Особливості вітчизняного страхового ринку: наявні ризики та їх подолання
Ринок ризикового (non-life) страхування в Україні останніми роками зростає, хоча рівень проникнення страхових послуг все ще помірний.
На вітчизняному страховому ринку наразі працює багато фінансово стійких страхових компаній, які надають якісні послуги. Водночас досить часто конкуренцію їм створюють недобросовісні гравці, діяльність яких підриває довіру споживачів до цього ринку. Ключовими проблемами багатьох компаній є недооцінка власних зобов’язань за страховими контрактами та відсутність високоякісних активів для їх виконання.
Розвиток страхового ринку
Обсяги ризикового (non-life) страхування в Україні зростає починаючи з 2000-х років попри істотне скорочення кількості страхових компаній останніми роками. Разом з тим, рівень проникнення страхових послуг в Україні є дуже низьким.
Співвідношення страхових премій до ВВП лише 1.4%, що вчетверо нижче ніж у середньому у світі та Європі. Страхування життя, на відміну від більшості країн світу, практично відсутнє. Понад десятиліття співвідношення страхових виплат до премій коливалось на рівні близько 25%, що давало змогу отримувати значний прибуток.
Рисунок 1 – Валові страхові премії та виплати, млрд грн
Джерело: НБУ.
Особливості законодавства обумовили значні стимули використання страхових компаній для уникнення оподаткування. Подекуди ця діяльність комбінується з класичним страхуванням, зокрема фізичних осіб, що створює для них ризики. Адже в такому випадку страхові компанії не надто переймаються якістю послуг та забезпеченням власної фінансової стійкості.
Ключовими проблемами ринку є недооцінка технічних резервів та недостатність прийнятних активів для їх покриття, що може створювати проблеми із виконанням зобов’язань перед клієнтами, зазначає НБУ.
Прутика заниження або затримання виплат
Розмір зобов’язань за договорами страхування відображається оціночними технічними резервами. Ці резерви мають розраховуватись на надійних даних та релевантних припущеннях. Для типових масових продуктів ризикового страхування необхідний рівень резервів оцінюють із використанням статистичної інформації з ринку. Якщо ризики є дрібними та гомогенними, то обсяг резервів у розрахунку на один контракт має бути співставним для різних компаній. Ця властивість дала змогу провести порівняльний аналіз розміру страхових резервів.
Рисунок 2 - Розподіл обсягу резервів незароблених премій у порівнянні з оцінкою на даних ринку
Джерело: Нацкомфінпослуг, НБУ.
Виявлено, що третина вибірки може їх суттєво недооцінювати. Недооцінка ризиків відбувається і на етапі встановлення самого страхового тарифу, зазначає регулятор. Часто він визначається не шляхом якісного андерайтингу з огляду на необхідність покрити потенційні страхові виплати, а міркуваннями цінового демпінгу.
Суттєва частина премії залишається у посередника, в той час як всі страхові виплати здійснює страховик. Багато компаній у цьому сегменті не отримують достатньо премій для повного покриття можливих виплат та адміністративних витрат. Тому деякі з них змушені занижувати або затримувати виплати.
Незадовільна якість активів страхових компаній
Якісні та ліквідні активи потрібні страховим компаніям, щоб вчасно здійснювати страхові виплати. Такими активами, зокрема, є ОВДП та кошти на депозитних рахунках. Саме ці складові є основними компонентами активів якісних українських страхових компаній. Водночас багато страховиків інвестують у неліквідні активи, реальну ринкову вартість яких встановити неможливо – капітал підприємств, акції та інвестиційні сертифікати. Заявлені у фінзвітності доходи від таких активів у середньому менше ніж 5% у рік, що значно нижче за поточну дохідність депозитів або ОВДП, що несуть менші ризики. Але перетворити їх у ліквідні кошти майже неможливо. Деякі з цінних паперів арештовано або ж їхній обіг зупинено. Інша суттєва складова активів низки компаній – дебіторська заборгованість, що часто на практиці не має жодної ринкової вартості. Викликає занепокоєння і велика частка вимог до перестраховиків, зазначають в НБУ.
При цьому близько третини премій передано страховикам, платоспроможність яких є непевною, а отже ймовірність отримання відшкодування невелика. Навіть депозити часто не перебувають у розпорядженні страхових компаній постійно. Деякі фінустанови тримають кошти на банківських рахунках виключно на звітні квартальні дати. Після цього кошти із рахунків трансформуються в інші активи.
Рисунок 3 - Структура активів та пасивів страхових компаній, що здійснюють non-life страхування, за 2018 рік
Джерело: Нацкомфінпослуг, аудиторські звіти страхових, оцінки НБУ.
З проаналізованих 150 фінустанов подібна динаміка характерна для понад половини компаній. Але загалом їхні депозити у банках становлять менше ніж 20% загальних депозитів страховиків. Усі вищезазначені проблеми призводять до того, що заявлений багатьма страховими компаніями рівень капіталу є завищеним, а показники фінансової стійкості не відповідають дійсності.
Ринок потребує докорінної зміни правил гри
Розвиток ринку страхування стримується недосконалим регулюванням, яке у багатьох аспектам не узгоджується із Принципами страхового нагляду (Insurance Core Principles) Міжнародної асоціації наглядовців за ринком страхування (IAIS) та європейським законодавством Solvency.
НБУ ініціює зміну правил регулювання страхового ринку, зокрема законодавства. Оновлені правила гри мають забезпечити сприятливі умови для розвитку платоспроможних і добросовісних страхових компаній, захистити їх від проявів нечесної конкуренції. Споживачі мають отримати додаткові гарантії того, що їхні права будуть захищені, і вони вчасно та повністю отримуватимуть страхові відшкодування.
Пріоритетом для НБУ є посилення фінансової стійкості страхових компаній, впровадження кращих практик корпоративного управління та систем внутрішнього контролю, завчасне реагування на появу фінансових проблем та порушень захисту прав споживачів фінансових послуг.
Нагадаємо, відбувся запуск однієї з найбільших реформ на фінансовому ринку – «Спліт», що дає змогу регулятору продовжувати забезпечувати фінансову стабільність більш комплексно та ефективно через розширення регуляторних повноважень, які від банків поширилися й на небанківський сектор, зокрема, страховий ринок.