслідувань: схеми «Спецтехноекспорту»
Опоненти Величко вказують, що, висуваючи претензії блогерам за критику мобілізації, вона залишає поза увагою масштабні зловживання в оборонній сфері. Зокрема, йдеться про діяльність колишнього директора ДП ДЗК «Спецтехноекспорт» Павла Барбула:
- Виведення коштів на фіктивні фірми: у 2015–2016 роках понад 80 млн грн державних коштів було перераховано ТОВ «СПЕЦ ПРОМ МЕХАНІЗАЦІЯ» за постачання обладнання, факт існування якого не підтверджено. Загалом у схемі фігурує біля двох десятків підставних підприємств.
- Агентські «прокладки»: через угоду з чеською компанією «Vakur s.r.o.» з держпідприємств («Артем», «Авіакон», «Спецтехноекспорт») було виведено 3,78 млн євро (понад 107 млн грн) за нібито надані послуги супроводу контрактів.
- Зрив постачань для ЗСУ: податкові перевірки зафіксували невиконання низки зовнішньоекономічних угод на сотні мільйонів гривень, що призвело до штрафів для держави та затримок із забезпеченням армії.
Чим відома Любов Величко
Претензії до методів роботи та достовірності публікацій Любові Величко лунають не вперше. Медійниця неодноразово опинялася в центрі скандалів, які виникали, в основному через її надмірну прихильність до фейків, що з’являлися, ймовірно, так: «сама вигадала — перша написала».
- 2020 рік: кореспондентку критикували за поширення суперечливих матеріалів щодо так званої «вагнерівської спецоперації».
- Заяви про «$40 млн для Єрмака»: Величко опублікувала матеріал про нібито отримання очільником Офісу Президента Андрієм Єрмаком $40 млн від РФ за сприяння у передачі Володимира Цемаха. В Офісі Президента цю інформацію офіційно назвали фейком.
- Судові позови через ринок грального бізнесу: її матеріал про українські онлайн-казино спричинив хвилю позовів про захист ділової репутації від згаданих у статті компаній та фінансових установ, зокрема IBOX Bank та «Альта Капітал».
Наразі процесуальний статус та правову оцінку діянням усіх учасників конфлікту визначатимуть слідчі органи в межах кримінальних проваджень, відкритих за ухвалами судів.
