Сьогодні, коли до парламентських виборів в Угорщині залишається менше двох тижнів, політична напруга в країні сягнула апогею. Вже 12 квітня 16-річне правління прем'єра Віктора Орбана може добігти кінця — або ж отримати новий політичний мандат. Ніколи за цей час чинний угорський голова не стикався з настільки серйозним викликом: опозиція в особі партії «Тиса» та її лідера Петера Мадяра дихає в спину правлячій партії «Фідес» — а за низкою опитувань навіть суттєво випереджає її.
Та ці вибори мають значення і далеко за межами Угорщини. За ними уважно спостерігають як в Брюсселі, так і в Києві.
Для України вони взагалі стали справжнім політичним фронтом. Обличчя президента Зеленського, наклеєне на білбордах по всій країні, у супроводі гасел про війну, мир та «українську загрозу» — це не просто елемент кампанії. Це дзеркало того, наскільки глибоко українське питання важливе для угорського суспільства і наскільки відчайдушно Орбан використовує образ зовнішнього ворога у спробі врятувати свою владу. Політико-дипломатичний конфлікт між Києвом та Будапештом, який спалахнув із новою силою в останні місяці, також має пряму кореляцію з датою виборів — 12 квітня.
Що кажуть соціологи напередодні виборчих перегонів? Чому угорські вулиці заповнені українською символікою та обличчям Зеленського? Що чекає на відносини України й Угорщини після виборів? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Електоральний розклад напередодні виборів в Угорщині
Останні опитування малюють картину, яка ще кілька років тому здавалася неможливою: партія Віктора Орбана поступається місцем опозиції. Втім, цей розрив не є статичним, і саме динаміка останніх тижнів викликає найбільше запитань.
Згідно з даними центру 21 Research Centre від 11 березня, серед виборців, які визначилися з вибором, опозиційна партія «Тиса» лідирує з показником 53%, тоді як «Фідес» підтримують 39%. Розрив у 14% є суттєвим, хоча й дещо скоротився порівняно з січневими результатами — 16%. За прогнозами, це дозволило б «Тисі» отримати близько 115 місць у 199-місцевому парламенті, залишивши «Фідес» лише 78 мандатів.
Однак результати інших дослідницьких центрів демонструють варіативність, що тільки додає інтриги. Zavecz Research у своєму опитуванні, проведеному наприкінці лютого-початку березня, зафіксував перевагу «Тиси» в 12% (50% проти 38%). Водночас Publicus Institute наводить дещо інші цифри: 47% для «Тиси» та 39% для «Фідес».
Важливою особливістю цих виборів залишається високий відсоток виборців, що не визначилися. За даними Zavecz, близько 20% респондентів досі не визначилися, кого підтримувати. Це дуже багато. Це той електоральний резерв, який за два тижні до голосування може кардинально змінити розклад сил.
Варто також відзначити зростання підтримки ультраправої партії «Наша Батьківщина», яка долає бар'єр у 5% і, за різними даними, отримує від 5% до 7% голосів. Її присутність у парламенті може ускладнити формування коаліцій, хоча обидві основні сили — «Тиса» і «Фідес» — наразі виглядають цілком самодостатньо.
Головна ж інтрига полягає в тому, чи зможе Орбан мобілізувати свій традиційний електорат в останні дні, апелюючи до страхів перед війною, чи Мадяру вдасться консолідувати протестний електорат та прихильників єврооптимізму. Окрім цього, є певні побоювання стосовно використання чинною владою можливостей адміністративного ресурсу задля досягнення «правильного» результату.
Між миром, війною та «золотим конвоєм»: чому Україна стала центром кампанії
Нинішня виборча кампанія в Угорщині — це, схоже, найбільш «україноцентричні» перегони в історії країни. Обличчя президента Зеленського сьогодні дивиться на угорців без перебільшення з кожного другого білборда. А 15 березня, у національне свято — річницю революції 1848 року — Будапешт став ареною грандіозного протистояння. Дві багатотисячні ходи (влади та опозиції) нагадували дві паралельні реальності.
Віктор Орбан, виступаючи перед прихильниками, обрав головний меседж кампанії: штучно нав'язаний вибір між миром і війною. «Наші сини не загинуть за Україну, а житимуть для Угорщини», — заявив прем'єр, звинувативши опозицію в намірі втягнути країну у конфлікт. Цей наратив підкріплюється реальними діями: Будапешт заблокував 20-й пакет санкцій ЄС проти Росії, заморозив надання кредиту Україні на 90 мільярдів євро та ініціював скандал довкола нафтопроводу «Дружба».
Найбільш резонансним став інцидент із затриманням українського «золотого конвою» — інкасаторського вантажу з 9 кг золота та грошима і цінностями на майже $100 мільйонів. Угорська влада конфіскувала всі ці коштовні речі, звинувативши українську сторону у відмиванні грошей. Цей кейс став ідеальною ілюстрацією передвиборчої риторики Орбана: образ прогнилої та корумпованої України, яка намагається втягнути Угорщину і весь світ у свої проблеми. До речі, згідно з опитуванням інституту Nezopont, 45% угорців підтримали дії влади в цій ситуації.
У відповідь на це українська сторона звинуватила Угорщину в «політично мотивованому рейдерстві». Напруга досягла критичного рівня, вилившись у публічний обмін образами на вищому рівні. Як наслідок, рейтинг Зеленського в Угорщині впав до рекордних мінусів: понад 64% угорців ставляться до нього погано.
Цікаво, що ця стратегія має й зворотний бік. Лідер опозиції Петер Мадяр, який виступає з єврооптимістичних позицій і чітко називає Росію агресором, змушений лавірувати в своїй риториці. Втім, не варто вважати Мадяра «великим другом України»: він ставиться до Києва прихильніше і адекватніше, ніж Орбан, однак його партія також виступає проти пришвидшеного вступу України до ЄС і тим паче НАТО.
Що зміниться після 12 квітня
Для України угорські вибори мають величезне значення. Поточний конфлікт, який актуалізувався останніми місяцями — це не просто дипломатична суперечка. Це також надважливе питання функціонування енергетичної інфраструктури (транзит нафти), можливість отримання допомоги від ЄС (яку Орбан систематично блокує), отримання допомоги конкретно від Угорщини (зокрема, імпорт електроенергії в пікові години) та питання майбутнього розширення Євросоюзу.
У разі перемоги Петера Мадяра та партії «Тиса» риторика та дії Будапешта, найімовірніше, зміняться кардинально. Мадяр публічно заявив про наміри «розблокувати мільярди євро заморожених коштів ЄС», що передбачає виконання вимог Брюсселя. Це автоматично зменшить градус протистояння з Україною, оскільки орбанівський ультиматум «гроші в обмін на поступки Києва» втратить сенс. Крім того, команда Мадяра вже публічно анонсує залучення до майбутнього уряду професійних менеджерів, зокрема з енергетичного сектору, які мають намір зменшити залежність країни від російських енергоносіїв.
Однак навіть у разі перемоги опозиції чекати на миттєве «потепління» все ж не варто. По-перше, значна частина виборців «Тиси» поділяє скептичне ставлення до швидкого вступу України в ЄС. По-друге, будь-який новий уряд — якщо він взагалі з'явиться — зіткнеться з проблемою спадщини Орбана: більшість ключових інституцій (Конституційний суд, медіарегулятори, прокуратура, тощо) контролюються лояльними до чинної влади кадрами, і для їхньої заміни може знадобитися конституційна більшість, якої «Тиса» може й не отримати у випадку перемогу.
Якщо ж знову переможе Орбан, Україну чекає все те ж саме, що й було з 2014 року: подальша ескалація і поступове погіршення відносин. Чинний угорський прем'єр говорить про це відкритим текстом. Його кампанія побудована на максимальному загостренні конфлікту з Києвом та Брюсселем, і після виборів він, найімовірніше, продовжить блокування допомоги Україні та ветування санкцій проти Росії.
Резюмуючи, ті два тижні, що залишилися до 12 квітня, стануть вирішальними для політичного майбутнього Угорщини. Угорське суспільство підходить до виборів глибоко розколотим, а українське питання стає одним із головних каменів спотикання.
Для України ж ці вибори — момент істини у відносинах із західним сусідом. Якщо Петеру Мадяру вдасться переконати угорців, які вагаються, і здобути перемогу, Київ отримає шанс на розблокування європейської допомоги та поліпшення комунікації з Будапештом. Якщо ж Віктор Орбан зможе мобілізувати свій електорат, використовуючи риторику страху перед війною та образом «ворога» в особі України та ЄС, українсько-угорські майже стовідсотково перейдуть у фазу ще глибшої кризи — хоча після виборів усе ж варто чекати певної розрядки ідеологізованої риторики.
В будь-якому випадку, 12 квітня ми побачимо, чи буде Угорщина продовжувати свій «особливий шлях» на периферії ЄС та з дрейфом у бік Москви, чи зробить спробу повернутися до європейського мейнстриму. Україна спостерігає за електоральними процесами з великим інтересом, адже результат цих виборів безпосередньо вплине на її здатність протистояти агресії та на єдність всієї європейської підтримки.
