Вчені пояснили, чому річки на Алясці стають помаранчевими
Вчені з Каліфорнійського університету з’ясували, чому річки на Алясці раптово набувають яскраво-помаранчевого кольору — причина в токсичному залізі, яке вивільняється через танення вічної мерзлоти. Це не просто дивне природне явище, а наслідок масштабних змін клімату, які вже впливають на воду, рибу та цілі екосистеми. Дослідники попереджають, що процес може лише посилюватися.
Проблема «іржавих» річок на Алясці вже давно привертає увагу науковців, але тепер вони змогли чітко пояснити механізм, який запускає це забарвлення води, і він виявився значно складнішим, ніж просто природне забруднення. Дослідження показали, що танення вічної мерзлоти відкриває у ґрунті нові канали, через які вода починає вимивати сполуки заліза, раніше надійно «законсервовані» під землею протягом тисячоліть. У результаті ці елементи потрапляють у річки, де вступають у реакцію з киснем і буквально перетворюються на іржу, яка фарбує воду в помаранчевий відтінок.
Науковці описують одразу два різні сценарії цього процесу, і обидва залежать від рельєфу місцевості. У гірських районах танення мерзлоти запускає кислотний дренаж порід, схожий на той, що виникає біля шахт, де пірит, контактуючи з водою, розкладається та утворює сірчану кислоту, а також вивільняє токсичні метали. Як пояснює біохімік Тім Лайонс, саме поєднання заліза з киснем і створює ті самі іржоподібні частинки, які осідають у водоймах і змінюють їхній колір.
У низинах механізм інший, але не менш небезпечний: там активізуються мікроорганізми, які «переробляють» залізо і роблять його більш рухливим у воді. Потрапляючи далі за течією, ці сполуки знову окиснюються і утворюють осад, який може поширюватися на десятки й навіть сотні кілометрів. Саме тому помаранчеві плями та мутні ділянки з’являються все далі від місць, де процес починається.
Опубліковані дані в журналі Communications Earth & Environment свідчать, що проблема вже має системний характер для північної Аляски. Забруднена вода погіршує стан екосистем: пригнічує ріст водоростей, зменшує кількість комах і шкодить рибі, забиваючи її зябра дрібними частинками заліза. Екологи наголошують, що навіть віддалені та, здавалося б, захищені території більше не є ізольованими від наслідків глобального потепління.
Дослідники також відзначають, що ситуацію можна частково прогнозувати: теплі сезони зі значним сніговим покривом часто передують масштабному «іржавінню» річок у наступні роки. Це дає шанс місцевій владі хоча б завчасно попереджати громади та намагатися зменшити вплив забруднення на нижні ділянки річок.
Як підсумовує Тім Лайонс, «навіть там, де природа здається максимально віддаленою від людини, наслідки змін клімату вже неможливо приховати — безпечних місць більше не існує».
Поки в Анкориджі вже запалюють святкові вогні, на самому краю Алеутської дуги — островах Адак та Атту — Різдво настає з годинною затримкою. Різдво сюди приходить о 12:00 25 грудня за київським часом.
