Фрілансерка з посвідченням: хто така Любов Величко і навіщо її запускають у медіа
«Що мотивує вас регулярно поширювати антимобілізаційний контент?» — Замість «Добрий день» днями прилетіло у повідомлення громадському діячу та аналітику Владиславу Смірнову від користувачки з ніком «Величко». Жінка не представилася, не назвала видання, яке представляє, та не окреслила тему майбутньої публікації.
Фрілансерка від свого імені
На власних сторінках у соцмережах Любов Величко створює образ безкомпромісної медійниці — у описі її профілю зазначено, що вона «розбирає гучні скандали на молекули». Люба позиціонує себе як універсальну журналістку-розслідувачку, чиї матеріали регулярно з’являються на майданчиках видань Texty.org.ua, Mind.ua, «Дзеркало тижня» та інших.
Проте жодна з редакцій, де вона публікує свої доробки, офіційно не підтверджує її перебування у штаті.
Усі медіаплатформи, з якими співпрацює Величко, позиціонують її виключно як позаштатну авторку або залучену фрілансерку під окремі грантові проекти. Такий формат дає редакціям змогу користуватися гострими темами, але водночас знімає з них пряму юридичну та етичну відповідальність за методи роботи, збір персональних даних та правові наслідки її «розслідувань».
Отже, у публічному та процесуальному полі Величко діє як приватна особа з журналістським посвідченням, котра самостійно обирає об'єкти для атак. Як це сталося з Владиславом Смірновим. Експерт, який регулярно публікує аналітику щодо державних рішень та законопроектів у сфері охорони здоров’я та соціальної політики, звернув увагу на формулювання: запитання одразу містило ствердний висновок про провину співрозмовника.
Конфлікт швидко вийшов за межі приватного листування. Смірнов оприлюднив скриншоти спілкування, звинувативши авторку запиту Любов Величко у використанні маніпулятивних методів та спробі штучно підвести його публіцистику під кримінальні статті про перешкоджання діяльності ЗСУ.
Журналістка у відповідь за підтримки ГО «Жінки в медіа» оприлюднила звіт, де звинуватила Смірнова та інших дописувачів у гендерно зумовленому тиску, сексизмі та мізогінії.
До слова, на початку березня 2026 року Печерський та Солом’янський районні суди міста Києва зобов’язали правоохоронні органи розпочати досудове розслідування дій Любові Величко:
- Ухвала від 26.02.2026 (справа № 757/9968/26-к) — щодо Офісу Генерального прокурора;
- Ухвала від 02.03.2026 (справа № 757/9967/26-к) — щодо Київської міської прокуратури;
- Ухвала від 02.03.2026 (справа № 757/9966/26-к) — щодо ТУ ДБР у м. Києві.
Відомості про події мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
Метод пресупозиції та «забруднення зв’язками»
Аналізуючи інцидент у своєму відеоблозі, Владислав Смірнов зазначив, що зіткнувся з відпрацьованою технологією, яка не має відношення до журналістських стандартів:
«Людина пише без представлення, хто вона і над чим працює. І перше запитання звучить дослівно: “Що вас мотивує так регулярно поширювати антимобілізаційний контент?” Але журналіст не працює з пресупозиції одразу з ходу. Це поставлення людини в позицію захисту, коли вона має виправдовуватися за те, чого не робила. Це якби я спитав у неї, чому вона ненавидить чоловіків, і вимагав пояснень. Це чиста маніпуляція».
Після офіційного запиту Смірнова до редакції видання «Тексти» з’ясувалося, що Величко не є штатною співробітницею ресурсу, а виконує фрілансерську роботу в межах проекту з дослідження інформаційних кампаній.
За словами Смірнова, у своїх публікаціях Величко застосувала прийом «забруднення зв’язками» (Association Guilt), тобто поставила його прізвище в один ряд із токсичними або виїхавшими за кордон блогерами, з якими аналітик ніколи не контактував:
«Це робиться для того, щоб уже сформований негативний образ інших людей автоматично перенести на мене. У мене немає блогів, я займаюся аналітично-публіцистичною роботою. Але коли їм потрібен результат, вони беруть критику влади, упаковують її в рамку "антимобілізації" і формують списки для звітності».
Конвейєр скандалів і «гендерний щит»
Ситуація зі Смірновим — не перший публічний конфлікт за участю Любові Величко. Протягом останніх років її матеріали регулярно ставали предметом судових розглядів та публічних спростувань.
У 2020 році під час висвітлення спецоперації щодо «вагнерівців» Величко оприлюднила інформацію про те, що очільник Офісу Президента Андрій Єрмак нібито отримав $40 млн від РФ за сприяння у передачі Володимира Цемаха. В Офісі Президента цю заяву офіційно назвали фейком. Пізніше з'ясувалося, що одним із джерел для її матеріалів виступав російський військовий кореспондент Олександр Коц.
Серія її публікацій про ринок грального бізнесу та онлайн-казино призвела до позовів про захист ділової репутації від фінансових установ, зокрема IBOX Bank та «Альта Капітал», які звинуватили її у маніпуляції даними.
Владислав Смірнов зазначає, що в усіх цих кейсах простежується однаковий алгоритм реагування:
«Усюди були скандали, і всюди вона подавала заяви до поліції про тиск чи домагання. Спочатку спровокувати об’єкт дослідження, отримати відповідь, перекрутити її на агресію, приписати сексизм чи мізогінію, а далі — зафіксувати це в базах даних правозахисних організацій. Це робиться для того, щоб пошукові системи Google на запит прізвища видавали негатив про "переслідування журналістів"».
На думку аналітика, використання платформи ГО «Жінки в медіа» у цьому випадку стало спробою змістити фокус із професійних помилок на правозахисну тематику:
«Не маючи аргументів у правовому полі, вона вирішила сховатися за "гендерним щитом". У звіті організації взяли лайливі коментарі сторонніх людей під моїм постом і штучно пришили їх мені. При цьому в останньому абзаці редактори самі визнали: критика журналістського підходу без гендерного компонента є професійною дискусією».
Вибірковість розслідувань
Окрему увагу привертає вибірковість тем, якими займається Величко. Будучи позаштатним співробітником на бізнес-порталі Mind.ua, вона опублікувала серію матеріалів з критикою правоохоронних органів. При цьому вперто поза увагою журналістки залишилися кримінальні провадження щодо колишнього керівника ДП ДЗК «Спецтехноекспорт» Павла Барбула. Слідчі органи розслідують справи №52017000000000889 та №52025000000000404, які стосуються можливого виведення понад 80 млн грн державних коштів через ТОВ «СПЕЦ ПРОМ МЕХАНІЗАЦІЯ» та 3,78 млн євро через чеську фірму «Vakur s.r.o.». Жодного розслідування щодо діяльності Барбула чи зловживань у «Спецтехноекспорті» на ресурсі оприлюднено не було.
Судові справи родини
Разом з тим проблеми юридичного характеру виникають і всередині родини Люби Величко. Чоловік журналістки, Олег Рябов, перебуває на обліку у Броварському ТЦК та має відстрочку від мобілізації. На підставі чого? Невідомо. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, протягом 2023–2026 років щодо нього неодноразово складалися адміністративні протоколи.
Зокрема, йдеться про керування транспортними засобами у стані сп’яніння (ст. 130 КУпАП), порушення правил дорожнього руху, що призвело до ДТП (ст. 124 КУпАП), та невиконання батьківських обов’язків (ст. 184 КУпАП). Наразі у Броварському міськрайонному суді Київської області призначено до розгляду чергову справу за ст. 130 КУпАП щодо керування у нетверезому стані.
Сама Величко у 2026 році також притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування автомобілем BMW X3, що належить третій особі.
Юридичні наслідки
Слідчим ДБР, Офісу Генпрокурора та міської прокуратури саме час надати юридичну оцінку діям Любові Величко щодо збору персональних даних, методів опитування громадян та відповідності її діяльності законодавству України. Втім, є нюанс. На будь-якому судовому засіданні, відповідач Любов Величко мовчатиме у поясненнях, посилаючись на статтю 63 Конституції Украни, а саме, користуючись правом не свідчити проти себе.
