Цієї зими Росія розраховує на те, що Україну вдасться «зламати» завдяки масштабним ударам по енергетичній інфраструктурі. Про це нещодавно заявив президент Володимир Зеленський. Раніше російський диктатор Володимир Путін напряму підтвердив, що віддав наказ збройним силам РФ готуватися до атак по українській енергетиці.
Разом із тим голова української держави зазначав, що США хотіли б досягти припинення взаємних ударів Росії та України по енергетичним об'єктам один одного. Сам Зеленський «скептично» ставиться до цієї вірогідності. Так само скептичним залишається і Вашингтон, про що пишуть західні ЗМІ, зокрема Axios.
Президент України в інтерв'ю цьому виданню зазначив, що американські представники хотіли б досягти домовленостей з деескалації навколо об'єктів енергетики, експорту зерна, нафти й газа. Однак в реальності, схоже, ніхто зі сторін всерйоз не вірить у можливість «енергетичного перемир'я» — хоча ті ж американці все ж докладають певних зусиль для реалізації цієї ідеї.
Наскільки вірогідним є досягнення мораторію на удари по енергетиці в сезоні 2026-27? Чи є хоча б теоретична можливість цього, чи це залишається абсолютною фантастикою? Видання UA.News адресувало ці питання експертам. Детальніше — в нашому матеріалі.
Енергетичні об'єкти України стануть для Путіна ціллю номер один: військовий експерт Олег Жданов
Я думаю, треба бути у вищій мірі наївною людиною, аби розраховувати, що Путін вийде хоч на якесь перемир'я як мінімум до кінця цього року. Подивіться зараз на всі його виступи: він «осідлав перемогу». Він окрилений своїми «перемогами», що нібито кожен Божий день його армія наступає, що вони вже взяли Святогірськ, наприклад, хоча до нього ще навіть не підійшли, і все інше. Навіть своєму найкращому другу Трампу Путін вчергове відмовив у припиненні війни тут і зараз.
Так що ніякого перемир'я не буде. Навпаки: я впевнений, що енергетичні об'єкти України стануть для Росії ціллю номер один, як тільки температура знизиться і настануть холоди. Є інформація, яку озвучують російські ж Z-воєнкори, що Москва планує наносити удари по наших ключових підстанціях, аби система автоматично починала віялові відключення, і таким чином розбалансовувалася. Тому ситуація ось така, а очікувати чогось іншого наразі я б не став.
Путін знову обрав ескалацію: військовий експерт Ігаль Левін
Чи можуть Росія і Україна теоретично прийти до енергетичного перемир'я цієї зими? Ну, теоретично можливо все. Теоретично можливо, що одні стріляють, а інші ні. Але ж ми всі розуміємо, що так воно не працює. Щобільше: Україна вже багато разів Росії пропонувала подібні види перемир'я. Щоб Україна не наносила діпстрайки по Росії, але й РФ робила дзеркально. Але Москва щоразу відмовлялася. Щоразу.
Ми розуміємо, що в них це цілеспрямована стратегія на цю зиму: зробити зиму нестерпною для українців. Вони, власне, кожної зими намагаються так зробити, тож все це робитиметься просто в черговий раз. І свої спроби росіяни не припинять. Тому я думаю, що марно сподіватися на якесь перемир'я. Путін знову обрав ескалацію замість деескалації.
Росія не відмовлятиметься від найбільш ефективного періоду ударів: політолог Максим Гончаренко
Скажу коротко: шансів на повноцінне «енергетичне перемир’я» цієї зими майже немає. Вони фігурують в оптимістичних прогнозах західних партнерів, але реальність дає нам інший досвід. І якщо про точкові домовленості ще можна розмірковувати, то ґрунтовне рішення щодо тимчасової зупинки бойових дій — занадто нереалістичний сценарій.
Чому так склалося? Перш за все, стратегічна логіка Росії. Енергетичний шантаж для РФ є випробуваним та відомим інструментом, яким Москва користується протягом всіх років повномасштабного вторгнення. Мета — продавити переговорну позицію України, послабити її у дипломатичному і внутрішньо-гуманітарному питанні. Як ідеальний результат Росія хоче побачити виснажене від енергетичної кризи суспільство та колективне прагнення «зупинити все це за будь-яку ціну». Зима — період максимальної реалізації такої стратегії. Удари по енергетиці більш відчутні, отже українське суспільство зазнає більш нищівних втрат. Відмовлятися від найбільш ефективного періоду для удару Росія не буде навіть під тиском.
Друга причина — відсутність довіри. Навіть за досягнення формальних домовленостей з обох сторін зберігатиметься високий ризик провокацій. Кожна зі сторін звинувачуватимуть супротивника у порушенні мораторію. Як наслідок, ми матимемо удари у відповідь або превентивні заходи. Так чи інакше домовленості, навіть якщо обидві сторони на них погодились, будуть порушені через «локальні сутички», а черга з «відповідей» зведе нанівець будь-яку мирну ініціативу.
Однак чи є ця ініціатива безнадійною? Ні. В України був досвід локальних домовленостей. Яскравий приклад — тимчасове перемир’я навколо ЗАЕС з ініціативи МАГАТЕ. Але це все ще про локальні рішення у вузьких термінах, а не про глобальну зупинку обстрілів.
Більш реалістично для України буде розраховувати на зимовий пакет підтримки від держав-партнерів. Наприклад, посилення ППО, збільшення поставок зброї або фінансова допомога. Це те, що можуть дати сторони, які напряму зацікавлені у стійкості України. Також є вірогідність точкових домовленостей (наприклад, щодо захисту об’єктів атомної енергетики). Але поки що — не більше.
Шанси на перемир'я є, але не все так просто: директор Українського інституту політики Руслан Бортнік
Перемир'я в енергетиці в цілому можна досягнути, але це не може бути лінійна схема. Умовно кажучи, обміняти порти на порти, чи енергетику на енергетику, чи повітря на повітря фактично неможливо. Адже Росія вважає, що вона має перевагу. В неї більше портів, в неї більше можливостей повітряного ураження, в неї більша територія, яку не всю ми прострілюємо, не до всіх енергетичних потужностей РФ ми добиваємо.
Саме тому лінійний обмін — давайте, мовляв, розробимо енергетичне перемир'я — такі перемир'я неможливі. Вони можливі тільки в разі якщо вони будуть елементом додаткової домовленості з США: наприклад, США пом'якшать санкції на час перемир'я стосовно російського енергетичного експорту, чи навпаки — Україні компенсують додатковим постачанням Patriot. Тобто потрібен ще «балансуючий камінь», додаткова гирька, щоб урівноважити інтереси і можливості сторон. І тоді можливі енергетичні перемир'я, повітряні перемир'я, тощо. Але до того, щоб вирівняти ці шальки терезів, потрібні ще додаткові кроки з боку США чи Європи, додатково їхня участь в цьому процесі, щоб сторони могли знайти між собою баланс.
Простий лінійний обмін для перемир'я не працює, адже Росія переконана, що вона має перевагу і в воєнних інструментах, і в міжнародній торгівлі. І вона не настільки критично залежить сьогодні від українських ударів, чи від заблокованих портів в Азовському чи Чорному морі, чи від аграрного експорту, як залежить Україна. Тому шанси на якісь перемир'я є, особливо до завершення американських виборів, зберігатимуться. Але доля цього перемир'я знаходиться в руках у США, Європи, Китаю та зовнішніх гравців, які мають суттєвий вплив і на Росію, і на Україну.
Загроза «чорної зими» не є гіпотетичною: голова центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов
Під час візиту Віткоффа і Кушнера до Києва і Москви дійсно обговорювалася можливість секторального перемир’я, яке стосувалося енергетики та можливості експорту зернових. Саме тому, що питання продовольчої безпеки у світі є нагальним.
З одного боку, дійсно, енергетика — це вразливість України. І враховуючи те, що у росіян достатньо додаткової зброї, від «іскандерів» та крилатих ракет, загроза чорної зими не є гіпотетичною. І тут є певна зацікавленість України. Але з російського боку треба сказати, що удари по російських НПЗ, енергетиці та логістиці одночасно можуть створити ефект доміно для російського тилу.
Нова хвиля атак по енергетиці здатна торкнутися не лише підприємств і звичайних жителів: від лікарень до водопостачання і зв’язку. Саме тому фактично удари по російських електростанціях можуть призвести до масштабних перебоїв у разі пошкодження кількох об’єктів. Окремі регіони ризикують зіткнутися з тривалими відключеннями, як зараз у Криму. І нарощення Україною далекобійних можливостей, поява власної балістики, створюють новий рівень загроз для російських тилових об’єктів.
Саме тому є певна ймовірність того, що таке енергетичне секторальне перемир’я буде досягнуто. Але шанси на це досить невеликі. Я б не казав, що їх зовсім немає, але вони невеликі. І можливо, під час тристоронньої зустрічі, про яку розповідали Кушнер і Віткофф, це питання може зрушитися. З іншого боку, можливо, щось буде обговорено під час візиту Зеленського до Сполучених Штатів на сесію Генеральної асамблеї ООН, можливо, під час зустрічі з Трампом. Подивимося.
Головне: ймовірність такого варіанту може зрости, якщо досить швидко пролунає пропозиція про місце і час проведення такої тристоронньої зустрічі. Або Швейцарія, або Туреччина, або Об’єднані Арабські Емірати, або Саудівська Аравія — вони не вважаються країнами, які підтримують ту чи іншу сторону під час цієї війни.
