Вже завтра у столиці Великої Британії — Лондоні — відбудеться черговий раунд мирних переговорів стосовно України. Головна тема — встановлення режиму тиші як першого кроку до реального миру. Представники України, Британії, Франції та США обговорять умови безумовного припинення вогню.
Цей переговорний раунд є продовженням всіх попередніх рухів по цьому треку. А саме: візиту представника США Стіва Віткоффа у Санкт-Петербург та розмови з Путіним, переговорів у Парижі та великоднього перемир'я в якості «репетиції». Американська адміністрація вважає саме перемовини у Лондоні вирішальними для подальшого мирного процесу. Всі інші учасники, а також Росія, висловлюються про це більш обережно і скептично.
Що передувало завтрашній зустрічі та чого від неї очікувати? Чи дійсно ми вже настільки близькі до миру, як про це кажуть представники США? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Лондонська зустріч: що було напередодні
Переговори у Британії, які відбудуться вже в середу 23 квітня, неможливо розглядати поза контекстом, у відриві від актуальних військово-політичних реалій. Для повного розуміння слід згадати, що передувало цій зустрічі.
11 квітня у російському Санкт-Петербурзі відбулася зустріч спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа з російським диктатором Володимиром Путіним. Це був довгий та системний діалог, який тривав понад чотири години. Після цього американський чиновник полетів у США, аби передати вимоги кремлівського очільника. Власне, вони у нього фактично не змінюються і залишаються тими ж самими, якими і були.
Саме після цієї розмови Віткофф заявив про п'ять регіонів, які нібито «не дуже потрібні Україні». Йшлося про Крим, а також Донбас і Запоріжжя з Херсонщиною. Відмова від них (фактична, а не юридична) нібито могла би припинити війну, і це є умовою Путіна.
17 квітня у столиці Франції — Парижі — відбулася зустріч держсекретаря США Марка Рубіо та Віткоффа з європейськими та українськими колегами. Також був присутній посланник Трампа в Україні Кіт Келлог.
До представників США приєдналися міністри закордонних справ і оборони України — Андрій Сибіга і Рустем Умеров, а також керівник ОП Андрій Єрмак. Рубіо тоді сказав, що прибув до Парижа, аби «знайти реальні, практичні рішення для припинення російсько-української війни».
Окрім американців та українців, переговори вели також представники Великої Британії та Франції. Сторони обговорювали можливості завершення війни, контури гіпотетичної мирної угоди, а також гарантії безпеки для України. На жаль, щодо останнього жодних проривів не відбулося. Після завершення перемовин держсекретар США Рубіо переговорив із російським міністром закордонних справ Лавровим.
Саме тоді Рубіо заявив, що або Україна та Росія досягнуть миру найближчим часом, або Америка вийде з переговорного процесу, адже їй і так є чим займатися на міжнародній арені. Багато хто трактував ці слова як ознаку роздратування американців, які починають втрачати інтерес до не надто перспективної теми.
«Ми не будемо продовжувати літати по всьому світу і проводити зустріч за зустріччю, якщо прогресу не буде. Тож якщо вони (Росія та Україна — ред.) серйозно ставляться до миру, будь-яка сторона чи обидві, ми хочемо допомогти. Якщо цього не станеться, тоді ми просто підемо далі та перейдемо до інших тем, які є настільки ж, якщо не більш важливими в певному сенсі, для Сполучених Штатів», – сказав Рубіо.
Вихід Америки з переговорного процесу наразі не потрібен нікому. Адже і Україна, і Росія зацікавлені у збереженні контактів з чинною адміністрацією в Білому домі. Причому якщо для Росії це інструмент міжнародної політики, комерції та престижу, то для України — питання виживання. Без «даху» США український дім швидко заллє геополітичною зливою. Для Європи ж Америка залишається ключовим партнером перш за все у сфері безпеки.
Саме тому у продовженні переговорів зацікавлені усі сторони. І саме з цим, вочевидь, пов'язане раптове часткове перемир'я на Великдень, яке UA.News вже докладно аналізувало. Це був символічний політичний жест з боку Кремля, який таким чином продемонстрував Трампу, що нібито здатний йти на поступки та «жести доброї волі». З цих самих причин погодилася і Банкова.
І ось вже завтра у Лондоні відбудеться чергова зустріч по Україні. Дональд Трамп, як завжди, гіперболізує та сподівається на те, що вже на цьому тижні Київ і Москва досягнуть якоїсь угоди. Українська та європейська реакція та очікування більш стримані. А Росія вустами переговорника з США Кирила Дмітрієва не приховує свого скепсису, адже історично не довіряє Британії.
Британський раунд переговорів: чого очікувати?
Ключове, чого очікують від цих перемовин — домовленостей стосовно припинення вогню. Москва продемонструвала, що здатна впродовж 30 годин не обстрілювати Україну, а також серйозно знизити інтенсивність бойових дій і штурмів на землі. Але це така собі «демоверсія». Далі, так би мовити, лише «платна підписка».
Тобто Кремль поки що не бажає йти на довге припинення вогню через те, що вимагає виконання його умов. Саме ці умови обговорюватимуться у Лондоні, і від них залежить майбутнє гіпотетичне перемир'я. Після лондонської зустрічі варто очікувати відповідь України та Європи на умови США і РФ, а після цього, скоріше за все, відбудеться черговий візит Віткоффа в Росію, де він знову розмовлятиме з Путіним.
Умови припинення вогню відомі та неодноразово публікувалися в західних ЗМІ. Це режим тиші з фіксацією по лінії фронту, причому захоплені росіянами території залишаються за РФ (без формального визнання). Це відмова України від НАТО. Це зняття частини санкцій з РФ. А також нейтральна зона довкола ЗАЕС, передача станції під контроль Америки і «вишенька на торті» — визнання Вашингтоном російського статусу Криму.
Окремі західні медіа вже пишуть, що це остання спроба Трампа швидко досягти миру між Україною та Росією. Якщо не вийде, є великі шанси, що президент Америки самоусунеться від процесу. Бо поступки РФ, на які йде США, і так дуже великі. Вимагати чогось більшого для Кремля відверто абсурдно.
Але проблема в тому, що для настання перемир'я (навіть не миру, а просто припинення вогню) з планом повинні погодитися всі: і Україна, і Європа, і Росія. На жаль, поки що досить складно знайти бодай щось спільне у позиціях цих сторін. Хіба що між США і РФ подекуди виникає зворушлива синергія, але й та не є стовідсотковою та синхронізованою.
Загалом є два підходи до аналізу завтрашньої події в Лондоні та мирного процесу загалом. Їх можна умовно розділити на оптимістичний та песимістичний (реалістичний).
В рамках першого підходу вважається, що всі ключові домовленості щодо миру вже досягнуті, а зараз справа виключно за деталями та остаточним узгодженням. Сам мир або хоча би припинення вогню в Україні мають настати вже ось-ось, незабаром, і загалом війна близька до свого повного завершення. Таке враження може скластися, якщо слухати заяви представників Білого дому або ж читати щоденні емоційні пости Дональда Трампа великим літерами.
Втім, є й інший підхід, який можна назвати песимістичним або реалістичним в залежності від власного ставлення. Він полягає в тому, що насправді жодних особливих перспектив у мирному процесі немає. Сторони максимально далекі від якогось співпадіння позицій, і ніхто насправді не бажає йти на компроміс: ані Росія, ані Україна. І Москва, і Київ вважають, що бойовими діями зможуть досягти кращих результатів, а тому фундаментально у завершенні війни не зацікавлені.
Якщо правильним є перший підхід, то війна дійсно може зупинитися в будь-який момент, до того ж дуже скоро. Якщо ж другий — а скоріше за все, так воно і є — то зустріч у Лондоні стане лише черговим елементом у низці таких самих зустрічей, коли всі «домовляються домовлятися», але фундаментально ні до чого не приходять через фундаментальну різницю у позиціях та підходах.
Думки експертів
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає лондонську зустріч 23 квітня важливим етапом мирних переговорів. Експерт каже, що вона має шанси стати таким собі «Рубіконом» для мирного процесу.
«Коментувати зустріч у Лондоні в якомусь сенсі ще рано, оскільки самі переговори поки не відбулися. Але важливим є сам факт переговорів у Лондоні, враховуючи, що британська делегація брала участь у переговорах і в Парижі. Те, що сторони поїхали до Лондона, демонструє нам, що американська адміністрація хоче досягти угоди не лише з політичними лідерами Великобританії, але й з британськими політичними елітами. Тому потрібна зустріч у Лондоні, яка буде супроводжуватися формальними та неформальними переговорами. Тобто для успіху миру потрібен «американо-британський союз», об'єднання позицій для успіху мирної угоди.
Також зустріч у Лондоні — це визнання того впливу, який сьогодні має Британія на російсько-українську війну. Але це також означає покладення відповідальності на британців за подальший її хід. Нарешті, ми спостерігаємо демонстрацію недовіри з боку Москви, яка боїться, що в Лондоні перепишуть раніше досягнуті проекти угод у Парижі. Тому я думаю, що саме ці лондонські переговори стануть певним «Рубіконом» для нинішнього етапу переговорів, після чого стане зрозуміло, чи ситуація розвивається в напрямку згасання війни та врегулювання, чи вона далі розвивається в напрямку кризи та ескалації», — впевнений Руслан Бортнік.
Експерт з міжнародних відносин, журналіст Дмитро Анопченко вважає, що зустріч у Лондоні буде складною. І навряд чи варто очікувати швидкого вирішення проблеми війни, як про це каже Дональд Трамп.
«Щодо умов (миру — ред.) намічається жорстка розмова. Експерти, з якими я говорив, щодо швидкого розв'язання скептичні. Кажуть: от, наприклад, погодять союзники у середу «Лондонський план», Віткофф у четвер відвезе його до Москви. Кремль висуне зустрічні вимоги. Скасування санкцій, визнання де-факто окупованих територій де-юре. Це ж не тільки Штатам потім давати відповідь. Невже знову всіх союзників збирати на черговий раунд у Лондоні чи Парижі? Є версія (почув її від ексвисокопосадовиці Радбезу), що американський план уже включає погоджені з Кремлем пункти. Тому у Трампа такі великі плани на цей тиждень. Але щось із цих пунктів чи європейці, чи Україна точно викреслять, і як далі погоджувати? Тобто за всього бажання перемирʼя (і в Києві, і у Європі, і у самих Штатах, де Трамп квапить події, бо він таки хоче вийти на травневий саудівський саміт із Путіним) — для цього є дуже багато перешкод. І дуже багато протиріч, які здатні процес загальмувати», — зазначив Дмитро Анопченко.
Єдиним фактором, який дійсно може вирішальним чином вплинути на переговорний процес, є позиція США. Схоже на те, що Трамп дійсно близький до того, аби вийти з перемовин через їхню безперспективність. Залишається певна ймовірність, що це такий шантаж і блеф, однак доказів цього ми не маємо. При цьому експерти та аналітики ще кілька місяців тому казали, що у випадку відсутності швидких результатів президент Америки може втратити інтерес до процесу — це дуже в стилі особистості Трампа.
А в такому варіанті розвитку подій, як вже зазначалося вище, не зацікавлений ніхто. Тому існує вірогідність, що американці таки дотиснуть усі сторони на якийсь формат бодай припинення вогню. Втім, навіть це сьогодні геть не очевидний сценарій, і є велике занепокоєння, що зустріч у Лондоні мине так само безрезультатно, як і безліч подібних івентів раніше.
