UA.News продовжує цикл інтерв'ю про повернення з депортації українських дітей. Публікуємо третю частину інтерв’ю Катерини Рашевської, юристки громадської організації «Регіональний центр прав людини».
У ньому йдеться про мережу путінських таборів для перевиховання українських дітей, як депортація пов’язана з демографічною програмою рф та воєнною мобілізацією до 2030-го року, а також про наслідки для України, її оборони та економіки вже у найближчі роки. Рашевська також пояснює, що таке «когнітивна окупація», і чому депортація та війна матимуть вплив на наступне покоління українців.
Ви розповідали, що немає уніфікованого алгоритму повернення українських дітей, оскільки рф маніпулює, щоразу виставляючи різні вимоги. За таких обставин, чи можна сподіватися на повернення більшої кількості дітей?
Катерина Рашевська: Поки що це - індивідуальна робота, боротьба за кожну дитину. І якщо ми не придумаємо щось додатково, що буде вирішувати проблеми, про які я згадувала, доти повернутих дітей буде небагато.
Нам важлива кожна дитина, але є певні об'єктивні обставини, зокрема вік дітей. Наприклад, діти у Херсонському обласному будинку дитини могли перебувати з одного до чотирьох років. Там були дуже маленькі діти, які вже виросли. Вони вже зараз не перебувають в установі, яка в росії називається «Херсонским областным домом ребенка».
І ми не знаємо куди їх повезли, чи роздали їх сім'ям, де вони живуть, хто їх виховує, про що їм розказують? Це ж зовсім маленькі діти, вони не знають своїх імен. Їх навіть могли по-іншому назвати. Тобто є такі випадки, коли час грає проти нас.
Так само хлопці, які на момент вивезення були 15-ти чи 14-річними, я вже не кажу про 16-17-річних, вони вже повнолітні. Їм нав'язали російські паспорти. У них вже є обов'язок, строкова служба, вони мають відслужити в російській армії. Хай вони не одразу мобілізуються на фронт, але мають відслужити.
З нашого досвіду (наша організація також займалася тривалий час проблемою примусової мобілізації на території окупованого Кримського півострова), за рік строкової служби хлопців ламають.
Якщо ти не погодишся сам на контракт, тобі наведуть 1001 причину, зокрема і шляхом залякування фізичною силою, моральним чи аморальним тиском. Зроблять все, щоби ти погодився на контракт. Ти підеш на службу - і все. І на цьому мета російської федерації досягнута.
Чи продовжують росіяни вивозити українських дітей зараз? І чи змінилися якось самі сценарії депортації?
Катерина Рашевська: Що стосується зараз. Маємо розуміти, що в них відпала улюблена розповідь про евакуацію дітей. Тобто, коли територія окупована, вони вже тих дітей меншою мірою можуть вивозити під приводом евакуації. Тому вони дещо змінили технологію.
Тепер, якщо ми говоримо про чисту депортацію, то дітей продовжують вивозити їхні так звані прийомні батьки. Це той сценарій, який існує ще з Криму. Депортація шляхом усиновлення або встановлення протиправної опіки.
Так само бачимо тренд, що дітей вивозять закінчувати шкільну освіту при російських університетах, наприклад, у Казані. Туди діти їдуть десятикласниками, одинадцятикласниками і більше ніколи не повертаються. Бо вони вступають потім у цей навчальний заклад і продовжують там жити, будувати своє російське життя.
Також бачимо, що продовжують вивозити дітей під приводом так званих медичних міркувань. Часто так вивозять статусних дітей, сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування. Також є короткострокові програми візитів, коли дітей вивозять до таборів перевиховання.
І тут мета не в тому, щоб фізично просто перемістити дітей, а в тому, щоб відбувся такий трансфер ідентичності. Коли дитині за один місяць просто «промивають мізки». Вона індоктринується, мілітаризується і в результаті стає лояльним російським громадянином.
Мережа цих таборів постійно зростає. путін витрачає на них шалені кошти із федеральної бюджету. Ми тільки за літній сезон минулого року задокументували 94 інституції: 67 - на території російської федерації, 18 - на території Білорусі, 13 - на окупованих територіях, включно з Кримом і новими окупованими територіями типу Бердянська, де відкрили філію Артека «Красна Гвоздика». Тобто десятки тисяч українських дітей, які на місяць туди поїхали, пройшли програму перевиховання.
Ми всі звикли по собі судити і нам здається: що тут такого - в таборі побув і повернувся, неможливо так одразу викорінити ідентичність, якщо дитина свідома і таке інше. Але ми не можемо так говорити. Тому що, по-перше, це діти не з ординарних умов, а з окупованих територій, де цілковита атмосфера страху та несвободи. З інформації у них - лише російська пропаганда.
Тобто це перевиховання у таборі лише посилює ефект, який росія створила в системі формальної освіти і в інформаційній системі на окупованих територіях. Це перше.
Друге. Навіть дорослих, у такій державі як Китай, уйгур перевиховують у спеціальних таборах для політично нелояльних за програмами на два, чотири і максимум шість місяців! Якщо цього достатньо для дорослої людини, то повірте, місяця достатньо для дітей. І ми, на жаль, це бачимо, коли повертаються такі діти. Наші партнери повертали вже таких дітей, для яких не все так однозначно, які говорять, що «Мариуполь - это русский город».
Вочевидь, коли вони повертаються до України - їм стає легше. Вони розуміють правду, цей негативний вплив потроху відходить. Але для цього потрібен час, для цього потрібна наполеглива робота, зокрема з психологом, в школі різного роду заняття і таке інше. Тому росіяни фактично націлені на те, щоб викреслити в нас більше, ніж 19,546 дітей.
Ці 19,546 ідентифікованих дітей, які депортовані та примусово переміщені, - лише крапля у морі порівняно з 1,6 млн українських дітей із окупованих територій, які перебувають під російським контролем, які примусово перетворюються на російських громадян.
У російської федерації для них немає іншої долі. Вони мають стати російськими патріотами і піти на російські заводи, або ж у російську олімпійську збірну (росіяни максимально націлені на талановитих дітей), або ж мають піти на фронт, або народжувати нових російських громадян.
Це також заохочується. У путіна величезна програма «Демографія», яка націлена саме на досягнення цієї мети. Цих дітей також дуже шкода, тому що зазвичай ми не говоримо про дітей з окупованих територій.
І ми зараз з вами так логічно, знаєте, завершимо тим, з того чого починали: чому така важлива резолюція ООН про ситуацію з правами людей на окупованих територіях? Тому що там згадані діти з окупованих територій. Там згадано все те, що з ними відбувається. І нам важливо про це говорити.
Тому що 20 000 - це погано, але майже 2 мільйони - ще гірше. І життя на окупованих територіях триває. Діти народжуються. Наприклад, народженим у Криму - вже виповнилося 10 років. Для них Крим - це одвічно російський півострів, і взагалі не зрозуміло, про яку Україну йде мова.
Це страшні речі. Це головна мета російської федерації - загарбати в нас не тільки території, а загарбати й наших людей.
Ви розповіли про стратегію росії, про її цілі та політику, навіщо путіну потрібні українські діти. А які наслідки для України? Чому ми маємо розуміти, що це не вузька тема дітей і це стосується кожного з нас ?
Катерина Рашевська: Шкода для України - просто феноменальна. Я не буду розказувати зараз старшилки, просто буду опиратися на ті дослідження, які вже існують з прикладами інших країн.
По-перше, що стосується мілітаризації дітей, яка максимально активізувалася в 24-му році, бо для путіна метою є посилення мобілізаційного резерву до 2030 року. Це означає, що війна не зупиниться. російська федерація не націлена зупиняти свою агресію.
Якщо вона зупиниться зараз - чекайте в 2030 році, вона знову поновиться. До речі, 2030-й рік - це такий орієнтовний рік вступу України в ЄС. Я не здивуюся, якщо рф на цей рік вступу запланує нам новий виток агресії. Це перше.
Друге, це загроза не тільки для України, але й для міжнародного миру та безпеки в цілому. Тому що ми не знаємо, де будуть використані ці мільйони дітей. Чи це буде війна в Україні, чи вони підуть Нарву естонську до росії приєднувати? Ніхто не може адекватно оцінити кінцевий план російської федерації. Як росія ніде не закінчується, так і російські загарбницькі амбіції також ніде не закінчуються.
Далі йде питання, що буде, якщо ми зупинимо росію і деокупуємо території. У нас буде 1,6 млн дітей, для яких не все так однозначно, які зазнали перевиховання, яких потрібно не тільки деокупувати фізично, але ще й деокупувати їхню свідомість, потрібна так звана когнітивна деокупація. Це час, це ресурси, це постійна робота, як з цими людьми, так і з ком'юніті, яке їх приймає.
Фото: юристка Регіонального центру прав людини Катерина РашевськаТобто зараз потрібно українців не в окупації готувати до того, що приїдуть діти, які будуть казати: "путин хороший". Реально вони будуть у це вірити. Вони не будуть розуміти, що ми їм тут розказуємо і яку інформацію ми їм надаємо. І ми не можемо з цих дітей ворогів зробити. Вони не винні. Тобто це - завдання для всього суспільства.
Також маємо розуміти, що наслідки такої когнітивної окупації мають довгостроковий негативний економічний ефект. Це дослідили польські вчені, коли Польща була фактично афілійована з радянським союзом. Тоді чітко виявили тенденцію, що ідеологізація, індоктринація приводить до зменшення якості людського ресурсу. Тобто фактично люди стають як роботи. Вони виконують все те, що їм накажуть - якусь ручну роботу, недостатньо креативну тощо.
Ми живемо у суспільстві, де потрібне вільне мислення, де інноваційна економіка. Тобто Україна неминуче на собі це зазнає. Також ми не знаємо, чи ці люди не злякаються і взагалі виїдуть з України до росії чи Європи, коли території будуть деокуповані. У нас буде, у нас вже є велика демографічна проблема, яку створила нам росія. Ми не можемо цього заперечувати.
І врешті-решт теж не дуже втішний приклад із Канади, де дітей корінного населення перевиховували протягом поколінь. Там наслідки дуже негативні в психологічному плані, наприклад, безпліддя, як чоловіче, так і жіноче. Тобто неспроможність народжувати дітей та небажання це робити. Також багато дітей не можуть до кінця розкрити свій потенціал.
Там цікаве та глибоке було дослідження. Для прикладу, в одного з чоловіків були проблеми з особистим життям, довгий час не могли зрозуміти чому. Виявилося через те, що його бабусю перевиховували в такому таборі, там були випадки сексуального насильства тощо. І це все підтверджують дослідження. Тобто ми зараз з вами говоримо не про п'ять років, не про 10. Ми з вами говоримо про завдання на майбутнє покоління.
Так само, як ми ще й досі страждаємо від наслідків голодомору. Це не можна нівелювати. Ми не недостатньо здорова нація в цьому плані. Так само, на жаль, наші діти та онуки будуть страждати від наслідків цієї російської агресії, якщо навіть її не застануть.
Читайте також:
Навіщо росіяни всиновлюють депортованих дітей та як Україна повертає їх додому: інтерв’ю Катерини Рашевської, юристки «Регіонального центру прав людини»
Як Україна повертає дітей з депортації. Про роль ООН та залучення до переговорів ПАР: інтерв’ю Катерини Рашевської, юристки «Регіонального центру прав людини»
Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.