Нещодавно вторитетне британське видання The Times опублікувало інтервʼю з головою Космічного командування США генералом Стівеном Вайтінгом, у якому пролунали доволі тривожні попередження. Росія, за даними американської розвідки, розглядає можливість розміщення на навколоземній орбіті ядерної зброї, здатної одним вибухом знищити або вивести з ладу до 80% усіх супутників, що перебувають у космосі. Вайтінг назвав цей сценарій «космічним Перл-Гарбором» — тобто раптовою руйнівною атакою, яка здатна за лічені хвилини відкинути людство на десятиліття назад у технологічному розвитку.
Кілька днів потому видання Defense One повідомило про завершення секретних командно-штабних навчань, під час яких Космічне командування США разом із союзниками та понад 60 оборонними компаніями моделювало «найгірший сценарій»: застосування Росією ядерної зброї в космосі. У навчаннях взяли участь представники Австралії, Канади, Нової Зеландії, Великої Британії, а також Пентагону, Міністерства енергетики США та NASA. Це свідчить про те, що загроза сприймається на найвищому рівні не як гіпотетична, а як цілком реальна і така, що вимагає негайної підготовки.
Що ж відбувається насправді? Чому світ раптом заговорив про ядерний вибух у космосі? Якими будуть наслідки, якщо цей сценарій усе ж реалізується? Видання UA.News розбиралося в питанні.
Анатомія загрози: що саме планує РФ і чому
Одразу варто зазначити, що повідомлення про можливе розміщення Росією ядерної зброї в космосі зʼявилися не сьогодні. Ще у 2024 році адміністрація президента США Джо Байдена заявляла, що російський супутник, який американська розвідка ідентифікує як випробувальну платформу для ядерної протисупутникової зброї, перебуває на орбіті вже два роки. Йдеться про апарат «Космос-2553», запущений Росією під виглядом науково-дослідницького супутника. Офіційна позиція Москви полягає в тому, що «Космос-2553» призначений виключно для випробування бортових приладів в умовах підвищеної радіації. Однак американські аналітики переконані, що справжня мета цього апарату — підтримка розробки ядерної протисупутникової зброї, здатної знищувати цілі супутникові угруповання, зокрема й мережу Starlink, яку активно використовують ЗСУ.
Принцип дії такої зброї не передбачає точкового ураження окремих супутників — на відміну від кінетичних протисупутникових ракет, які Росія, США, Китай та Індія вже випробовували раніше. Ядерний вибух у космосі є зброєю масового ураження орбітальної інфраструктури, невибірковою за своєю природою. У звіті Secure World Foundation «Global Counterspace Capabilities» зазначається, що такий вибух діятиме у дві хвилі: перша — миттєве знищення супутників, що перебувають у прямій видимості від епіцентру вибуху, друга — поступова деградація та вихід з ладу супутників, які зазнають впливу підвищеного рівня радіації, захопленої радіаційними поясами Ван Аллена.
Ключовим чинником, що робить цю загрозу такою масштабною, є ефект «накачування» радіаційних поясів. Пояси Ван Аллена — це природні області навколо Землі, де магнітне поле планети утримує високоенергетичні заряджені частинки, переважно від сонячного вітру. Внутрішній пояс розташований на висоті приблизно від тисячі до 12 тисяч км, і саме через нього проходять орбіти багатьох супутників. Ядерний вибух у космосі створює величезну кількість додаткових заряджених частинок, які магнітосфера Землі захоплює й утримує протягом тривалого часу. Внаслідок цього природний радіаційний фон на орбіті підвищується на два-три порядки, перетворюючи навколоземний простір на смертельну пастку для будь-якої електроніки.
До речі, історичний прецедент уже існує. У 1962 році Сполучені Штати провели випробування Starfish Prime у рамках операції «Fishbowl» — підірвали термоядерну бомбу потужністю 1,4 мегатонни на висоті близько 400 км над Тихим океаном. В результаті електромагнітний імпульс вивів з ладу електричні мережі на Гаваях, розташованих за сотні кілометрів від епіцентру, щонайменше три супутники були знищені миттєво, а штучний радіаційний пояс, створений вибухом, проіснував майже десятиліття (!), поступово спадаючи, але продовжуючи становити загрозу для космічних апаратів.
Тут важливо зазначити, що на момент випробування Starfish Prime на орбіті перебували лічені десятки супутників. Сьогодні ж їх понад 12 тисяч. Масштаб потенційної катастрофи за цей час зріс на порядки.
Що каже Росія
Взагалі-то розміщення ядерної зброї в космосі стало б прямим порушенням Договору про космос 1967 року, який підписали понад 100 держав, включно з Росією (як правонаступницею СРСР) та США. Стаття 4 цього договору однозначно забороняє «виводити на орбіту навколо Землі будь-які обʼєкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення». Порушення цієї норми означало б фактичний демонтаж всієї системи міжнародного космічного права.
Офіційна позиція Росії щодо цих звинувачень є, як завжди, заперечною: «ми нічого не робили». Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров наголошує, що Москва ніколи не розміщувала і не планує розміщувати в космосі зброю масового ураження. Натомість Кремль традиційно звинувачує в цьому США.
Водночас варто звернути увагу на абсолютно єзуїтську позицію російської сторони. Так, у квітні 2024 року Росія наклала вето в Радбезі ООН на резолюцію, запропоновану США та Японією, яка забороняла розміщення ядерної зброї в космосі. Офіційним поясненням стало те, що Москва виступає не проти заборони ядерної зброї як такої, а за повну заборону будь-якої зброї в космосі — позицію, яку США не підтримують, оскільки вона обмежила б їхні власні військово-космічні програми.
Тобто обидві сторони використовують міжнародне право як інструмент власного стратегічного позиціювання. Це суттєво ускладнює пошук реального компромісу і призводить до зростання ризиків мілітаризації космосу.
Що буде після ядерного вибуху в космосі
Аби зрозуміти масштаб потенційної катастрофи, достатньо уявити собі звичайний день пересічної сучасної людини, а потім як би «вимкнути» все в її житті, що залежить від супутників.
Спершу зникне GPS-навігація — і це не лише про те, що ви не зможете прокласти маршрут у смартфоні під час дороги чи поїздки на авто. Без супутникової синхронізації часу зупиняться банківські транзакції, фондові біржі, системи керування енергомережами, тощо. Перестане працювати супутниковий інтернет — зокрема Starlink, який сьогодні забезпечує звʼязком не лише віддалені регіони, але й українську армію на передовій. Зникне супутникове телебачення, радіозвʼязок, системи оповіщення про надзвичайні ситуації, etc. Цивільна авіація, яка дедалі більше покладається на супутникову навігацію, опиниться в ситуації, коли польоти стануть надзвичайно ризикованими.
Генерал Вайтінг в інтервʼю The Times заявив, що на його думку «наступна велика війна почнеться в космосі». Він пояснив, що з погляду РФ, яка сильно поступається США та НАТО загалом в конвенційних озброєннях, нейтралізація космічних спроможностей противника є способом «вирівняти шанси». І це дійсно так, адже сучасна американська військова машина критично залежить від супутників. Це розвідка, звʼязок, наведення високоточної зброї, тощо. Виведення з ладу більшості супутників означало б фактичне «осліплення» та «оглушення» армії США.
Окремо слід ще раз наголосити на невибірковому характері такої зброї. Ядерний вибух у космосі не розрізняє, чий супутник він знищує — американський, китайський, європейський чи, власне, російський. Росія також має значне супутникове угруповання, зокрема навігаційну систему ГЛОНАСС, супутники звʼязку, військової розвідки та раннього попередження про ракетний напад. Їхнє знищення завдало б колосальної шкоди обороноздатності самої Росії. Крім того, на орбіті перебувають супутники Китаю, який є стратегічним партнером Москви, а також Міжнародна космічна станція з екіпажем на борту та китайська орбітальна станція «Тяньгун». Усі вони стали б жертвами такої атаки.
Думки експертів
Військовий експерт, командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський вважає опасіння американців цілком обґрунтованими.
«До протистояння в космосі готується не тільки Москва. До цього готується перш за все Китай — розробляє зброю, аби дестабілізувати супутники, розробляє лазерне озброєння для знищення супутників, тощо. Космос сьогодні в пріоритеті. Америка, Китай, Росія — всі займаються такими розробками. Це стовідсоткова, точна інформація. Коли я був у відрядженні в США, я спілкувався з представником Пентагону, який мені розказував буквально те ж саме і підтверджував це. Тож такі розробки дійсно ведуться, і Росія прагне встигнути за Китаєм та США. Що ж стосується України та чи зможе вона протидіяти такому озброєнню РФ — я точно знаю, що як мінімум до війни в Харкові працювали два підприємства, які разом із французами розробляли особливі космічні ракети. Були інститути, які могли принаймні частково брати участь у таких програмах разом із європейцями. Вважаю, що Україна і зараз може об'єднатися з країнами-партнерами для протидії потенційній загрозі навіть у космосі», — впевнений Денис Ярославський.
А от військовий експерт, капітан ВМС США у відставці Гаррі Табах оцінює ситуацію дещо більш скептично. Разом із тим він все одно закликає не розслаблятися.
«Якщо все це очолить умовний Рогозін (ексголова «Роскосмосу» — ред.), то цілком ймовірно, що носій такого озброєння взагалі не злетить. Якщо він все ж злетить, то буде пустим. А якщо й не буде пустим, то він впаде. Якщо ж не впаде та все-таки рване, то зіб'є лише китайські супутники. Бо всі російські давно попадали самі. Втім, загроза як така є завжди. Від КДБ можна і треба очікувати все що завгодно. Вони в принципі можуть влаштувати будь-яку катастрофу», — зазначив Гаррі Табах.
Резюмуючи, можливе розміщенням ядерної зброї РФ у космосі — це принципово новий виклик для глобальної безпеки, який виводить мілітаризацію космосу на новий рівень. Ядерний вибух у космосі — це «апокаліпсис» для всієї космічної інфраструктури людства, наслідки якої будуть катастрофічними для всіх без винятку.
Чи справді Росія може піти на такий крок? Однозначної відповіді немає. А вірити Кремлю на слово в 2026 році означає бути або дуже наївним, або дуже дурним.
Для України є ця ситуація має особливе значення. Супутниковий звʼязок Starlink є критично важливим для ЗСУ на передовій, і будь-яке порушення його роботи мало б безпосередній вплив на хід бойових дій. Та й в побутову житті українці масово користуються супутниковими технологіями, навіть якщо більшість про це навіть не здогадується.
Договір про космос 1967 року, який досі залишався основою міжнародного космічного права, вочевидь потребує оновлення: він забороняє лише зброю масового ураження, залишаючи поза увагою інші види протисупутникових озброєнь. Однак у нинішніх умовах глибокої недовіри між Росією та Заходом досягнення нового консенсусу виглядає вкрай малоймовірним.
