Вчора, у вівторок, 9 червня, офіційний курс долара, встановлений Національним банком, підскочив одразу на 33 копійки — з 44,5129 грн/$ до 44,8437 грн/$. Для тих, хто стежить за динамікою, це не просто цифра, а котрий день поспіль цілеспрямованого руху вниз, який загалом приніс гривні ослаблення на 64 копійки всього лише за дві сесії. На міжбанківському ринку ситуація ще більш промовиста: остання угода вівторка зафіксована на рівні 44,9950 грн/$ — практично впритул до психологічного бар'єру у 45 грн, який ще недавно здавався хоча й реальною, та все ж віддаленою перспективою.
Готівковий ринок відреагував миттєво. Банки вже виставили долар на продаж по 45,40 грн/$, а карткові курси окремих установ сягнули 45,50 грн/$.
Постає логічне запитання: що взагалі відбувається з курсом валют, чому девальвує гривня і чому регулятор, який роками тримав курс під доволі жорстким контролем, раптом дозволив собі такий різкий рух? Видання UA.News разом із експертами розбиралося в питанні.
Від керованої стабільності до повзучої девальвації: логіка НБУ
Протягом останніх років Національний банк України демонстрував надзвичайну обережність у курсовій політиці. Кроки по 3-5 копійок туди-сюди на день стали звичним фоном, що створював ілюзію стабільності. Люди звикли до прогнозованого, в якомусь сенсі «лінійного» здорожчання долара, що сприймалося радше як статистична похибка, ніж тривожний сигнал. Однак події останніх днів ламають цю парадигму.
Різке прискорення темпів девальвації — це не спонтанний збій і не паніка на ринку. Це насправді свідоме рішення регулятора, яке має під собою глибоке економічне підґрунтя. Ключ до розуміння ситуації лежить у контексті співпраці України з Міжнародним валютним фондом.
Місія МВФ, яка щойно завершила роботу в Києві, залишила країну без підписаного меморандуму та без чітких домовленостей про наступний транш. Причина банальна: Україна не виконала низку базових структурних вимог, які були передумовою для продовження фінансування.
У цій ситуації девальвація гривні перетворюється на інструмент, що виконує одразу кілька функцій. По-перше, вона автоматично збільшує гривневий еквівалент валютних надходжень до державного бюджету — митних платежів, податків від імпортерів — тим самим частково закриваючи діру, яку не вдається закрити за рахунок зовнішніх запозичень. По-друге, вона є сигналом для міжнародних партнерів: мовляв, ми робимо те, що ви нам давно рекомендували — даємо курсу більше гнучкості. По-третє, вона виконує макроекономічну функцію вирівнювання платіжного балансу в умовах, коли інші механізми — адміністративне обмеження імпорту чи різке скорочення бюджетних видатків — є політично неприйнятними або технічно неможливими.
Чому саме зараз? Анатомія червневого стрибка
Для глибшого розуміння того, що відбувається, варто поглянути на структуру валютного ринку та поведінку його учасників. Обсяг торгів на Bloomberg 9 червня склав $242 млн — це менше, ніж напередодні, коли було $266 млн. Тобто попит на валюту не зростає, а дещо знижується.
Проте курс іде вгору. Це класична ознака того, що ринком керує не панічний попит, а пропозиція — точніше, її адміністративне регулювання через інтервенції Нацбанку. Іншими словами, НБУ просто дозволяє курсу повзти вгору швидше, ніж раніше, викуповуючи менше гривні з ринку або витрачаючи менше резервів на підтримку.
Така зміна тактики не є випадковою саме в червні. Традиційно літні місяці в Україні — це період підвищеного імпорту (пальне, техніка, підготовка до нового аграрного сезону, тощо), що створює додатковий тиск на платіжний баланс. Крім того, завершення опалювального сезону означає, що великі обсяги газу, закачаного в сховища, мають бути оплачені, а це також потребує валюти. Якщо додати до цього хронічний дефіцит зовнішньої торгівлі, який Україна має вже не перший рік, то стає зрозуміло: сезонний фактор накладається на структурний, і регулятор вирішив не витрачати резерви на боротьбу з об’єктивними економічними законами.
Окремо варто згадати євро. Офіційний курс європейської валюти 9 червня підняли з 51,3545 грн/€ до 51,8976 грн/€. Це майже впритул до історичного максимуму, зафіксованого 22 квітня — на рівні 51,91 грн/€.
Тут важливо розуміти, що динаміка гривні щодо євро значною мірою залежить від крос-курсу євро/долар на світових ринках, але загальна тенденція до ослаблення національної валюти робить євро для українців ще дорожчим. Готівковий ринок уже відіграв цей момент: окремі банки продавали євро по 52,50–52,74 грн/€, що є черговим абсолютним рекордом.
Прогноз на майбутнє: 45 грн/$ — не стеля, а нова норма
Якщо аналізувати поточні сигнали, стає очевидним , що позначка в 45 грн/$ — це ще далеко не кінцева зупинка. Це радше новий плацдарм, з якого регулятор продовжить поступовий рух.
Логіка тут проста. По-перше, політичної волі для різкого підвищення податків або скорочення бюджетних видатків, яке могло б зменшити потребу в емісійному фінансуванні, наразі взагалі не спостерігається. По-друге, домовленості з МВФ, схоже, відкладаються на невизначений термін, а отже, розраховувати на швидке зовнішнє фінансування не доводиться. По-третє, сама логіка керованої девальвації передбачає, що процес розтягується в часі, аби уникнути шоків, але точно не зупиняється.
Чи побачимо ми курс 46 грн/$ до кінця літа? Цілком ймовірно, якщо темпи девальвації збережуться. Проте важливо розуміти, що Нацбанк не є самостійним гравцем у цьому процесі. Він балансує між двома вогнями: з одного боку — необхідність фінансувати бюджетний дефіцит і виконувати негласні рекомендації ззовні, з іншого — загроза розкручування інфляційної спіралі, адже кожна копійка зростання курсу долара закладається у вартість імпортних товарів, пального, а отже, б’є по кишенях громадян. Тому регулятор, найімовірніше, дотримуватиметься тієї самої тактики: кілька днів прискореного руху, потім невеликий відкат для заспокоєння ринку, потім знову поштовх, і так до безкінечності. Ця політика дозволяє досягати потрібного макроекономічного ефекту, не провокуючи при цьому зайвої паніки серед населення.
Готівковий ринок, який завжди біжить трохи попереду офіційного, уже заклав цю траєкторію. Різниця між безготівковим курсом міжбанку та готівковим курсом у банках знову почала зростати, що є індикатором прихованої нервозності ринку. Проте говорити про повномасштабну кризу довіри до гривні поки що точно зарано: обсяги торгів на міжбанку не демонструють вибухового зростання — а отже, бізнес і населення поки що не кинулися скуповувати валюту в ажіотажному режимі. Це дає НБУ простір для маневру.
Думки експертів
Економіст, директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин зазначає: жодного ринку в даній ситуації немає. Девальвація — це чисто стратегія НБУ, оскільки він є єдиним продавцем валюти в Україні і єдиним регулятором.
«Ніяких несподіванок тут бути не може. НБУ відповідає за інфляцію. Він має два інструменти впливу: облікова ставка і обмінний курс. Те, що вони роблять, треба розглядати як механізм стримування інфляції. Літом, як правило, дешевшають ціни на продукти. Основна складова інфляції щезає. А в НБУ з'являється технічна можливість послабити курс. Я нагадаю, що в бюджеті закладений річний курс 45,7 грн за долар. Тому відбувається абсолютно нормальний процес без будь-яких нюансів. У момент, коли щось зміниться, НБУ буде також реагувати зміною обмінного курсу. Тобто в даній ситуації Нацбанк бере обмінний курс як інструмент стримування інфляції. Тож так і треба ставитися до цього процесу», — впевнений Олег Пендзин.
Економічний експерт Юрій Гаврилечко нагадує: у бюджеті-2026 закладений середньорічний курс 45,7 грн за долар. І ми поступово до нього наближаємось внаслідок як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів.
«Щодо перших, то це закономірний результат структурного дисбалансу між тим, скільки валюти Україна заробляє і скільки витрачає. Проблема валютно-курсової політики НБУ полягає в тому, що вона дедалі більше спирається на продаж валюти з резервів, а не на відновлення експортної спроможності, приплив інвестицій чи структурне оздоровлення платіжного балансу. Простіше кажучи: НБУ щомісяця «підтримує» гривню, витрачаючи мільярди з резервів. Без цих інтервенцій курс був би значно гіршим — але самі резерви живуть не за рахунок експортних надходжень, а переважно за рахунок нових боргів. Проте це не змогло запобігти 5% девальвації з початку року.
Якщо уряд отримує «кредитний транш» від ЄС до кінця червня, то валютний ринок отримає суттєву підтримку у вигляді надходжень в євро. Це тимчасово зменшить тиск на НБУ продавати резерви і може навіть трохи зміцнити гривню. Проте це нічого принципово не змінить. Гірше того, ухвалення нових фіскальних змін з підвищенням рівня оподаткування МСБ та чергові маніпуляції із перебронюванням працівників — сприятимуть курсу на рецесію економіки, що однозначно негативно вплине на стабільність курсу», — каже Гаврилечко.
Щодо інших факторів — насамперед варто згадати плани НБУ з 1 вересня 2026 року розраховувати довідкове значення курсу гривні до євро станом на 12:00 (зараз такий індикатор є лише для долара). Практично для звичайного українця це означає наступне: якщо ваші витрати і доходи прив'язані до євро (наприклад, ви отримуєте перекази від родичів у ЄС або маєте зобов'язання в євро) — ваша «точка відліку» вже де-факто змінилась, зазначає експерт. А щодо всіх інших, то банки і обмінники дедалі більше орієнтуються на євро як на основну «тверду» валюту в Україні (так званий «новий бенчмарк»), що також сприятиме девальвації гривні.
«На що очікувати? Три «карти». Базова (найбільш імовірна): протягом другого тижня червня курс долара коливатиметься в межах 44,5-45,2 грн, тоді як євро демонструватиме ширшу амплітуду в 51-52,5 грн. Несподіванок навряд чи варто чекати: попри можливі ризики, ситуація залишатиметься контрольованою. Після надходження першого траншу від ЄС можливе короткострокове зміцнення гривні, але структурний дефіцит нікуди не зникне. Оптимістична: якщо долар почне слабшати на світових ринках, а Україна отримає достатньо зовнішнього фінансування, гривня може зміцнитися сильніше — долар може впасти до 43,5-44,2 грн. Песимістична: якщо кредитні гроші не надходять, тоді можливе масштабне вилучення резервів НБУ і різка девальвація гривні. Реальних передумов для кардинального покращення стану платіжного балансу не існує навіть у разі припинення бойових дій, бо ВРУ, уряд та НБУ роблять все можливе для охолодження і так на ладан дихаючої економіки України», — впевнений Юрій Гаврилечко.
Резюмуючи, ситуація, яку ми спостерігаємо на валютному ринку станом на зараз, є логічним продовженням тривалих економічних процесів, посилених політичним чинником — невдалим завершенням переговорів із МВФ. Офіційний курс 44,84 грн/$, готівковий — 45,40 грн/$, картковий — до 45,50 грн/$ — це не тимчасовий сплеск, а нова економічна реальність, у якій гривня продовжить повільно, але неухильно слабшати.
Причини цього процесу комплексні. На поверхні — невиконання вимог міжнародних кредиторів і спричинена цим пауза у фінансуванні. Глибше — структурна незбалансованість бюджету, яку девальвація допомагає тимчасово компенсувати. Ще глибше — багаторічна залежність української економіки від зовнішніх запозичень, яка в момент скорочення цього ресурсу перекладає тягар адаптації на курс національної валюти.
Прогноз на найближчі місяці залишається в цілому песимістичним. За відсутності прориву в переговорах із МВФ та без реальних внутрішніх реформ, здатних зменшити бюджетний дефіцит, долар продовжить свій рух вгору. Питання лише в тому, чи вдасться Нацбанку втримати цей процес у керованому руслі і не допустити переходу від «повзучої» девальвації до обвальної. Від цього залежатиме не лише добробут українців, а й загальна макроекономічна стабільність держави на найближчу перспективу.
