У ПАР виноградники й пшениця шукають нові моделі виживання — Daily Maverick
У Західній Капській провінції ПАР виноградники, виноробні та пшеничні господарства дедалі частіше залежать не лише від врожаю, а й від туризму, стороннього капіталу, диверсифікації доходів і здатності переживати несприятливі погодні сезони. Про це йдеться у підсумковій частині серії Daily Maverick про майбутнє вирощування пшениці та винограду в регіоні.
За даними видання, виноградники можуть підтримуватися завдяки ресторанам, котеджам, весіллям, дегустаційним залам, виробництву оливкової олії, велосипедним маршрутам і власникам, які отримали статки в інших галузях. За такої моделі господарство продає не лише вино, а й туристичний досвід, краєвид і спосіб життя.
Пшениця без туристичних доходів
Пшеничні господарства не мають аналогічних можливостей для заробітку на відвідувачах. Тому шляхами їхнього виживання видання називає більші масштаби виробництва, диверсифікацію та кошти з інших джерел, які допомагають пережити збиткові роки. Фермер Міхіл Смутс із родинної ферми Grasrug частково може покривати втрати завдяки інвестиціям поза межами господарства.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Сучасна техніка, хімічні засоби захисту та точне землеробство мають зменшувати невизначеність, однак також збільшують витрати фермерів. Виробники платять ціни Капського регіону за обладнання та ресурси, тоді як вартість зерна формується під впливом процесів далеко за його межами.
Погода та екологічні витрати
Для пшениці важливі опади саме у потрібні місяці, а не лише достатня річна кількість дощу. Виноградникам потрібні роки догляду, щоб добре плодоносити, однак град може швидко знищити врожай, а дим — зіпсувати вінтаж, навіть не спаливши жодного ряду лози.
Daily Maverick також звертає увагу на екологічні витрати монокультур. Дешевші методи боротьби з бур'янами, грибками та комахами можуть бути жорсткішими, тоді як обережніше господарювання зі зменшеним використанням хімікатів, меншим порушенням ґрунту та відновленням живого ґрунту потребує більших витрат. На думку видання, виноградники дедалі більше виживатимуть як престижні бренди, туристичні місця або активи, підтримані іншими коштами, а виробництво зерна рухатиметься до меншої кількості великих і краще капіталізованих операторів.
