Проблема України, яка стикається з дефіцитом людей для ринку праці та фронту, стає серйозною проблемою для самого Євросоюзу. На п’ятий рік війни у Брюсселі вже не можуть ігнорувати той факт, що Україні потрібна не лише фінансова чи військова допомога. Без людського ресурсу країна не має шансів вистояти у боротьбі з агресором. Тому ЄС та національні уряди терміново шукають баланс між підтримкою біженців, власною міграційною політикою та потребами України.
Одним із варіантів такого рішення може стати вилучення українських чоловіків призовного віку з розширеного механізму тимчасового захисту, який запровадили після повномасштабного вторгнення РФ. Чи може це означати масову депортацію українських чоловіків до України — намагалося з'ясувати UA.News.
ЄС хоче обмежити захист
У столицях країн Євросоюзу розгортається кампанія за встановлення більш жорстких правил для мігрантів та біженців. На цьому тлі обговорюється майбутнє Директиви ЄС про тимчасовий захист, яка дозволяє українцям жити та працювати у Європі, не звертаючись до місцевих систем надання притулку. Цей правовий механізм діє до березня 2027 року. Країни ЄС хочуть його продовжити ще на рік, водночас готуючись до поетапного припинення цієї програми.
Нещодавно видання Euractiv поділилося інсайдами про можливі зміни у цій Директиві. За даними ЗМІ, європейці планують зберегти тимчасовий захист для українців, але можуть відмовити у такому статусі чоловікам призовного віку або особам, які виїхали з України нелегально. Такі обмеження не стосуються тих, хто вже прибув до Європи.
Нормативні акти хочуть переглянути з кількох причин. Насамперед у Євросоюзі занепокоєні тим, що дедалі частіше за прихистком звертаються українські чоловіки призовного віку. Україна не може їх стримувати в односторонньому порядку заборонами.
Натомість для європейської безпеки важливо, щоб Україна мала достатньо людського ресурсу для оборони та подальшої відбудови. В аргументації щодо обмеження захисту ЄС зазначається, що країна вже потерпає від нестачі робочої сили та проблем із поповненням армії. Через це у 2024 році Україні довелося знизити призовний вік з 27 до 25 років і посилити мобілізацію.
Майбутнє оновленої рамкової програми обговорюватимуть на рівні міністрів з питань міграції на засіданні Ради з питань юстиції та внутрішніх справ. Посадовці мають ухвалити спільне політичне рішення щодо змін, які вноситимуть до Директиви. У Єврокомісії поки що не коментують це питання і продовжують його обговорювати з національними урядами.
У будь-якому разі нові ініціативи щодо українських чоловіків свідчать про посилення напруги між намаганням ЄС допомогти українцям, які тікають від війни, та потребами України на п’ятий рік війни поповнювати свої Збройні сили.
Скільки виїхало чоловіків мобілізаційного віку
Масштаби виїзду чоловіків з України частково розкривають дані прикордонних служб України та сусідніх з нею європейських держав. За даними, які отримали українські ЗМІ, від початку повномасштабного вторгнення з країни виїхали майже 540 тис. чоловіків призовного віку. З них близько 470 тис. перетнули кордон законно. У 2025 році після того, як уряд почав випускати юнаків віком 18–22 роки, до Європи виїхало близько 400 тис. молодих людей. Що втричі більше, ніж за попередні роки.
Водночас реальна чисельність чоловіків, які залишили Україну під час війни, може бути більшою. Наприклад, Євростат звітує, що тимчасовий захист у країнах ЄС упродовж 2022–2024 років отримали близько 1,1 млн чоловіків, які прибули з України. Це вдвічі більше, ніж показники прикордонних служб сусідніх європейських держав. Щоправда, ці дані охоплюють також чоловіків, які виїхали до країн ЄС раніше. Вони звернулися за статусом тимчасового захисту після повномасштабного вторгнення росіян.
Якщо ж рахувати чоловіків у загальній чисельності наших біженців у Євросоюзі, то виходить, що їх там 26,6%, 43,3% — жінки, 30,1% — діти. Загалом у березні 2026 року в Євросоюзі проживало майже 4,4 млн українців з тимчасовим статусом захисту. Найбільше наших співгромадян було у Німеччині, Польщі та Чехії.
У 2024 році українська влада спробувала поставити на військовий облік чоловіків за кордоном. Офіційний Київ почав вимагати актуалізації документів для ТЦК, якщо чоловіки мобілізаційного віку від 18 до 60 років зверталися за консульськими послугами. На момент впровадження змін для них тимчасово призупиняли надання усіх консульських послуг, окрім оформлення документів для повернення в Україну.
Чи наважиться ЄС повернути чоловіків до України
Політичні заяви про необхідність повернення українських чоловіків призовного віку лунали у столицях багатьох країн ЄС, насамперед у Польщі, Німеччині та Чехії, де українців найбільше. У квітні 2026 року канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголосив, що Берлін підтримує прагнення України обмежити виїзд чоловіків призовного віку до Євросоюзу.
«Зусилля України обмежити виїзд чоловіків призовного віку до ЄС — ми їх підтримуємо. Це абсолютно необхідно, щоб Україна могла оборонятися, щоб зберегти єдність українського суспільства, а також для того, щоб можна було Україну відбудувати. Ми бачимо тут відчутний прогрес у зацікавленості з обох сторін», — повідомив Мерц на спільній прес-конференції з Володимиром Зеленським.
Президент України підтвердив, що відповідні служби України та Німеччини повинні вирішувати, яким чином повернути українських чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали за кордон, порушуючи закони України.
Уряд Польщі та особисто прем'єр-міністр Дональд Туск не раз заявляли про готовність допомогти Україні у вирішенні цього питання. На початку червня польські медіа написали, що влада країни виступає за виключення українських чоловіків призовного віку з розширеної схеми тимчасового захисту ЄС, яку обговорюють держави-члени.
«На нашу думку, це не викликає жодних суперечок, щоб особи, які й так не можуть легально виїхати з України, не могли отримати тимчасовий захист у ЄС», – висловився неназваний польський дипломат.
Однак на практиці поки що все зводиться виключно до заяв — жодна з країн ЄС не має права масово депортувати українських чоловіків без відповідної міжнародної угоди. Крім того, примусове повернення людей без правових підстав суперечить Європейській конвенції з прав людини, а саме — порушує заборону нелюдського поводження та право на приватне і сімейне життя.
Країна ЄС може видворити чоловіка лише у разі порушення міграційного законодавства. Наприклад, за багаторазові адміністративні чи кримінальні правопорушення або через відсутність підстав для легального перебування. Якщо ж чоловік має дозвіл на проживання, вивчає мову і працює в країні перебування, то примусово повернути його до України стає юридично неможливим.
Пропозиція відмовити у тимчасовому захисті новоприбулим чоловікам з України в рамках Директиви ЄС теж не видається реалістичною. Це питання є політично складним та чутливим. Європейські юристи сумніваються в ухваленні таких змін, оскільки ЄС започаткував тимчасовий захист як колективну відповідь на російську агресію, а не як інструмент вибіркової міграції. Тому будь-яке звуження кола осіб, які мають право на захист, має бути юридично обґрунтованим та політично узгодженим державами-членами. У будь-якому разі ЄС уникатиме невизначеності для українців, які вже живуть під захистом Євросоюзу.
