Колумніст Jerusalem Post закликав зберегти зв’язки єврейських громад після 7 жовтня
В ізраїльському виданні Jerusalem Post опублікували колонку напередодні Рош га-Шана, у якій її автор закликав перетворити посилення зв’язків у єврейських громадах після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року на тривале відчуття спільності та приналежності. Колумніст зазначив, що новий єврейський рік уперше відтоді починається, за його твердженням, після повернення з Гази всіх заручників — живих і загиблих.
Автор наголосив, що завершення цього етапу не повертає втрат. Як приклад він згадав Рейчел Голдберг-Полін, матір Герша Голдберг-Поліна. За викладом колумніста, її син провів у полоні 328 днів, після чого його та ще п’ятьох заручників убили бойовики ХАМАС.
Залученість до єврейського життя
Автор послався на дані Jewish Federations of North America про явище, яке там назвали Surge. Йдеться про посилення прагнення американських євреїв долучатися до єврейського життя та підтримувати зв’язки одне з одним. У 2024 році 43% респондентів повідомили, що активніше залучалися або прагнули активніше залучатися до такого життя. Роком пізніше 31% опитаних усе ще прагнув більшої залученості.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
На думку автора колонки, частково ця тенденція стала реакцією на антисемітизм, ворожість до євреїв і негативне ставлення до Ізраїлю, що посилилися після 7 жовтня. Він вважає, що відчуття вразливості спонукало багатьох євреїв звертатися до громади, власної ідентичності, навчання та традицій.
Форум J50 у Єрусалимі
Колумніст також повідомив, що минулого тижня головував на третій зустрічі форуму J50 у Міністерстві закордонних справ в Єрусалимі. У ній брали участь лідери, які представляли 50 найбільших єврейських громад світу. За його словами, учасники прибули з різних країн, розмовляли різними мовами та стикалися з різними викликами, але поділяли усвідомлення належності до одного народу.
Автор закликав громади не втратити людей, які долучилися до них у період кризи. Він запропонував приймати тих, хто не знає молитов або раніше не відвідував шабатні вечері, відповідати на їхні запитання та створювати можливості для навчання, участі й спілкування. Голдберг-Полін, за словами автора, під час полону сина щоранку нагадувала собі, що надія є обов’язковою.
