Андрій Пишний очолює Національний банк України уже більше 7 місяців. Початок його каденції збігся із початком масованих ракетних обстрілів та блекаутів, які негативно вплинули на українську фінансову систему та бізнес. Тоді за ініціативи НБУ було створено спільну банківську мережу POWER BANKING, яка працювала навіть в умовах блекауту, та укладено угоду із МВФ про Моніторингову програму, яка відкриває шлях до більшого фінансування. 

Однак зі зміною керівництва НБУ на українському фінансовому ринку почались і негативні трансформації. Низка рішень Нацбанку викликали багато питань з боку учасників ринку і відверто ускладнювали життя не лише фінустановам, а і всьому бізнесу та навіть волонтерам і благодійникам, які займались зборами для ЗСУ.  У нашому матеріалі розбираємось, чому учасники платіжної індустрії не задоволені реформами Пишного, і як відбувається переділ українського платіжного ринку та витіснення нелояльних гравців. 

 

Затягування із ліцензуванням для учасників платіжного сектору та кейс Wayforpay 

В умовах повномасштабної війни багато надавачів небанківських фінансових послуг виявилися не готовими до кризи та почали вимушено зупиняти свою діяльність. З кінця лютого 2022 року по квітень 2023 року з українського ринку небанківських фінпослуг зникли понад 500 учасників. У таких умовах логічно усіляко підтримувати український fintech та бізнес у цілому, а не ставити палки в колеса. 

У реальності ми бачимо абсолютно протилежну ситуацію, коли через дії Національного банку України тисячі підприємців залишились без платіжного інструменту і втрачали клієнтів, благодійники не могли отримувати платежі на армію, а великий вітчизняний платіжний сервіс із оцінкою в 10 мільйонів доларів опинився під загрозою зникнення. Мова іде про затягування із переліцензуванням платіжного сервісу Wayforpay (його власник - ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»). 

Нацбанк України не продовжив сервісу ліцензію, тому з 1 травня 2023 року компанія не може проводити платежі. СЕО компанії Геннадій Васюков переконаний, що об’єктивних причин для затягування із ліцензуванням немає. Усі зауваження регулятора до поданих пакетів документів компанія враховувала. 

До цього клієнтами Wayforpay були понад 15 тисяч бізнесів. Як великих і середніх, таких як Uklon, Socar, Work.ua, Rabota.ua, Varus, EVA, ARX, Laba, Poster, ONTaxi, «АкваМаркет», Dnipro-M, Nova-com, Vkino, Arex, Kabanchik.ua, DOU, OpenDataBot. Так і тисяч малих та мікро-бізнесів по усій Україні. І якщо великим і середнім підприємцям знайти альтернативу та перевести клієнтів на інші канали оплати легше, то саме малі і мікро-бізнеси найбільше страждають від зупинки сервісу. Бо для них Wayforpay виступав єдиним платіжним оператором. 

Послугами Wayforpay активно користувались і благодійні організації. Сервіси компанії для збору донатів на ЗСУ і гуманітарні потреби вбудовували на свої сайти і звичайні бізнеси. Продукт WayForPay був зручним, приймав гроші з будь-якої карти світу, оплати GooglePay, ApplePay, UnionPay, тощо, що робило донати на українську армію простими для усіх бажаючих, зокрема іноземців. Однак через простій із ліцензією, український благодійний фонд Front-U деякий час не міг приймати платежі через WayForPay та лиш 10 травня перевів операції на інший платіжний сервіс Portmone. 

Як видно, ситуація із WayForPay не лише негативно відображається на українському e-commerce і fintech, а також тисячах підприємців, які користувались сервісом. Через проблеми із ліцензуванням страждають і українські благодійні організації, а відтак - і армія та постраждалі від війни, які не змогли вчасно отримати необхідну підтримку.  Сама компанія втрачає клієнтів та боїться банкрутства -  через простій Wayforpay гроші не надійшли до низки отримувачів, що загрожує масовими судовими позовами. Це особливо сумно, враховуючи те, що раніше компанію оцінювали в 10 мільйонів доларів. 

Крім Wayforpay на свої ліцензії чекають ще 33 компанії, на які припадає близько 20% ринку. Це не перший випадок, коли український платіжний бізнес скаржиться на затягування переліцензування зі сторони Нацбанку. Інсайдери індустрії говорять про спробу переділити ринок інтернет-еквайрингу. Адже поки частина фінкомпаній чекає на переліцензування, їх клієнти можуть втекти  (і уже тікають) до тих, хто отримав ліцензію. 

 

Скорочення ринку комерційних ПТКС

Одним із скандальних рішень Нацбанку України у 2023 році стала примусова ліквідація українського транзакційного банку IBOX BANK. Рішення стало шоковим для мільйонів українців, адже саме “Айбокс Банк” обслуговував одну із трьох великих мереж платіжних терміналів - ibox. І саме через термінали ibox клієнти monobank звикли поповнювати свої банківські картки без комісії. Тривалий час ці термінали простоювали, а споживачі були змушені переплачувати, здійснюючи поповнення через інші ПТКС (програмно-технічний комплекс самообслуговування).

До повномасштабної війни і у перший її рік ринок комерційних ПТКС в Україні здебільшого був представлений трьома великими гравцями, які працювали під брендами ibox, Easypay та City 24. Однак після витіснення IBOX BANK, який займався процесингом ibox, в Україні залишилось лише дві великі компанії. Це ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (термінали Easypay) та ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» (термінали City 24). Фактично ліквідуючи IBOX BANK, в Україні знищили і третю частину цього ринку.

Не потрібно пояснювати, чому дане рішення регулятора негативно вплинуло на український fintech та e-commerce, які в умовах широкомасштабного вторгнення рф стали одним зі стовпів української економіки. Ці сфери забезпечували безперебійний рух коштів у межах країни та з-за кордону, а також зіграли величезну роль у підтримці армії і гуманітарних ініціатив. Зменшення кількості гравців та знищення третини ринку  - тривожний сигнал для підприємців та потенційних інвесторів, адже свідчить про нездоровий бізнес-клімат. 

Дві компанії легше контролювати, з ними легше домовитись і їх легше змусити до певних дій. Інсайдери індустрії справедливо говорять про великий переділ на українському ринку фінансових послуг. І сьогодні він торкнувся багатьох інших галузей платіжного ринку - не лише терміналів обслуговування. 

Однак і для кінцевих споживачів скорочення учасників на ринку ПТКС не є вигідним. Адже після зупинки діяльності ibox, ключовими операторами індустрії стали тільки дві компанії. Дії регулятора призвели до збільшення ризику монополії - адже там, де всього два гравця, набагато менша конкуренція. Тоді як споживачам більш вигідно, щоб на ринку було багато гравців, які змагатимуться за клієнта за допомогою правил чесної гри. Якщо клієнта не влаштовує пропозиція однієї компанії, він обирає іншу серед багатьох. А якщо конкуренція низька, такого вибору може й не бути - і споживач програє. 

 

Специфічні методи боротьби із міскодингом або великий переділ тіньового ринку

Цієї зими регулятор почав активну боротьбу із міскодингом та обслуговуванням нелегального грального бізнесу. 

Міскодинг (miscoding з англійської, “неправильне кодування”) - схема маніпуляцій банківськими системами для приховування реального походження платежів; підміна призначення платежу в еквайринговій мережі. 

Операції клієнтів у платіжній мережі маркуються чотиризначними кодами MCC (Merchant Category Code). Ці коди дозволяють зрозуміти, на які товари чи послуги людина витратила гроші. Міскодинг полягає в тому, що операції позначаються іншим кодом, який не передбачений для конкретної діяльності. У випадку із азартними іграми їх код має бути 7995, але ці операції часто маркували кодами комп’ютерних ігор, рекламних та фінансових послуг і навіть покупки квітів. Завдяки підміні коду у нелегального організатора азартних ігор не виникають додаткові податкові зобов’язання. А фінустанова, яка здійснювала обробку операцій, могла заробити непогані комісійні - 3-3,5% за еквайринг.

Усі ми розуміємо, що міскодинг це злочин, який зжирає наш бюджет, та якому не місце на українському ринку. Проте боротьба із цим явищем у нас відбувається доволі специфічними методами. Гравців, які обслуговували легальний гральний бізнес, викидають з ринку (що і сталось із IBOX BANK) під приводом міскодингу. Їх частка у результаті дістається лояльним державним (Ощадбанк, Приватбанк) та приватним банкам (Конкорд Банк та інші). А ці банки, отримуючи легальну частину ринку, продовжують обслуговувати і нелегальну (річний обсяг тіньового ринку азартних ігор складає як мінімум 120 млрд грн).

Саме державний сектор відіграє велику роль у нелегальних гральних схемах. За словами інсайдерів індустрії, на державний “Укргазбанк” приходилось близько 50-60% тіньового обороту з азартних ігор. Не секрет, що і через “Ощад” та “Приват” можна сплатити за нелегальні азартні ігри, причому операції йдуть за кодом “фінансових послуг”, аж ніяк не казино - це уже випробував та підтвердив народний депутат Ярослав Железняк. Звісно, після розголосу операції тимчасово звернули. Проте покарання за свої афери “лояльні” банки так і не дістали. Навіть повний список фінустанов, які були задіяні у гральних схемах з міскодингом, чомусь так і не оприлюднили. 

Аналітики припускають, що регулятор міг знайти цапа-відбувайла у вигляді IBOX BANK. Тоді як банки, які могли бути причетні до афер, або уникли покарання взагалі (“Приватбанк”, “Ощадбанк”, “Конкорд Банк” та інші). Або отримали формальне покарання у вигляді штрафу та заміни керівника на лояльного до очільника НБУ (“Укргазбанк”), тому що не звертати уваги на оборот тіньових коштів в “Укргазі” вартувало б регулятору репутації. Навіть "Сенс Банк" (колишній “Альфа” із російським капіталом) залишили на ринку та всього лиш оштрафували. 

Така ситуація може свідчити про те, що в Україні вибудовують новий фінансовий картель, який обслуговуватиме тіньові схеми, а головну роль у ньому гратиме держава/регулятор та лояльні банки. 

 

Як НБУ ускладнив життя криптобіржам та власникам криптовалют 

На початку березня українські криптобіржі раптово припинили поповнення та виведення коштів через банківські картки у гривні. Причиною стали дії Нацбанку України, який рекомендував банкам не проводити high-risk транзакції (з карти на карту, чи з акаунту на акаунт), до яких належать і операції, повʼязані з гральним бізнесом та криптовалютами. 

Цьому рішенню передувало те, що 31 січня регулятор надіслав банкам лист про ризики використання послуг інтернет-еквайрингу, що передувало обмеженням крипторинку. У ньому з посиланням на інформацію правоохоронних органів Нацбанк розповів про існування схем грального бізнесу для приховування реальних оборотів, що і назвали ризиками у сфері.

Обмеження НБУ негативно вплинули на український крипторинок. Користувачам доводиться шукати альтернативу для виведення коштів та поповнення гаманців. Адже банківські картки є одним із небагатьох методів поповнення-зняття коштів з акаунтів користувачів криптобірж в Україні. Виходом із ситуації стали прямі перекази між фізособами або P2P та розрахунки через платіжні сервіси в Європі. Мінуси p2p-обміну (навіть при криптобіржах) полягають у тому, що обмінний курс буде не таким вигідним, як ринковий. А на окремих криптовалютних пунктах, які зводять покупця і продавця, існує підвищений ризик шахрайства. Не кажучи уже і про те, що українським криптоадоптерам просто ускладнили життя, змушуючи шукати сторонні сервіси. 

Через обмеження НБУ привабливість криптоінвестицій в Україну зменшується, а ринок втрачає гравців. Низка українських криптобірж уже переорієнтовуються на західні ринки, де до криптовалюти ставляться “привітніше”. 

Вирішити проблему з обмеженнями на крипту могло б розмежування регулятором криптоплатежів та міскодингу. І відповідно зняття обмежень на операції із криптогаманцями. Проте такий сценарій малоімовірний, кажуть у Верховній Раді. Нардеп Данило Гетманцев прогнозує, що криптоплатежі будуть в Україні “під ковпаком” аж до моменту поки не завершиться процес переліцензування учасників платіжного ринку. Водночас гравці ринку переконані, що міскодинг - лише формальна причина наступу на криптооперації.

Нагадаємо, що повноцінного регулювання крипторинку в Україні досі немає. Закон про віртуальні активи був ухвалений у лютому 2022 року, проте він набирає чинності лише після врегулювання особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами та внесення відповідних змін до Податкового кодексу. 

За цей час Україна ризикує втратити свій потенціал стати криптодержавою, ринок почне працювати у чорну, великі гравці втечуть в інші юрисдикції. І якщо втеча криптопотоків за межі України продовжиться, за рік обсяг українського ринку може зменшитися у пʼять разів.

 

Непосильні вимоги до надавачів платіжних послуг

3 травня Національний банк України прийняв постанову "Про затвердження Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку". 

ЇЇ суть у тому, що  надавачі платіжних послуг тепер зобов’язані застосовувати посилену автентифікацію користувачів під час отримання ними дистанційного доступу до рахунків, ініціювання дистанційної платіжної операції та інших дій, якщо є підозра до вчинення шахрайства чи інших неправомірних дій (або існування такого ризику).

Постачальник платіжної послуги у рамках посиленої автентифікації повинен створити унікальний код автентифікації, який дозволяє пов'язувати операцію на певну суму та конкретного отримувача. Цей код повинен прийматись постачальником платіжних послуг щоразу при отриманні користувачем доступу до рахунку, ініціювання дистанційної платіжної операції тощо.

Якщо раніше під час онлайн-розрахунків було достатньо інформації про платіжну картку та одноразовий пароль, то зараз потрібно використовувати як мінімум два елементи захисту, що підтверджують, що платіж здійснює користувач, який має законні підстави для використання конкретного платіжного інструменту, а не шахрай.

Згідно із положенням, надавачі платіжних послуг можуть і не застосовувати посиленої автентифікації користувача платіжних послуг, якщо платіжна операція має низький рівень ризику та її сума не перевищує 2 000 гривень або ж загальна сума попередніх платіжних операцій з часу останньої посиленої автентифікації не більше 10 000 гривень, або кількість операцій, ініційованих платником з часу застосування останньої посиленої автентифікації, не перевищує 5. 

З більшими сумами є нюанси - гравцям ринку потрібно щомісяця розраховувати коефіцієнт рівня шахрайства для кожного виду платіжних операцій і забезпечувати його як мінімум на тому рівні, що вказав НБУ. Регулятор також має право подати запит щодо коефіцієнту рівня шахрайства до надавача платіжних послуг. 

 Хоч право не застосовувати посилену автентифікацію для операцій низького ризику у надавачів платіжних послуг є, проте компанія повинна як мінімум раз на рік проводити перевірку впроваджених заходів безпеки із захисту платіжних операцій, реєстрації випадків шахрайства та розрахованого загального коефіцієнта шахрайства для кожного виду платіжної операції. За результатами перевірки надавач платіжних послуг має представити звіт і давати його на запит Національного банку. 

Постанову схвалили з метою боротьби із шахрайством на українському платіжному ринку, а також гармонізації українського законодавства у сфері надання платіжних послуг із законодавством ЄС. Водночас гравці ринку стверджують, що таких жорстких вимог щодо аутентифікації немає у жодній країні Євросоюзу. Навіть коли у Європі були посилені правила і контроль за фінансовими організаціями та платежами у зв’язку із терористичною загрозою, до настільки сильних заходів регулювання не дійшло. 

 

Чому вже півроку не призначено голову Ради НБУ

З моменту закінчення терміну повноважень голови Ради НБУ Богдана Данилишина у листопаді 2022 року, цю структуру досі ніхто не очолює. Рада НБУ - вищий орган управління Національного банку України, який визначає політику Нацбанку та має вплив на діяльність правління. І наявність незалежного глави Ради НБУ створює розумний баланс сил у горизонталі Правління - Рада Нацбанку. Більше 7 місяців Андрій Пишний очолює Нацбанк і з них уже півроку Рада НБУ лишається без глави.  

Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував призначити членом Ради НБУ колишнього заступника голови правління Ощадбанку Анатолія Барсукова.  Однак за даними інсайдерів, наші західні партнери виступили проти цієї кандидатури, причина - у наближеності Барсукова до голови Нацбанку (він був заступником Пишного в “Ощаді”). Інші персоналії, такі як Василь Фурман та Олена Щербакова відкидались з тих же міркувань. 

Примітно, що проблеми із наглядовою радою були і коли Пишний керував “Ощадбанком”. Тоді українському парламенту роками не вдавалось призначити представників до наглядової ради банку і фактично цей орган не міг впливати на діяльність правління фінустанови. Далі у жовтні 2015 року наглядова рада “Ощаду” делегувала правлінню ряд своїх повноважень, а Пишний отримав карт-бланш для реалізації реформ в банку, який він очолював. У 2019 році нова наглядова рада "Ощадбанку" без проведення конкурсу (!) продовжила повноваження Пишного на 5 років (аналогічна ситуація була із главою “Нафтогазу” Андрієм Коболєвим). Проти рішення справедливо виступив НБУ, яким тоді керував Яків Смолій. А у новому конкурсі Пишний уже участі не брав.

Ми бачимо, що лояльна наглядова рада не лише дає свободу дій, а і “не заважає” та закриває очі на підозрілі рішення. Чого тільки варта історія із боргами ТЦ “Гулівер”.Тож чи випадково посада голови Ради Національного банку України простоює протягом уже півроку?