В неділю, 12 квітня, в сусідній Угорщині відбулася подія, яку багато хто вважав неможливою ще навіть рік тому. Після 16 років безперервного правління прем'єр-міністр Віктор Орбан зазнав нищівної поразки на парламентських виборах. Його партія «Фідес» поступилася партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром, яка здобула переконливу більшість голосів та сформувала конституційну більшість у парламенті. Відтепер в Угорщині почнеться нова, посторбанівська ера.
Однак для більшості міжнародних спостерігачів, не кажучи вже про пересічних українців, Петер Мадяр залишається «темною конячкою». Ще декілька років тому його ім'я було відоме хіба що вузькому колу угорських чиновників та політичних експертів. Петер Мадяр — 45-річний юрист, дипломат і політик, який зумів повалити, здавалося б, непохитну систему Орбана.
То хто ж він такий і чим відомий? Чого від нього чекати? Що Мадяр говорив про Україну, Росію та Європу? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
З елітної родини у серце системи: біографія Петера Мадяра
Петер Мадяр народився 16 березня 1981 року в Будапешті в родині, яку без перебільшення можна назвати частиною угорської консервативної еліти. Його дід — Пал Ерьошш, суддя Верховного суду Угорщини та медійна постать 70-80-х років, ведучий популярної телепрограми «Правові питання». Батько Іштван Мадяр — відомий адвокат, мати Моніка Ерьошш обіймала високу посаду у Верховному суді. А двоюрідним дідом майбутнього прем'єра взагалі був Ференц Мадл, президент Угорщини у 2000-2005 роках.
Цікавий факт: у кімнаті ще юного Петера висів плакат молодого Віктора Орбана — тоді той був антикомуністичним лібералом, який вимагав виведення радянських військ з Угорщини.
Мадяр здобув юридичну освіту в елітному Католицькому університеті Петера Пазманя, який закінчив у 2004 році. Під час навчання він також провів семестр у Берлінському університеті імені Гумбольдта за програмою Erasmus. В університеті Мадяр потоваришував із Гергеєм Гуяшем, який згодом став керівником апарату Орбана, і познайомився з Юдіт Варгою — своєю майбутньою дружиною.
До партії «Фідес» Мадяр вступив у 2002-му, коли йому був лише 21 рік, і швидко почав просуватися кар'єрними сходами всередині системи. У 2006 році він одружився з Юдіт Варгою — жінкою, якій судилося стати однією з найвпливовіших постатей в уряді Орбана, міністеркою юстиції з 2019 року. Пара виховувала трьох дітей, але у 2023 році їхній шлюб розпався.
Кар'єра Мадяра всередині «Фідес» була доволі стрімкою, хоча він довго залишався непомітним для широкого загалу і загалом уникав публічності. Після повернення Орбана до влади у 2010 році Мадяр отримав посаду в МЗС. Згодом він працював дипломатом у Постійному представництві Угорщини при ЄС у Брюсселі. Після повернення до Будапешта у 2018 році очолив державну агенцію зі студентських кредитів і входив до наглядових рад кількох державних компаній. Увесь цей час він залишався вірним соратником Орбана протягом десятиліть — аж до лютого 2024 року.
Політичний шлях Мадяра: розрив з Орбаном і стрімке сходження
Переломним моментом став «скандал із помилуванням», який сколихнув всю Угорщину. В лютому 2024 року стало відомо, що тодішня президентка Каталін Новак, близька соратниця Орбана, помилувала Ендре Конью — ексзаступника директора дитячого будинку в місті Бічке, засудженого за допомогу в приховуванні сексуального насильства над дітьми. Це рішення завдало нищівного удару по іміджу «Фідес» як партії, що захищає сімейні цінності. Президентка Новак пішла у відставку. Але скандал зачепив і Юдіт Варгу, на той момент уже колишню дружину Мадяра, яка, обіймаючи посаду міністерки юстиції, підтвердила це помилування. Варга також оголосила про відставку та відмову від висування на виборах до Європарламенту.
Саме тоді Мадяр прийняв рішення, яке змінило все. Він оприлюднив аудіозапис розмови з Варгою, де вона стверджувала, що уряд Угорщини — це «мафіозна держава». У різких висловах він звинуватив уряд у тому, що той «ховається за спідницями жінок», маючи на увазі Новак і Варгу. Політик публічно оголосив про розрив із «Фідес» і почав кампанію з викриття корупції, клієнтелізму та авторитарних тенденцій у системі Орбана.
Цей момент став початком його справжньої, вже незалежної політичної кар'єри. Мадяр очолив невелику партію «Тиса», за два роки перетворивши її на масовий рух. У квітні 2026 року цей рух досяг своєї кульмінації — переконливої перемоги на парламентських виборах.
Політичні погляди Мадяра: консерватор-єврооптиміст
Принципово важливо зрозуміти ключове про Петера Мадяра: він не є і ніколи не був ціннісним чи ідеологічним опонентом Віктора Орбана. Він не намагається «повернути Угорщину ліворуч», як кажуть його опоненти. Навпаки: політик позиціонує себе як патріота, консерватора, захисника сімейних цінностей і християнства. Його розрив із «Фідес» стався виключно через особисті причини, формальним же приводом стало розчарування в корупції й авторитаризмі системи, але точно не якісь фундаментальні ідеологічні розбіжності.
Мадяр залишається правим політиком. Він виступає проти міграційних квот ЄС, обіцяє захищати національний суверенітет і підтримує жорсткий імміграційний контроль, запроваджений «Фідес». Водночас він дійсно є значно більшим єврооптимістом, ніж Орбан. Мадяр відкрито заявляє про необхідність відновлення конструктивних відносин із Брюсселем, повернення до верховенства права та боротьби з корупцією.
Втім, його політична програма зосереджена насамперед на внутрішніх питаннях: економічному вдосконаленні, покращенні системи охорони здоров'я, підвищенні рівня життя, реформі освіти та боротьбі з корупцією. У зовнішній політиці він обіцяє зробити Угорщину «надійним союзником по НАТО і конструктивним членом ЄС».
Мадяр про Україну та Росію
Українців, само собою, понад усе цікавить, якою буде політика нового угорського уряду щодо України та Росії. І тут позиція Мадяра виявляється складною та неоднозначною.
Новий лідер сусідньої країни безумовно визнає Україну жертвою війни. «Україна є жертвою в цій війні, вона має право на суверенітет», — заявив він на пресконференції після перемоги. Політик засудив тих, хто закликає Україну поступитися територіями в обмін на мир, заявивши, що це «обурливі, цинічні розмови». Він також запропонував критикам поставити себе на місце українців: «Що б ви зробили, якби Росія напала на Угорщину — які б комітати ви віддали?». Також він наголосив, що «жодна країна не має права вказувати іншій, за яких умов вона має укладати мир», і закликав до надання Україні безпекових гарантій за підтримки США, щоб не повторити помилок Будапештського меморандуму.
Однак європейська інтеграція України — це те питання, де позиція Мадяра є значно стриманішою. Він виступає категорично проти прискореного вступу України до ЄС.
«З самого початку ми говоримо, що не підтримуємо прискорений вступ України до ЄС. По-перше, йдеться про країну, яка перебуває у стані війни — це абсурд, приймати до Євросоюзу державу, що воює. По-друге, Україна має пройти весь переговорний процес по вступу в ЄС. Якщо це відбудеться, в Угорщині буде проведений референдум щодо членства України», — зазначив Петер Мадяр нещодавно. При цьому політик додав, що це не питання найближчого майбутнього і «навіть не найближчих десяти років».
Окремо стоїть питання прав угорської меншини в Україні — традиційно болюча тема для Будапешта. Мадяр чітко дав зрозуміти, що врегулювання цього питання є для нього таким же принциповим, як і для Орбана.
«Ми прагнемо до союзницьких і дружніх відносин з усіма сусідніми країнами. Угорщина оточена угорцями. Наприклад, в Україні проживає дуже багато угорців. Там знаходяться наші історичні міста. Потрібно врегулювати спірні питання. Я хотів би врегулювати мовні питання. Це не таке вже й велике прохання, аби угорці, які там живуть, могли користуватися своєю рідною мовою!» — заявив він.
Важливий нюанс стосується фінансової допомоги Україні. Мадяр підтвердив, що Угорщина не братиме особистої участі у виділенні кредиту ЄС Україні на 90 мільярдів євро — тому що, власне, просто не хоче і має на це право. Водночас політик дав зрозуміти, що скоріше за все не блокуватиме цей кредит, оскільки рішення про його виділення вже було ухвалене ще в грудні 2025-го.
Щодо відносин із Росією Мадяр демонструє прагматичний, стриманий підхід. Він визнає, що Угорщина «не може змінити географію» і продовжує залежати від поставок російських енергоносіїв. Він заявляє, що Будапешт продовжить купувати російську нафту. Мадяр також висловив припущення, що після завершення війни Європа може переглянути санкції проти Росії, оскільки вищі ціни на енергоносії підривають конкурентоспроможність європейської економіки.
Найцікавіше — його позиція щодо особистих контактів із Путіним. Тут все далеко не так райдужно для Кремля, як це було за часів Орбана.
«Якщо Володимир Путін зателефонує мені, я підійду до телефону, але першим я йому не телефонуватиму. Але якщо ми все ж поговоримо, я попросив би його припинити вбивати, зупинити війну. Будь ласка, після чотирьох років час припинити вбивства і завершити цю війну! Хоча не думаю, що він припинив би війну за моєю порадою. Але я дуже сподіваюся, що він буде змушений це зробити», — заявив Петер Мадяр.
Резюмуючи, Петер Мадяр — це не «друг України» в тому сенсі, в якому Київ цього хотів би. Він не стане адвокатом українських інтересів у Брюсселі, не відмовиться від захисту прав угорської меншини і не підтримає прискорений вступ України до ЄС. Водночас він не є і противником чи навіть ворогом, яким часто сприймався Орбан. Мадяр визнає Україну жертвою агресії, засуджує заклики до територіальних поступок, готовий до зустрічі із Зеленським і, ймовірно, не блокуватиме вже ухвалені рішення ЄС щодо допомоги Києву.
Головна відмінність Мадяра від Орбана — це прагматизм замість ідеологічної конфронтації. Орбан роками вибудовував імідж «захисника угорських інтересів» через постійні конфлікти з Брюсселем і Києвом та демонстративне зближення з Москвою. Мадяр, навпаки, обіцяє повернути Угорщину в русло конструктивної європейської політики. Це означає, що діалог між Києвом і Будапештом має шанс стати більш передбачуваним і менш токсичним.
Звісно, залишається відкритим питання, наскільки Мадяр зможе реалізувати свої обіцянки. Він успадковує країну з економічними проблемами, глибоко вкоріненою корупцією та державним апаратом, який десятиліттями будувався під Орбана. Його власна партія — це строката коаліція, об'єднана радше антипатією до Орбана, ніж якоюсь спільною ідеологією. І його раптова особиста трансформація з вірного орбанівського соратника в його головного опонента залишає серйозні питання щодо глибини переконань.
Втім, одне можна стверджувати впевнено: 12 квітня 2026 року в Угорщині справді почалася нова ера. І хоча Петер Мадяр не є тим лідером, на якого Україна могла б розраховувати як на беззастережного союзника, він точно не є тим опонентом, з яким Київ мав справу останні 16 років. А в нинішніх умовах це вже чимало.
