Користуючись виснаженням української ППО та проблемами з розвідданими, Росія прискореними темпами намагається «вибити» енергетичну інфраструктуру українських міст. 16 жовтня начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов публічно рапортував диктатору Путіну про початок спланованої кампанії масованих ударів по енергетичних об'єктах України.
Водночас західні ЗМІ знову підняли тему «російського плану» гуманітарної кризи у Києві, Харкові та Одесі. Попри те, що наміри паралізувати повноцінне життя цих міст росіяни не полишають від початку повномасштабного вторгнення, цього разу ситуація особливо ризикована.
На тлі домовленостей адміністрації Дональда Трампа з Росією, загострення відносин США та України цими днями досягло кульмінації. США погрожують заблокувати надання розвідданих та припинити продаж озброєння. Що значно полегшує росіянам енергетичний терор українських міст.
UA.News розповідає про тактику росіян цієї зими та чому Київ може виявитися найуразливішим до енергетичних ударів з-поміж інших міст.
Нова кампанія енергетичного терору
«Ми офіційно розпочали масовані удари по енергооб’єктах України», — оголосив начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов. На це Путін відповів, що атаки мають тривати.
Нагадаємо, у червні 2024 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі вже видав ордер на арешт Герасимова за безпосередню причетність до ракетних ударів по українській енергетиці у 2022 – 2023 роках, проте російський генерал продовжує військові злочини та ще й офіційно про них заявляє.
За кілька днів до оголошеної військової кампанії РФ деякі деталі спланованого росіянами енергетичного терору вже з'являлися в українських та західних ЗМІ.
«В столиці України відчувається посилення тиску: економіка перебуває на межі краху, а енергетична система, що забезпечує опалення будинків та роботу туалетів, найближчими місяцями може впасти», — йдеться у матеріалі The New York Times, опублікованому 15 жовтня. За висновками видання, Кремль має намір спричинити гуманітарну катастрофу у трьох містах-мільйонниках всього за місяць.
«Київ, Харків та Одеса виділяються як головні цілі, з планами скоротити постачання електроенергії в цих містах на 90%, скоротити постачання опалення до 90% і серйозно порушити каналізаційну систему», — пише NYT.
Попри те, що основні мішені для росіян — Київ, Харків та Одеса, до «пріоритетних» цілей входять ще понад 10 обласних центрів та великих міст України.
Масштабні руйнування зумовлені кількома факторами. Українська система ППО виснажена роками атак та скороченням американської військової допомоги. Натомість Росія наростила арсенал ракет та дронів не лише кількісно, а й технологічно – зброя стала потужнішою. Водночас енергетична інфраструктура України після численних атак стала настільки вразливою, що навіть один удар може спричинити значні руйнування.
Американське видання змальовує апокаліптичний сценарій, який готує українцям Кремль цієї зими, посилаючись на вже відомий документ, що був перехоплений українською розвідкою та озвучений європейським партнерам на «Енергетичному Рамштайні» 17 вересня.
Раніше копію цього документа у Силах оборони України отримав проєкт «Схеми». Неназваний представник оборонного комплексу тоді пояснив, що це аналітична довідка для розрахунку замовлення та виготовлення зброї, а не остаточний план бойової роботи росіян.
У документі йдеться про кампанію ударів з використанням до 1000 ракет, дронів та авіабомб. Етапи військової операції передбачають удари по АЕС, ГЕС та імпорту електроенергії з Євросоюзу. РФ спробує «вимкнути» три найбільші українські АЕС — Рівненську, Південноукраїнську та Хмельницьку, а також розподільчі вузли, які підʼєднують станції до мережі.
Водночас росіяни планують атакувати невеликі критичні об'єкти різного призначення: електричні підстанції, котельні, очисні споруди, об’єкти водопостачання та каналізації. Таким чином, країна-агресор планує запустити не лише масштабні блекаути, а й ланцюгову кризу, коли вихід з ладу одного об’єкта посилюватиме наслідки пошкоджень інших.
На кожен критичний об'єкт розрахована певна кількість засобів враження, збільшується застосування більш потужної зброї. Так, на руйнування одного розподільчого вузла АЕС росіяни закладають два «Іскандери». На одну ГЕС – до 25 «Молній», «Гераней», «Дань-Т/Бандеролей» або три «Кинджали». Така ж кількість озброєння розрахована на ТЕЦ: 25 «Молній», «Гераней», «Дань-Т/Бандеролей» або три «Кинджали» на кожну. При цьому на знищення однієї котельні у плані передбачено 20 «Гераней», «Дань-Т/Бандеролей».
У російському плані також вказується загальна кількість озброєння, необхідного для того, щоб паралізувати енергетику та критичну інфраструктуру України.
Намагання зруйнувати українську енергосистему – частина загальної військової стратегії росіян. Схожі довідки, за словами енергетичних експертів, постійно з’являлися від початку повномасштабного вторгнення РФ. Починаючи з 2024 року плани енергетичного терору кардинально не змінювалися.
Ще у листопаді 2022 року Рада нацбезпеки та оборони України попереджала про план масштабної руйнації енергосистеми України, ідеологом якого був заступник голови Адміністрації Путіна Сергій Кірієнко. У 2005–2016 роках Кірієнко працював у Росатомі та добре знає вразливі місця енергосектора.
Крихка енергосистема Києва
Масовані атаки по енергосистемі Києва та області в ніч на 30 вересня та 7 жовтня продемонстрували реальну готовність ППО та можливість відновлення після ударів. У Києві навіть у теплу сонячну погоду запровадили графіки вимкнення світла.
Головною причиною було скорочення потужності столичних ТЕЦ, які до повномасштабної війни виробляли близько 1,3 ГВт, а восени 2026 року – лише 500 МВт. 14 жовтня всі три ТЕЦ у столиці потрапили під удари балістики, після чого припинили виробляти електроенергію. Таким чином, Київ почав повністю залежати від енергопостачання з інших регіонів.
Водночас Росія почала «вибивати» інфраструктуру, що транспортує електроенергію киянам. Йдеться про магістральні підстанції оператора енергосистеми «Укренерго», що передають електроенергію від великих електростанцій, зокрема Рівненської АЕС, до столиці. Атаки на ці об’єкти також провокують вимкнення.
«Тактика Кремля атакувати підстанції, які дозволяють видати електроенергію, вироблену атомними електростанціями – не нова. Такі удари можуть призвести до того, що спрацює автоматичний захист АЕС, що вимикає енергоблоки – і може статися блекаут. В Україні був єдиний блекаут 23 листопада 2022 року. Українські енергетики вміють відновити живлення після такої системної аварії, але кілька днів може не бути електрики, зв’язку та інтернету», — зазначає експертка Ukraine Facility Platform Марія Цатурян.
Проте тривалі блекаути та пошкодження системи теплопостачання під час морозів можуть зробити проживання в окремих будинках неможливим, як це вже було минулої зими на житловому масиві Троєщина. Якщо одночасно зупиняться насоси, ліфти, частина водопровідних систем та електронні засоби оплати, проблеми виникатимуть навіть там, де фізичних руйнувань немає.
Звітуючи про підготовку до опалювального сезону, мер Києва Віталій Кличко 14 жовтня доповів, що Київ вже завершив першочергові заходи з енергостійкості. За його словами, для об’єктів тепло- та водопостачання встановили майже 700 генераторів, 70 мобільних котелень, 3 дизельні електростанції та резервний водозабір, а «Київводоканал» отримав 103 генератори.
Харків будує енергоострів
Через постійні російські ракетні та дронові атаки Харків повністю втратив усю власну теплову та електрогенерацію. Місто повністю залежить від перетоків з інших регіонів України та роботи розподіленої генерації.
Харківська ТЕЦ-5 — одна з найбільших в Україні — повністю зупинилася ще навесні 2024 року через масштабні руйнування. Протягом 2025–2026 років вона регулярно була під російськими ударами, чергові критичні пошкодження було зафіксовано в жовтні 2026 року. Росія також невпинно атакує локальні підстанції та мережі розподілу електроенергії навколо міста.
Водночас Харків, попри близькість до російського кордону та регулярні обстріли, має більш продуману та системну стратегію енергетичної стійкості, на відміну від Києва. Місто розбудовує розгалужену енергетичну систему для проходження майбутнього опалювального сезону 2026-2027 років та готується до важких викликів, якщо бойові дії та обстріли міста до того часу не припиняться. «
Ми робимо все можливе і дуже багато робимо. Не все залежить, на жаль, від нас. Бо скільки б ми не укріпляли, наприклад, блочно-модульні котельні чи когенераційне обладнання, але 3-5 ракет, і крапка... Так, ми передбачаємо деякі дублюючі варіанти, енергоострови, компетентна команда працює над цим постійно. Ми знаємо, що потрібно готуватись перед зимою, і ми розуміємо, що ми робимо», – розповів в інтерв’ю мер Харкова Ігор Терехов.
Критична ситуація з енергопостачанням в Одесі
Одеса та область є одними з найбільш уразливих регіонів для російських атак на критичну інфраструктуру. Масовані атаки мають подвійні наслідки не лише для житлових масивів, а й для інфраструктури морської торгівлі та логістики. Тривалі блекаути здатні паралізувати роботу портової інфраструктури, складських комплексів, підприємств, систем зв’язку та міських служб.
Для економіки Одеси тривалі перебої означатимуть зростання витрат бізнесу на генератори та пальне, зупинки виробництва, затримки логістики й скорочення доходів підприємств. Якщо ситуація погіршуватиметься, частина працівників може виїхати до інших регіонів, а компанії — релокуватися.
Місцева влада повідомляє, що у межах підготовки до опалювального сезону 2026-2027 в Одеській області будується 94,8 МВт нової розподіленої генерації. Зокрема, Фонд підтримки енергетики України виділив понад EUR 130 млн на закупівлю критичного обладнання — когенераційних установок, генераторів, сонячних станцій. Значна частина цього обладнання вже доставлена в регіон.
Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає ситуацію з енергозабезпеченням в Одесі такою ж критичною, як і в Києві. За його словами, якщо у місті немає жодної генерації, а попит величезний — Одеса споживає 5–7% загальної генерації в країні — то при інтенсивних атаках на високовольтні підстанції і розподільчі мережі в місті просто немає інструментів, щоб запобігти відключенням.
Віталій Кулик: найскладнішою ситуація може виявитися саме в Києві
Я б не стверджував, що всі плани росіян реалізуються. Навпаки, є підстави вважати, що їм не вдається досягти всіх поставлених цілей. Однак те, що ситуація може бути складною, — безсумнівно, каже директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
«Якщо проаналізувати дії росіян, можна побачити, що вони зосередили основні удари на Києві та намагаються спричинити колапс міських комунікацій і систем життєзабезпечення. Йдеться про житлово-комунальне господарство, освіту, медицину, транспорт, логістику та постачання продовольства.
Водночас Київ відрізняється від того ж Харкова, де діє система антикризового реагування та ситуаційний центр, створений мером Тереховим ще раніше. Там є чіткі протоколи реагування, за якими служби працюють без очікування вказівок із мерії. Можливо, у Харкові й менше крадуть на Prozorro.
Як на мене, в Києві буде найгірше. Не через вразливість столиці як такої, а через неефективне управління міським господарством і непідготовленість міської влади до реагування на подібні виклики. Отже, передусім постає питання якості управління та здатності міської влади ефективно діяти в кризових умовах».
Віталій Кулик звертає увагу на те, що у Києва немає повноцінного плану стійкості — натомість є слайд-шоу. Також не передбачено й альтернативних сценаріїв на випадок серйозних проблем із логістикою.
«Не вирішено питання енергетичної стійкості: не створено мережі мінікотелень, не встановлено потужних промислових генераторів. Немає сприяння ОСББ в облаштуванні будинків і підготовці до опалювального сезону. Навпаки, йде торпедування і затримка фінансуванням. Усе це, на мою думку, створює складну ситуацію в Києві й суттєво ускладнить проходження опалювального сезону.
Якби необхідні рішення ухвалили завчасно, ситуація могла б бути іншою. Зокрема, йдеться про децентралізацію логістичних маршрутів і системне погодження переходу на автономне опалення. У багатоквартирних будинках це досі майже неможливо через постанову Кабінету Міністрів і рішення міської ради. Усі ці чинники ускладнюють підготовку міста до можливих кризових сценаріїв».
За словами Кулика, значна частина киян обрала для себе стратегію виживання, яка передбачає залишатися в місті. Хтось не має куди виїхати, хтось не має такої можливості, а для когось Київ залишається місцем, де зосереджені основні життєві функції: школа дітей, житло та робота.
«Люди не планують виїжджати заздалегідь. Однак я вже чую від сусідів і знайомих, що в разі критичного загострення ситуації вони шукатимуть інші варіанти. Дехто вже почав їх розглядати. Водночас мене більше турбує не сам факт виїзду людей із міста, а можливі втрати для системи освіти. Якщо дітей вивозитимуть за межі України, то, у найкращому разі, повернуться 35–40% із них. Принаймні для мене це одна з головних небезпек.
Інша проблема — відсутність плану Б на випадок масштабних руйнувань і тривалих перебоїв із постачанням електроенергії. Не створено альтернативних рішень, зокрема систем мінікотелень і локальної генерації.
Що робити в разі повного знеструмлення міста? Як діяти, якщо зупиниться метро? Як пересуватися Києвом? Що робити, якщо електроенергії не буде понад 20 годин, особливо в будинках з електричним опаленням та електроплитами? На ці запитання мають бути конкретні відповіді. Однак належної підготовки до таких сценаріїв ми не бачимо».
Щодо управлінської кризи у столиці Віталій Кулик зауважує, що інструментів для її розв’язання правовим шляхом не так багато, а система не встигає реагувати на виклики, які постають перед країною та містами.
«Керівники органів місцевого самоврядування, державних установ і Кабінету Міністрів не хочуть брати на себе відповідальність за ухвалення радикальних рішень, які потребують політичної волі. Натомість вони переважно покладаються на чинне законодавство, певні алгоритми та процедури узгодження. Відповідальність намагаються розподілити між різними установами й посадовцями. У результаті замість колективної відповідальності виникає, по суті, безвідповідальність. Це також поглиблює проблеми, з якими ми стикаємося. Рішення, яке можна було б ухвалити наказом, відкладають в очікуванні постанови Кабінету Міністрів або іншого формального погодження».
