Чому корупція — це мародерство, а вибіркове правосуддя гарантує деградацію державних структур? Що відбувається із ліцензіями на видобуток корисних копалин і чому потрібно терміново провести аудит усіх покладів? Чому Україна не може зволікати із переходом від сировинної до індустріальної структури економіки?
Про все це читайте у другій частині інтерв’ю з Анатолієм Кінахом, колишнім секретарем РНБО та експрем'єр-міністром України, президентом Українського союзу промисловців та підприємців. Першу частину інтерв'ю можна прочитати тут.
Про боротьбу з корупцією
Корупція в умовах війни у всі часи, особливо корупція на обороноздатності, розглядалася як мародерство і злочин. Корупціонери повинні каратися незалежно від статусу, прізвища чи політичного кольору дуже швидко, щоб було не повадно. На жаль, у нас немає незворотності покарання. І це також впливає на ставлення людей до своїх обов'язків і на довіру до влади. Верховенство права, рівність усіх перед законом і незворотність покарання — повинні жорстко виконуватися, мають бути конкретні судові вироки. І робити це треба негайно.
Під час переговорів з багатьма нашими потенційними партнерами за кордоном, коли ми обговорюємо конкретний проект, я часто чую від них прохання: «Анатолію Кириловичу, давайте обговорювати цей проект, ми готові працювати, але, будь ласка, забезпечте нам мінімум контактів з офіційними структурами». Такий рівень токсичності має корупція в державі.
Ми повинні чітко розуміти, наскільки це загрозливо і вирішувати, як складову відновлення України від наслідків війни. Інакше - не буде довіри інвесторів та гідного місця України в світі.
Про угоду зі США
Бог і природа дали нам, як кажуть, практично всю таблицю Менделєєва. Україна має значні природні надра та стратегічні запаси не тільки рідкісноземельних металів, а й інших покладів — графіт, літій, титан, уран, марганець. Перелік можна продовжити.
Напрямок використання наших мінерально-сировинних запасів треба розглядати як невід'ємну стратегічну мету. Щоб Україна розвивалася не як сировинний придаток, а як індустріальна інноваційна держава з перевагою переробної промисловості та створенням доданої вартості. А додана вартість — це робочі місця, добробут громадян, надходження в бюджет.
Ще наприкінці минулого року був оголошений План перемоги з п'яти пунктів. Президент України презентував його у Вашингтоні, Брюсселі та українському парламенті. Одним із пунктів цього Плану перемоги була пропозиція нашим партнерам та союзникам співпрацювати у сфері українських надр.
Ми в УСПП ще тоді попередили: «Якщо Україна сказала А, то треба казати Б. На яких умовах ми готові співпрацювати з нашими партнерами для використання наших надр?». А умови повинні відповідати нашим національним інтересам у балансі з інтересами партнерів. Тобто Україна повинна бути не просто постачальником, наприклад, руди літію, а учасником кооперації з виробництва акумуляторів, електромобілів і такого іншого. Не постачальником титанової губки, а постачальником комплектації для аерокосмічних комплексів, для того ж «Боїнга». Не постачальником уранової руди ( а в нас поклади урану одні з найкращих у Європі), а учасником циклу виробництва палива для атомних блоків. Але цього не було сказано.
Під це необхідно було планувати конкретну програму. Щоб світ бачив, на яких умовах Україна запрошує до співпраці у використанні надр. Цього не було зроблено. Уклали перший варіант рамкової угоди, яка була зірвана після так званого скандалу в Овальному кабінеті. Потім з'явився другий варіант, який, по суті, вже мав колоніальний характер. Там вже були не тільки надра, а й транспортна та енергетична інфраструктура, порти.
Знову ж таки точиться дискусія, від'їжджають наші делегації на переговори. Наприклад, я хотів би побачити, а з чим ми туди їдемо? Яка наша програма? Так, у цій програмі може бути частина не для широкого розгляду, але базові принципи повинні бути затверджені на державному рівні. І далі ми ведемо дискусію з нашими колегами, шукаємо точки дотику, але цього немає.
Маю надію, що ми вийдемо з цього клінча. Зараз ми самі працюємо через свої канали із Сполученими Штатами та іншими партнерами. Наша логіка така: ми повинні формувати такі відносини, щоб Україну розглядали не як державу, що ходить по світу з простягнутою рукою, а як партнера. Партнера з яким можна взаємовигідно працювати, мати спільний результат, вигідний для всіх сторін. Партнера надійного, прогнозованого, але який буде захищати свої національні інтереси, так як роблять усі держави.
Про стратегічне значення українських надр
Зараз ми створюємо систему, яка у подальшому допоможе сформувати якісну державну політику використання мінеральних ресурсів. Нещодавно Український союз промисловців і підприємців підписав меморандум про співпрацю з Інститутом геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Це головний науковий орган, де сконцентрована практично вся інформація про українські надра.
Одне із завдань такої співпраці — технічна розробка державної політики, що має охопити вирішення багатьох проблем. Зокрема йдеться про наступне:
Ще один пріоритет — прозорі процедури у галузі. Одна із них — це відкриття інформації про запаси корисних копалин. Вся ця інформація була зібрана ще за радянських часів. Необхідно адаптувати всі ці дані до світових стандартів, бо без цього неможливо проводити переговори з інвесторами.
Безумовно, у цій сфері ми бачимо діяльність корупційних схем. Попри гриф секретності, за відповідний хабар, можна отримати будь-які дані про будь-які поклади корисних копалин. Тобі навіть надрукують ці дані і в акуратній папці покладуть на стіл. Тобто необхідно створювати умови прозорості, залучати приватний капітал, щоб підсилити нашу геологорозвідку, щоб знати, чим ми володіємо. Крім того, необхідно серйозно працювати над інфраструктурою переробки, це повинно бути однією з головних умов інвестиційних проектів.
Потрібно також формувати конкуренцію інвесторів. При всій повазі до Сполучених Штатів, якщо, наприклад, французький інвестор запропонує більш сприятливі умови щодо використання надр, то ми повинні віддати перевагу французькому інвестору. Необхідно також формувати відповідну кадрову політику, що вимагає серйозних зусиль.
Усі ці дії мають бути розраховані на довгострокову перспективу щодо використання наших запасів корисних копалин. Це те, від чого буде залежати економічний статус України, наша самодостатність, а через це і якість життя людей, повернення українців на рідну землю.
Про перехід від сировинної до індустріальної економіки
Війна загострила не тільки питання ресурсів. Війна загострила питання структури нашої економіки. Одна із дуже тривожних тенденцій 2024-го року — питома вага сировини в структурі українського експорту сягає 82%. До початку повномасштабної війни йшлося про 65%. Тобто дуже різко падає обсяг продукції з доданою вартістю. Це, по суті, структура експорту колоніальної економіки. Необхідно працювати дуже серйозно, щоб змінити цю тенденцію.
Економічне майбутнє України має формуватися на основі стратегії індустріального інноваційного розвитку, переробної галузі, розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, як бази для середнього класу. На жаль, серед пріоритетів нинішнього уряду питання підприємництва серйозно не обговорюються.
Зауважу ще такий факт, який ми неодноразово обговорювали на засіданнях Антикризового штабу. Ще у квітні 2022-го року президент своїм указом затвердив склад Національної ради з відновлення України від наслідків війни. Цей документ є у відкритому доступі на урядовому порталі. У складі Національної ради є три співголови: спікер парламенту, прем'єр-міністр і голова Офісу президента, а також віце-прем'єри, міністри, голови парламентських комітетів.
По суті, це Генеральний штаб в тилу, який повинен координувати та формувати політику щодо відновлення України від наслідків війни. Спроба згадати хоча б один документ чи протокол засідання цієї Національної ради нічого не дає. Цей орган не працює. Відповідно, виникає запитання: «Як таке може бути в умовах воєнного стану?».
Те, що ми зараз робимо в рамках Антикризового штабу у комунікації з нашими закордонними партнерами - це якраз спроба заповнити цей вакуум інституційної неспроможності держави. Це необхідно робити якомога швидше.
Про наслідки тарифної політики Трампа для України
Україна, на жаль, мало торгує зі Сполученими Штатами. Порівняно з розмірами американської економіки, ВВП якої під $28 трлн, у нас загальний обсяг торгівлі товарами і послугами приблизно на рівні $4,7 млрд. Це просто мікроскопічна величина відносно масштабів економіки США. Це питання треба вирішувати, і ми будемо його вирішувати поступово.
Виходячи з такого маленького обсягу, запроваджені тарифні ставки для України (в середньому на рівні 10%) не матимуть суттєвого впливу напряму. Але нова тарифна політика Дональда Трампа може мати непрямий вплив, насамперед через тенденції розвитку світової економіки. Коли падає активність світових ринків, то в першу чергу страждають сировинні галузі, сировинні економіки.
Це знову підтверджує, що Україні треба змінювати структуру економіки. Бо, як показує досвід криз 1999-го та 2007-2008-го років, найбільшу стійкість мають держави, у структурі економіки яких є технічно-складні, наукоємні індустріальні галузі. І запобіжником насамперед повинен бути індустріальний інноваційний розвиток.
Про потенціал економічного розвитку
Попри всі виклики, я переконаний, що в України є все, щоб досягти високого економічного результату. Як приклад — сусідня Польща. Пам'ятаю, як у першому парламенті нашої держави, я мав честь бути у його складі, ми провели дослідження стартових позицій держав пострадянського простору та Східної Європи. За економічним потенціалом Україна йшла одразу після Німеччини і Франції, поряд була Італія. Поляки відставали від нас відсотків на 20, якщо брати середні показники.
Читайте також:
Війна на виснаження ресурсів: Анатолій Кінах пояснює, чому Україні треба зміцнювати самодостатність економіки
Китай серед найбільших ринків для українських товарів: Геннадій Чижиков, президент ТПП, про експорт та очікування бізнесу
Скільки ще зростатимуть ціни: Богдан Данилишин про те, чому повернення інфляції до однозначних цифр у 2025-му може бути проблематичним
