Апарат ідеологічного контролю імені Любові Величко: як Владислав Смірнов відповів «псевдожурналістці»
Сумнозвісну кореспондентку грантового видання Texty.org.ua та, нібито, дослідницю дезінформації Любов Величко звинуватили у перетворенні журналістики на інструмент поліцейського нагляду та тиску на громадян під виглядом медійної діяльності. Про це на своїй сторінці у Facebook написав підприємець, публіцист, громадський діяч Владислав Смірнов, коментуючи своє листування з медійницею.
За словами автора, приводом для публікації стало повідомлення від Величко, у якому вона, не назвавши редакційного завдання, одразу висунула звинувачення в поширенні ним «антимобілізаційного контенту» та зажадала пояснень.
На доказ свого допису, Смірнов опублікував фрагменти листування із журналісткою. За його словами, розмова почалася з повідомлення Величко, яка представилася журналісткою та поставила йому запитання щодо його публічних дописів.
«Вітаю. Натрапила на вашу сторінку, подивилася ваш контент і маю питання як журналіст. Що мотивує вас так регулярно поширювати антимобілізаційний контент?» — запитала Величко.
Саме формулювання «антимобілізаційний контент» стало для Смірнова принциповим. Він вважає, що журналістка ще до отримання його відповідей фактично визначила ставлення до його діяльності, а самі запитання більше нагадували не журналістське інтерв'ю, а спробу отримати від нього пояснення щодо його поглядів.
«Жодних спроб розібратися чи почути іншу думку — одразу готовий обвинувальний вирок, замаскований під журналістський інтерес», — написав Смірнов.
Він також заявив, що подальші запитання Величко сприйняв як спробу підвести його висловлювання під можливу кримінально-правову оцінку.
«Мета цього опитувальника очевидна: змусити мене власноруч наговорити та підписати допит на статтю 114-1 або 109 Кримінального кодексу України», — стверджує Владислав Смірнов та наголошує, що проблема для нього полягає не лише в конкретному листуванні. — Мене зацікавив механізм, за допомогою якого в Україні сьогодні намагаються поставити людину в позицію виправдовування лише за те, що вона ставить державі незручні запитання», — зазначив він.
«Висновок — підбір твоїх фраз під статтю»
На думку Владислава Смірнова, журналістський підхід у цій ситуації був фактично відсутній.
«Послідовність здорової журналістики перевернута: не “факт — питання — висновок”, а “висновок — підбір твоїх фраз під статтю — питання про мотив”».
Сама постановка питання про мотивацію поширення «антимобілізаційного контенту» вже містить певну оцінку його діяльності. Автор допису також ставить питання, де проходить межа між журналістським дослідженням і перевіркою громадянина на політичну лояльність.
«У демократичній республіці громадянин не повинен проходити ідеологічний тест чи доводити свою “політичну слухняність”, щоб мати право критикувати владу», — написав він та знову ж таки наголосив, що обов'язок громадян захищати державу не означає автоматичного скасування інших конституційних прав.
«Поговоріть із Зеленським, Будановим та дослідіть оборонку»
Тож, замість очікуваних відповідей, Люба Величко отримала від Смірнова зустрічну пропозицію — дослідити рішення та дії представників влади, ситуацію з мобілізацією, використанням коштів в оборонному секторі, роботою державних інституцій та можливими зловживаннями. А додатково Владислав Смірнов запропонував дослідити питання, пов'язані з діяльністю Кирила Буданова, оборонними закупівлями та використанням бюджетних коштів.
«Про розкрадання ЗСУ: дослідіть чорну діру ВПК та МОУ. Куди йдуть мільярди гривень замість реальних зарплат, бойових виплат та екіпірування військових?» — запитує Смірнов.
Ще одним напрямком він назвав систему протидії рейдерству та діяльність посадовців, які раніше самі працювали у відповідних державних структурах.
Окремі претензії — до діяльності Texty та ICWR
Очікувано, що Владислав Смірнов поцікавився професійною діяльністю Величко та організаціями, із якими вона пов'язана. Наприклад, щодо роботи журналістки у сфері дослідження дезінформації та її співпраці з Інститутом дослідження кібервійни (ICWR).
Автор допису вважає, що така професійна діяльність потребує чіткого розмежування між журналістським дослідженням, аналітикою та роботою, яка може сприйматися як збір інформації про конкретних громадян.
«Ви офіційно працюєте в ICWR під керівництвом генерала поліції. Чи не вважаєте ви, що написання допитів із хибними пресупозиціями — це не збір суспільно-важливої інформації, а виконання функцій неформального агента спецслужб?» — звернувся він до Величко.
«У вашому календарі забракло днів?»
Наприкінці допису Смірнов звернув увагу на ще одну деталь у листуванні — дату, до якої Величко нібито просила надати відповіді.
«У своєму безапеляційному запиті ви вимагали від мене надати відповіді до “31 вересня включно”. Скажіть, скільки ще десятків таких шаблонних copy-paste допитів ви розіслали українським громадянам, блогерам, публіцистам, активістам?»
Публіцист завершив свій допис твердженням, що критика державної політики не повинна автоматично розглядатися як ворожа діяльність, а журналістика має виконувати функцію контролю влади.
«Незручне запитання не стає ворожим тільки тому, що владі неприємно на нього відповідати», — зазначив Владислав Смірнов.
Чим відома Люба Величко
Нагадаємо, публічні претензії до достовірності та методів роботи Величко звучали задовго до нинішньої історії. В центрі публічної критики Любі Величко опинятися не вперше. Все почалося у 2020 році, коли кореспондентка розповсюдила фейки про, так звану «вагнерівську спецоперацію» та можливого російського впливу на українську політику.
Окремо критикували матеріал Величко про нібито $40 млн, які глава Офісу президента Андрій Єрмак начебто отримав від Росії за сприяння у передачі РФ Володимира Цемаха. Сам Єрмак тоді назвав цю інформацію фейком.
Ще один матеріал Величко, присвячений українському ринку онлайн-казино, викликав судові позови з боку компаній, згаданих у публікації. Як писало тоді UA.News, серед позивачів були, зокрема, IBOX Bank та «Альта Капітал».
