Справа без встановленого факту передачі хабаря, без зафіксованих збитків і без визначених потерпілих, однак із так званим «агентом-провокатором» у центрі обвинувачення.
Колишнього заступника голови Дніпропетровської ОВА, адвоката Володимира Орлова підозрюють у проханні надати $200 тис. за сприяння в наданні в оренду лісової ділянки площею 19 гектарів. За версією слідства, йдеться про звернення приватного товариства, яке планувало використовувати земельну ділянку для рекреаційної діяльності.
Сам Володимир Орлов категорично заперечує висунуті йому обвинувачення, заявляючи про відсутність факту отримання коштів та можливу провокацію. В інтерв’ю UA.News він докладно розповів про обставини цієї справи та власну позицію.
Головна несправедливість та «хабар», якого не було
Головна несправедливість моєї справи полягає в тому, що мене судять за вимагання хабара, якого ніколи не існувало. Це не просто мої слова — це підтверджується навіть листом із самого НАБУ. На запит моїх захисників Бюро відповіло, що жодні кошти на цю «операцію» взагалі не виділялися. Тобто не було ані фінансів, ані факту передачі, ані самої неправомірної вигоди.
Більше того, сама постать заявника викликає величезні запитання. Це людина, яку я знав 12 років, вважав товаришем, але він виявився персонажем із надзвичайно неоднозначною репутацією. Олексій Гончар — у матеріалах моєї справи він фігурує під прізвищем Тороп. І, як з’ясувалося, раніше він був і Карпенком, і Шевченком. Він — громадянин Росії, який, як з’ясувалося вже після початку процесуальних дій, мав серйозні проблеми із законом на батьківщині: відсидів шість років за шахрайство і перебуває там у розшуку.
В Україні на нього також чекають суди за аналогічні злочини — два обвинувальні акти щодо шахрайства на суми 1 мільйон і 800 тисяч доларів наразі слухаються в судах. Це робить його повністю залежним від правоохоронних органів і ідеальним інструментом для провокацій.
Про маніпуляції допомогою ЗСУ
Все мало дуже шляхетний вигляд. Олексій Гончар, стверджуючи, що служить кулеметником на Часів’ярівському напрямку, прийшов до мене з низкою прохань. Як потім з’ясувалося, це була фікція, але тоді я повірив і допомагав його «підрозділу» — автівками, засобами РЕБ, продуктами харчування.
Згодом він прийшов із дивним, на мій погляд, проханням — щодо виділення земельної ділянки. Важливо розуміти: це взагалі не було моєю прерогативою в ОВА, цим опікувався безпосередньо голова адміністрації.
Коли «агент» зрозумів, що від мене він отримує лише відмови, він почав маніпулювати: мовляв, «давай передамо якісь гроші для вирішення питання через голову». Оскільки ми були знайомі багато років, я спочатку намагався м’яко завершувати ці розмови, кажучи «я подумаю» або «повернемося до цього пізніше», але ніколи до цього не повертався.
На третій чи четвертий раз я відповів максимально чітко: «Мені це нецікаво, більше з цим не звертайся». Наступного разу ми побачилися… в залі суду. Гончар виступав заявником у моєму провадженні.
Провокація злочину
Вже під час судового процесу я дізнався, що Гончар, виявляється, діяв в інтересах певного підприємства, яке хотіло отримати цю земельну ділянку. Я впевнений, що це була стовідсоткова провокація.
Подивіться на хронологію: Гончар звернувся до мене в травні, а детективи НАБУ прийшли лише наприкінці жовтня. Якби я справді просив гроші, правоохоронці мали б затримати мене «на гарячому» під час їх передачі. Але вони розуміли, що я не збирався брати кошти.
Тому вони намагалися створити іншу пастку. Двічі мені приносили проєкт розпорядження про виділення землі саме в ті моменти, коли голова ОВА, навіть перебуваючи в будівлі адміністрації, раптово «відбував у відрядження», і я, як в.о., мав підписати документ. Я обидва рази повертав ці папери, наголошуючи, що це не мій напрямок.
Я переконаний, що ці пастки готували детективи НАБУ разом із представниками обласної адміністрації та цим «штатним» шахраєм.
Про «комерційні пропозиції»
За весь час моєї роботи мені ніколи не робили «комерційних пропозицій». Бізнес звертався лише за допомогою в межах закону. Чому вибір пав на мене?
У мене є стійке переконання, що в цій справі чітко проглядаються інтереси тодішнього очільника Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака.
З початку 2024 року він неодноразово казав мені в особистих розмовах, що мною нібито «цікавиться НАБУ» і що вони «хочуть мого звільнення». Я прямо відповів: «Я не тримаюся за посаду. Якщо є таке завдання — я піду».
З початку війни я майже не був у відпустках, постійно працював. У липні сам написав заяву на звільнення за власним бажанням. І лише через два місяці після того, як я пішов із посади, до мене прийшли з обшуками.
Про абсурдність обвинувачення та колосальні застави
Як адвокат, я бачу повний абсурд у формулюваннях: «невстановлені особи», «невстановлений час», «невстановлені збитки».
Навіть власники та юристи підприємства, в інтересах якого нібито діяв «агент», у суді підтвердили, що дізналися про цю справу зі ЗМІ вже після обшуків. Вони взагалі не знали, що цей Гончар-Тороп діє від їхнього імені.
Проте система працює на знищення. Спочатку мені просили заставу в 15 мільйонів гривень, а апеляція підняла її до 22,7 мільйона. Це при тому, що немає жодних збитків і жодних переданих коштів. Це і є «призначення винним» замість розслідування.
Про публічну репутацію
Що зараз із цим «агентом»? Його допитали — він більше не потрібен процесу. Я бачу його в Києві: він спокійно ходить по ресторанах, почувається впевнено. Він під захистом НАБУ.
На початку процесу його навіть намагалися засекретити, щоб, як я розумію, використовувати в аналогічних провокаціях проти інших посадовців чи бізнесменів. Він уже фігурує як заявник у справі голови Державної судової адміністрації (ДСА) Олексія Сальникова — це його «робота».
Звісно, така справа б’є по репутації. Коли в ЗМІ вкидають інформацію, що ти «злочинець», 90% людей вірять у це як в аксіому. Це створює дискомфорт. Але я активно висвітлюю кожне судове засідання у себе на сторінці у Facebook. Ті, хто хоче розібратися в фактах, бачать, що ця справа шита білими нитками.
Детективам та замовникам
Я не маю жодних меседжів чи прохань до детективів або прокурорів. Вони самі все чудово розуміють. Вони знають, що справа сфабрикована, знають, на чиє замовлення вона зроблена і хто був виконавцем. Вони просто виконують завдання з провокації.
Я на 100% упевнений, що в цій історії є слід Сергія Лисака, і час розставить усе на свої місця. Коли суд оголосить вирок, я зможу надати ще більше детальних коментарів щодо того, як і чому це відбувалося.
