Віце-президент Венс заявив про готовність Трампа розходитися з Нетаньягу — Jerusalem Post
Віцепрезидент США Джей Ді Венс на саміті All-In заявив, що президент Дональд Трамп демонструє більшу, ніж будь-який американський президент за останні 40 років, готовність розходитися з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, коли інтереси Вашингтона та Єрусалима не збігаються. Автор колонки в Jerusalem Post Песах Воліцкі розкритикував цю оцінку, назвавши її такою, що не відповідає історичним прикладам напруженості між США та Ізраїлем.
Історичні приклади розбіжностей
Воліцкі зазначив, що Рональд Рейган призупиняв поставки винищувачів F-16 до Ізраїлю після удару по іракському реактору «Осірак» у 1981 році та під час Ліванської війни 1982 року. Крім того, адміністрація Рейгана домоглася схвалення Конгресом продажу Саудівській Аравії літаків дальнього радіолокаційного виявлення AWACS на 8,5 млрд доларів, попри заперечення ізраїльського уряду та AIPAC.
За викладом автора, адміністрація Джорджа Герберта Вокера Буша у 1991–1992 роках пов’язала надання Ізраїлю кредитних гарантій на 10 млрд доларів із замороженням будівництва поселень. Джордж Вокер Буш у 2008 році відмовив Ізраїлю в запиті на протибункерні бомби та право прольоту для можливого удару по ядерній програмі Ірану.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Політика адміністрацій Обами та Байдена
Колумніст також нагадав, що Барак Обама просував ядерну угоду з Іраном попри відкриті заперечення Ізраїлю. Наприкінці свого президентства він не ветував резолюцію Ради Безпеки ООН 2334 щодо ізраїльських поселень, а США утрималися під час голосування.
Джо Байден у 2024 році призупинив поставку Ізраїлю бомб масою 2 тисячі фунтів через заплановану операцію в Рафаху та погрожував продовжити утримувати постачання озброєнь, якщо Ізраїль розпочне операцію. На думку Воліцкі, ці рішення свідчать, що попередні президенти США також публічно та практично розходилися з ізраїльськими урядами з важливих питань.
Автор припустив, що Венс міг мати на увазі публічне роздратування Трампа щодо ізраїльського удару по керівництву ХАМАС у Досі та його тиск на Нетаньягу з метою погодити припинення вогню в Газі. Водночас Воліцкі вважає, що такі суперечки стосувалися тактики й термінів у межах спільних стратегічних цілей, а не унікальної готовності США протидіяти ізраїльським інтересам.
