У Катару на Венеційській бієнале — не виставка, а простір для людей

Проєкт Катару має назву «untitled 2026 (a gathering of remarkable people)». Його створили навколо практики художника Ріркрита Тіраванії — митця, який давно працює з темою спільного досвіду та взаємодії між людьми.

Тут немає класичної виставки, де глядач просто ходить між роботами й мовчки дивиться на них. Павільйон зробили у вигляді шатра — відкритого простору, де люди можуть спілкуватися, слухати музику, дивитися відео й буквально бути частиною того, що відбувається.

 

Саме ця ідея стала головною для Катару на бієнале: мистецтво не як щось недосяжне чи «для обраних», а як місце зустрічі. «Ми хотіли створити простір, де людина не просто дивиться, а відчуває себе всередині процесу», — так описують концепцію автори проєкту.

Фільм, жива музика і вечеря як частина мистецтва

У павільйоні зібрали одразу кілька різних форматів. Художниця й режисерка Софія Аль Марія представила фільм, схожий на сон або подорож крізь звук і спогади. Робота побудована на атмосфері, а не на прямому сюжеті.

Музикант і саунд-художник Тарек Атуї відповідає за живі музичні імпровізації. Його виступи постійно змінюються, тому павільйон буквально звучить по-різному залежно від часу дня і людей усередині.

 

Окрему увагу привернула гастрономічна частина. За неї відповідає відомий палестинський шеф-кухар Фаді Каттан. Їжа тут — не просто доповнення, а теж частина художнього досвіду. Через смаки, запахи й спільні вечері команда говорить про пам’ять, дім і культуру. Саме через це павільйон Катару багато хто називає одним із найживіших на всій бієналі.

Катар готується закріпитися у Венеції надовго

Ще одна важлива деталь — місце, де розташований павільйон. Його відкрили у Джардіні — головній зоні національних павільйонів Венеційської бієнале. Саме тут у майбутньому з’явиться постійна будівля Катару.

 

Її проєктує французька архітекторка Ліна Готме, одна з найпомітніших архітекторок сучасності. Тож нинішній проєкт — це не просто разова участь у бієнале, а початок великої присутності країни у світовому мистецькому середовищі.

При цьому Катар намагається тримати баланс між великими міжнародними іменами та підтримкою авторів зі свого регіону. І саме це зараз викликає найбільше позитивних відгуків у критиків. «Це виглядає не як спроба голосно заявити про себе, а як дуже впевнена й продумана розмова зі світом», — пишуть про павільйон арт-оглядачі. На тлі гучних політичних дискусій і скандалів довкола інших учасників бієнале Катар зробив ставку на інше — атмосферу, діалог і людську присутність. І, схоже, саме це спрацювало.

Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.

Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.

Науру вперше бере участь у Венеційській бієнале. Найменша острівна держава світу привезла проєкт про кліматичну кризу, виснаження природи та життя після екологічної катастрофи. Павільйон уже називають одним із найбільш емоційних і політичних на виставці.

Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер.

Сальвадор уперше в історії представить власний національний павільйон на 61-му Венеційському бієналі, і вже сам цей факт став важливою культурною подією. Проєкт «Картографуючи переміщення» пропонує подивитися на світ через досвід людей, які змушені залишати свої домівки, і через те, як ці історії формують сучасність.

Ситуація навколо ізраїльського павільйону у Венеції перетворилася на один із найгостріших конфліктів бієнале. Майже 200 митців вимагають його виключення, але організатори відмовляються змінювати склад учасників, наполягаючи на відкритості.

Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.

Павільйон Нової Зеландії на 61-й Венеційській бієнале продовжує традицію звернення до корінної культури маорі та зв’язку людини з природою. Цьогорічний проєкт Фіони Пардінгтон «Taharaki Skyside» перетворює музейні образи птахів на складну розмову про пам’ять, духовність і колоніальну історію.

Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.

Павільйон Естонії на 61-й Венеційській бієнале цього року відмовляється від ідеї завершеної виставки і пропонує натомість живий процес, який триває просто на очах у глядачів. Проєкт «Будинок неба, що протікає» перетворює простір павільйону на відкриту студію, де мистецтво буквально народжується щодня.

Грецький павільйон на Венеційській бієнале 2026 перетворюється на інтерактивну гру, де глядач уже не спостерігач, а учасник. Проєкт «Кімната для втечі» змушує взаємодіяти з простором і власними реакціями, а не просто дивитися на мистецтво. Це спроба показати, як люди сьогодні шукають спосіб «втекти» від реальності, але насправді залишаються всередині неї.

Ірак уперше так масштабно виводить на міжнародну арену археологічну спадщину, яка десятиліттями залишалася всередині країни або була втрачена під час воєн. У Венеційській бієнале павільйон «Архаїка» поєднає сучасне мистецтво з артефактами, яким понад 7 тисяч років, і це перетворює виставку на розмову про втрати.

Американський павільйон на Венеційській бієналі цього року працює з темами соціальної ізоляції та маргіналізації, подаючи їх через абстрактне мистецтво. Художник Марк Бредфорд створює простір, який глядач проходить як карту, орієнтуючись не на міста, а на емоції. Окремою частиною проєкту стає взаємодія з ув’язненими, які виробляють речі для продажу.

Польський павільйон на 61-й Венеційській бієнале входить у виставку з високими очікуваннями після помітного попереднього проєкту, який задав дуже сильну планку. Цьогоріч Польща пропонує інший, але не менш амбітний жест — виставку «Рідкі язики», яка досліджує, як можна говорити без звичних слів.

Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.

Ісландський павільйон на Венеційській бієнале цього року працює як іронічна казкова інсталяція, де мистецтво створюють не люди, а тролі. Проєкт оживляє звичайні речі за допомогою звуку і світла, перетворюючи їх на частину фантазійного світу. 

Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.

Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.

Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.

Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.