Допоки увага українців прикута до новин про фронт, корупцію і майбутню холодну зиму, у самому серці Європи сталася подія, яку без перебільшення можна назвати тектонічним зсувом у політиці. У німецькій федеральній землі Саксонія-Ангальт відбулися вибори, результати яких підривають всі післявоєнні підвалини ФРН. Ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яку опоненти прямо називають неонацистською, здобула безпрецедентну перемогу, набравши майже 44% голосів. Це не просто регіональна сенсація — фактично йдеться про революцію в німецькій політиці. Революція, яку в Україні майже не помітили за щоденними тривогами, але наслідки якої можуть бути вкрай болючими: і для Києва, і для Берліна, і для всієї Європи.
Що ж сталося у Саксонії-Ангальт? Що це за партія така — АдН — і чому вона така небезпечна? Чому її успіх — це не випадковість, а закономірний вирок старій політичній системі? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Політичний вибух на сході ФРН: цифри та контекст перемоги АдН
Саксонія-Ангальт — це земля на сході Німеччини, яка донедавна вважалася вотчиною Християнсько-демократичного союзу (ХДС) — партії влади, яка багато років очолювала місцевий уряд. Однак цього разу «Альтернатива для Німеччини» отримала рекордні для себе 43,8% голосів, що конвертувалося у 39 місць у місцевому парламенті — ландтазі — з 83 можливих. Для абсолютної більшості ультраправим не вистачило лічених трьох мандатів. Це приголомшливий результат, хоча соціологи попереджали про вірогідність подібних цифр ще як мінімум тиждень тому.
Цифра підтримки в 43,8% взагалі несе в собі абсолютно моторошний символізм. Буквально майже один в один стільки ж — 43,9% — набрала нацистська партія НСДАП на виборах до Рейхстагу у березні 1933 року. Звісно, прямі порівняння АдН з НСДАП є радше політичною гіперболою, адже сучасна Німеччина — це міцна інституціональна демократія з розвиненим громадянським суспільством. Однак подібний збіг є надто цікавим і красномовним, щоб його ігнорувати. Це той самий випадок, коли статистика виглядає як злий жарт історії.
Важливо розуміти й регіональну специфіку. Саксонія-Ангальт — це схід ФРН, колишня НДР і радянська зона окупації. Менталітет «оссі» — східних німців — суттєво відрізняється від «вессі» із західних земель. Люди, які виросли в умовах соціалістичної диктатури та абсолютної влади чекістів зі Штазі, часто гостріше відчувають соціальну несправедливість, більш скептично ставляться до глобалізму та ліберальних цінностей, які пов'язуються з офіційним Берліном. Саме на цьому благодатному ґрунті недовіри до «західних еліт» і виросли отруйні квіти ультраправого популізму. ХДС, який донедавна домінував тут, отримав жалюгідні 17,2%, втративши 25 депутатських місць. Це повний крах. Чинний прем'єр-міністр землі Свен Шульце програв кандидату від АдН навіть у своєму власному окрузі в Магдебурзі! Це показник тотальної втрати довіри місцевих німців до традиційних політиків.
Тепер земля стоїть перед складним коаліційним рівнянням. Без АдН сформувати уряд у Саксонії-Ангальт буде вкрай важко. ХДС, соціал-демократи (СДПГ) та «зелені» разом мають лише 31 мандат. Навіть з усіма вісьмома депутатами Лівої партії це лише 39 голосів — рівно стільки, скільки в АдН.
Ключовим гравцем несподівано стає «Союз Сари Вагенкнехт» (BSW) — нова партія, яка отримала 5,3% та п'ять мандатів. BSW — це ліві консерватори, які, як і АдН, виступають категорично проти військової допомоги Україні та за зняття санкцій з Росії. Саме голоси BSW можуть стати «золотими акціями» при формуванні більшості. І хоча BSW досі вагається щодо прямої коаліції з АдН, сам факт того, що такий союз теоретично можливий (44 місця на двох), є безпрецедентним порушенням негласного табу, яке існувало в Німеччині всю її новітню історію: ніколи не співпрацювати з ультраправими.
Чому це революція в німецькій та європейській політиці
Ще 10-15 років тому сама думка про те, що ультраправа партія зможе не те що виграти вибори у федеральній землі, а хоча б наблизитися до такого результату, викликала б у німецькому суспільстві лише нервовий сміх. Німеччина після 1945 року будувала свою державність на принципах «ніколи знову». Вся політична система ФРН була сконструйована так, щоб не допустити повторення помилок минулого. Десятиліттями при владі змінювалися центристські сили: християнські демократи, соціал-демократи, ліберали, зелені, тощо. Радикали з обох флангів були маргіналізовані, а ультраправі взагалі фактично викинуті за межі легітимного політичного поля.
Сьогодні ця парадигма тріщить по швах. Перемога АдН у Саксонії-Ангальт — це перший випадок в історії сучасної ФРН, коли ультраправі стали найбільшою політичною силою цілого регіону. Це руйнування фундаментального консенсусу. І це, без перебільшення, революція не лише для Німеччини, а й для всієї Європи.
Так, ми звикли до успіхів правих популістів в багатьох країнах ЄС. Але коли чуєш новину про перемогу ультраправих десь у Словаччині чи Нідерландах — це сприймається хоч і тривожно, але як частина тамтешнього політичного ландшафту. Коли ж читаєш «ультраправі перемогли в Німеччині» — у пам'яті одразу ж спливають зовсім інші, набагато страшніші історичні паралелі.
Німеччина — це країна, яка породила нацизм. Країна, яка розв'язала найкривавішу війну в історії людства і вчинила Голокост. Саме тому політичний успіх сил, які фліртують із цим спадком або намагаються його ревізувати, сприймається особливо гостро. Для німецького суспільства, яке десятиліттями спокутувало історичну провину, це культурний шок. Це злам національної ідентичності, яка будувалася на запереченні власного кривавого минулого.
Європейський проєкт, який — будемо чесні! — тримається на німецько-французькій осі, також опиняється під загрозою. АдН — це партія, яка виступає de factо проти ЄС, за тотальну домінацію національних держав і проти спільної інтеграції. Її успіх надихає аналогічні сили по всьому континенту, легітимізуючи їхній порядок денний. Якщо вже в Німеччині, найбагатшій і найстабільнішій країні Європи, люди масово голосують за радикалів з репутацією неофашистів, то що говорити про країни зі слабшою економікою та менш стійкими демократичними інститутами? Це черговий сигнал того, що ліберально-демократичний консенсус в Європі знаходиться у фазі глибокої кризи.
«Альтернатива» здоровому глузду: чому цю партію не люблять і бояться
Що ж це за сила — «Альтернатива для Німеччини»? Чому навколо неї існує така стіна відчуження (стратегія «файрволу») і чому її успіх викликає такий страх?
АдН створювалася у 2013 році як партія євроскептиків, які виступали проти політики порятунку євро. Але дуже швидко, особливо після міграційної кризи 2015 року, вона перетворилася на значно радикальнішу структуру. Сьогодні це ультраправа, націоналістична, антимігрантська, антиісламська та антисемітська політична сила. І що ключове: вона цього не приховує, а навпаки, бравує своєю «безкомпромісністю».
Партія постійно продукує скандали. Її представники неодноразово дозволяли собі висловлювання, які виправдовують нацистське минуле. Вони виступають за закриття кордонів, депортацію мігрантів (включно навіть із тими, хто має німецьке громадянство), за вихід з ЄС, за скасування «зеленої» політики та гендерної рівності, тощо. Німецькі спецслужби офіційно класифікують молодіжне крило партії та окремі її земельні відділення як «підтверджено правоекстремістські». Це означає, що держава визнає: діяльність цих структур спрямована проти конституційного ладу ФРН.
Інші партії тримаються від АдН на відстані. Знаменитий «німецький файрвол» — негласна заборона на будь-яку співпрацю з ультраправими — довгий час був непорушним. Але саме тому успіх АдН ставить Німеччину перед екзистенційною дилемою. Проблема в тому, що демократія вразлива. Вона дозволяє своїм ворогам брати участь у виборах і перемагати. У цьому її слабкість. Вільні та чесні вибори можуть привести до влади сили, які, отримавши цю владу, демократію демонтують.
Німецька історія вже знає такий приклад, коли нацисти прийшли до влади хай і, м'яко кажучи, не зовсім чесним шляхом, але використовуючи цілком легальні механізми парламентської системи. Сьогоднішня ситуація, звісно, інша: у Німеччині міцні інституції, незалежні суди та свобода слова. Проте сам факт того, що майже кожен другий виборець у Саксонії-Ангальт готовий віддати голос за праворадикальну партію, є діагнозом глибокої хвороби.
І тут варто бути справедливим та бачити проблему з усіх боків. Успіх АдН — це не лише історія про якихось «зомбованих» виборців. Це закономірний результат провалів традиційних партій. ХДС, СДПГ та інші системні сили роками ігнорували проблеми східних земель, проблеми міграції, енергетичної кризи, зростання вартості життя, тощо. Вони демонстрували відсутність політичної волі, займалися самозаспокоєнням і бюрократичними іграми.
«Ми всі глибоко вражені. Ми не очікували цього… Щось змінилося не тільки в Саксонії-Ангальт, але й в усій Німеччині. І результати цих виборів матимуть наслідки. В тому числі й особисто для мене», — заявив канцлер ФРН Фрідріх Мерц.
У той час як люди відчували, що їхні проблеми не чують, АдН пропонувала прості відповіді та вказувала на «винних» : мігранти, Брюссель, Берлін, «ліберальні еліти», українці, тощо. Християнські демократи можуть скільки завгодно говорити про зв'язки АдН з Кремлем і про те, що «Альтернатива» — це фашисти (і це навіть буде правдою). Але якщо влада не пропонує реальних рішень наболілих питань, виборець буде йти за тими, хто здається більш рішучим. Щоб зупинити АдН, мало сказати «вони погані». Треба самим стати кращими та ефективнішими. Інакше на наступних виборах «файрвол» остаточно впаде.
Що це означає для України
Для України наразі, якщо оцінювати тверезо, ця новина означає небагато. Саксонія-Ангальт — це лише одна з 16 федеральних земель. АдН перемогла на виборах, але ще не сформувала уряд. Інші партії, попри тиск, швидше за все, не підуть на пряму коаліцію з ультраправими на земельному рівні — хоча ситуація з «Союзом Сари Вагенкнехт» і вносить інтригу. Максимум, що можна очікувати локально — це певні демонстративні кроки: земля може ускладнити прийом українських біженців, зменшити виплати, спробувати впровадити якісь обмеження, лунатимуть різкі заклики до повернення українців додому, тощо. Це буде неприємно, але не вплине на загальнонаціональну політику підтримки Києва, яку проводить федеральний уряд.
Однак стратегічна загроза значно глибша. АдН — це партія біляфашистського толку, яка відверто симпатизує Кремлю. Вона виступає за негайне припинення військової допомоги Україні, за скасування всіх санкцій проти Росії, за визнання російських територіальних завоювань, тощо. Її представники відвідують окуповані території, а російська пропаганда активно використовує риторику АдН для розколу німецького суспільства. Якщо уявити сценарій, за якого через 5-10 років АдН стане частиною федерального уряду в Берліні (а її поточні рейтинги в межах 25-28% по всій країні роблять це вже не фантастикою), це стане катастрофою для офіційного Києва за зрозумілих причин.
Резюмуючи, перемога ультраправої «Альтернативи для Німеччини» у Саксонії-Ангальт — це не просто регіональна сенсація. Це історичний момент, який фіксує глибоку трансформацію німецького та загальноєвропейського політичного ландшафту. Те, що вважалося неможливим, стало реальністю: партія, яку прямо називають неонацистською та екстремістською, легально і демократично здобуває майже половину голосів у землі, де колись починалася Реформація. Це вирок політиці традиційних партій, які втратили зв'язок із виборцями, і водночас величезний виклик для демократії, яка мусить знайти спосіб захистити себе від своїх внутрішніх ворогів, не зрадивши власних принципів.
Для України ця подія нібито й якась далека, яка не впливає на поточну ситуацію напряму. Але вона чітко показує напрямок, у якому може рухатися Німеччина, якщо старі еліти не зміняться. Часи стабільності в Європі закінчуються, і від того, як Берлін впорається з демонами минулого, які знову піднімають голову під новими прапорами, залежить майбутнє всього континенту, включно з Україною.
Історія зробила нам моторошне нагадування: 43,8% АдН сьогодні та 43,9% НСДАП у 1933 році. Не варто переоцінювати такі збіги. Але й ігнорувати подібні знаки — злочинна недбалість.
