Довіру не можна вимагати: розмова про демократію і відповідальність на Львівському медіафорумі
Цьогоріч Львівський медіафорум став майданчиком для різних дискусій на суспільно-важливі теми. Однією з таких була розмова про майбутнє демократії. Данська мислителька, футурологиня та президентка Nordic Bildung Лене Рейчел Андерсен і український інтелектуал Валерій Пекар говорили про те, чому суспільства обирають популістів, як журналістика підживлює спрощення і що може змінити освіта, якщо підійти до неї інакше.
Мозок хоче простого — і це небезпечно
Розпочалась розмова із того, що Валерій Пекар нагадав про існування в Україні «Офісу простих і швидких рішень». Люди завжди хочуть простих відповідей, особливо в кризу чи під час війни. І саме це робить їх вразливими до маніпуляцій.
Андерсен пояснила, що інтуїція не є примітивною реакцією. За нею стоїть увесь пережитий досвід: прочитані книги, прийняті рішення, зроблені помилки. Саме тому зріла особистість краще розпізнає маніпуляції, а також рідше піддається на прості відповіді щодо складних питань.
“Потрібен життєвий досвід, потрібно знати якомога більше про світ, бо тоді, коли стикаємося з теоріями змови, можна дати коротку відповідь і сказати: ні, це правильний варіант”, – додала Андерсен.
Три типи людини: чому більшість перебуває на другому
Андерсен виділяє три типи людей. Перший живе лише емоціями. Такі люди роблять усе, що відчувають прямо зараз. Другий тип робить те, чого від нього очікують інші. А третій – вільна людина. Вона здатна сама обирати, як вчинити.
Саме третій тип, за словами філософині, є опорою демократії. Бо коли натовп охоплює агресія, «емоційні» підливають олії у вогонь, «слухняні» просто приєднуються. І лише ті, хто навчився думати самостійно, здатні зупинити цей механізм.
Медіа – частина проблеми
Коли розмова зайшла про «незрілого виборця», Андерсен звернулась до медіа:
«Якщо журналісти шукають лише конфлікт і переможця в дебатах – ніхто нічого не навчиться. Нам потрібно перетворити журналістику на процес навчання»
На підтвердження своїх слів Андерсен навела приклад із Данії. Вона розповіла, що на останніх виборах жоден телевізійний дебат не згадав тему штучного інтелекту. Політики сперечались про податки, як і 30 років тому. Натомість, каже філософиня, варто було б запросити до студії експертів з ШІ і дозволити політикам, журналістам та глядачам разом розібратись у темі.
Про довіру і відповідальність
Торкнулись і теми довіри до інституцій. Андерсен відповіла коротко:
«Довіру не можна вимагати. За нею стоїть відповідальність. Можна будувати довіру навіть визнаючи провал – якщо ти чесний щодо нього»
Що спільного між Україною і Данією
Одним із найбільш особистих моментів виступу стала розповідь Андерсен про те, як вона відкрила для себе Україну через переклади своїх книг. Вона провела паралель між данським Більдунґ-рухом після 1864 року коли Данія втратила частину Ютландії і сучасними процесами в Україні.
«Якщо не знаємо, хто ми, то за що ми боремося?» – риторично запитала письменниця.
Андерсен згадала і українську «Просвіту». На її думку, це був рух, який поєднував культуру з громадянським вихованням. Саме таку роль у свій час відігравали данські народні школи.
Про «добрий» і «поганий» націоналізм
Чи можна бути націоналістом і залишатись демократом? Андерсен вважає, що так, і розмежовує два поняття. Любити свою країну, її історію та культуру – це нормально. Небезпечно інше – коли нація вважає себе вищою за інших і прагне їх підкорити. Проблема Європи, каже філософиня, в тому, що інтелектуали часто зневажають національну ідентичність. Цим вони штовхають звичайних людей до популістів.
Мораль, мистецтво і «моральний м'яз»
Виникає питання: як виховати людину, здатну протистояти маніпуляціям? Андерсен дає просту відповідь – читати і обговорювати. Не заради того, аби оцінити, а заради того, аби навчитись думати. Якщо ви запитаєте дитину про те, чому Робін Гуд чинив саме так і чи був він правий – ви вже почнете формувати її моральний характер.
Звісно, питання, які порушили Андерсен і Пекар, не мають швидких відповідей. Втім, готовність їх ставити і шукати на них відповіді – є кроком до зрілості. Як особистої, так і суспільної.
Нагадаємо, Україна вже стала частиною Європи: засновниця Global Ukraine Віолета Москалу про силу діаспори, нову демократію та спротив російським міфам.
Залужний попередив про ризики руйнування демократії під час війни.
