Про вступ України до Євросоюзу говорять багато. У новинах це переговори, кластери, реформи й вимоги Брюсселя. Та для людини, яка не стежить щодня за політикою, слово «євроінтеграція» часто залишається незрозумілим. Що воно означає для України? Що зміниться для людей і бізнесу? І чи справді від цього процесу виграють обидві сторони?
Я вирішила подивитися на євроінтеграцію з практичного боку: що вона дає Україні, що ми вже зробили, що ще маємо змінити і чим можемо бути корисні Європі.
З 1 січня 2026 року українці можуть користуватися мобільним зв’язком у країнах ЄС без додаткової плати за роумінг. Це один із прикладів євроінтеграції, який можна помітити під час звичайної поїздки.
Євроінтеграція означає, що Україна поступово приводить свої закони та роботу державних установ до правил Європейського Союзу. Мета цього процесу полягає у вступі до ЄС. Для людей і бізнесу зміни починаються раніше: це захист прав, зрозуміліші умови для роботи й торгівлі та однакові правила для всіх.
Я часто їжджу до Брюсселя з українськими делегаціями. Як віцепрезидентка Асоціації українських банків, стежу і за тим, як змінюються правила для фінансового сектору. Тому бачу євроінтеграцію і з боку переговорів, і з боку бізнесу, якому доведеться працювати за новими вимогами.
Чого ЄС очікує від України
Для вступу до Євросоюзу країна має відповідати трьом основним вимогам. Вона повинна мати демократичні інституції, поважати права людини й верховенство права. Її економіка має бути готовою до конкуренції на спільному ринку. Державні органи повинні вміти застосовувати європейські правила на практиці.
Ці правила охоплюють суди, державні закупівлі, банки, сільське господарство, захист довкілля, енергетику та багато інших сфер. Україна має ухвалити потрібні закони й забезпечити їх виконання.
Україна завершила перевірку свого законодавства на відповідність нормам ЄС у вересні 2025 року. У червні 2026-го відкрили переговори за кластером «Основи», у липні за кластером «Зовнішні відносини». Із шести кластерів відкриті два. За даними KSE Institute станом на 16 вересня, переговори охоплювали сім із 33 розділів.
Кластер «Основи» охоплює суди й основні права, правосуддя та безпеку, державні закупівлі, статистику й фінансовий контроль. Саме за цими напрямами особливо видно, чи здатні державні інституції працювати за правилами, які Україна зобов’язується запровадити.
За урядовими даними, станом на середину вересня у Верховній Раді на різних етапах розгляду перебували 114 законопроєктів, пов’язаних із євроінтеграцією. Серед пріоритетів залишаються судова реформа, робота прокуратури й антикорупційних органів, а також права національних меншин. Для вступу важливо, щоб ухвалені норми запрацювали в державних установах і впливали на щоденні рішення.
Суди й корупція: головний іспит
Євросоюз очікує, що українські суди будуть незалежними, а добір суддів і прокурорів відбуватиметься відкрито й за зрозумілими критеріями. Потрібно також скоротити затримки в судах і забезпечити виконання судових рішень.
Антикорупційні органи мають бути незалежними й мати достатні повноваження. ЄС очікує результатів у справах про корупцію на високому рівні, а також кращого контролю за державними закупівлями, митницею, податковою сферою та державними компаніями.
Коли суд не є незалежним, ризик несуть громадянин, підприємець і банк, який кредитує бізнес. Коли антикорупційні органи не можуть вільно працювати, під сумнівом опиняється однакове застосування закону до всіх.
За оцінкою аналітиків KSE Institute, станом на 16 вересня Україна виконала лише один із десяти визначених пріоритетів у сфері верховенства права. Ця оцінка показує, чому самого початку переговорів недостатньо: прогрес залежить від конкретних змін у роботі судів, прокуратури й антикорупційних органів.
Під час поїздок до Брюсселя я не раз чула, що корупційні скандали ускладнюють розмову про підтримку України. Головна проблема для європейських політиків полягає в тому, що в корупційних справах раз у раз фігурують люди, які представляють Україну на найвищому рівні. Сьогодні європейські посадовці тиснуть їм руки, ведуть із ними переговори й слухають аргументи про потребу України у фінансуванні. Завтра дізнаються, що НАБУ повідомило цим людям про підозру. Для європейських політиків таке спілкування стає репутаційним ризиком. Виникає питання, кому можна довіряти і як далі будувати відносини з українською владою.
Один із таких прикладів - Андрій Єрмак. Він очолював Офіс президента і був однією з ключових фігур української переговорної групи, а у травні 2026 року НАБУ і САП повідомили йому про підозру у справі про легалізацію понад 460 мільйонів гривень.
Під час зустрічі у Брюсселі я говорила про це з депутатом Європарламенту Міхалом Кобоско. Він підтримує Україну і допомагає просувати її інтереси. Проте що більше виникає таких корупційних історій, то більше аргументів отримують політики, які виступають проти допомоги Україні. Водночас Міхалу Кобоско та іншим прихильникам України доводиться докладати дедалі більше зусиль, щоб переконувати своїх виборців і платників податків, коштом яких формується бюджет Євросоюзу, у необхідності подальшого фінансування України.
Банки й страхування: стійкість є, зміни тривають
Моя робота у фінансовому секторі дає змогу говорити про євроінтеграцію на конкретних прикладах. Для банків і страхових компаній європейські правила давно стали частиною щоденної роботи. У червні 2026 року голова Національного банку Андрій Пишний оцінював відповідність банківського регулювання правилам ЄС приблизно у 78 відсотків, страхового регулювання у 55 відсотків.
Поряд із наближенням до правил ЄС Україна вже має власний досвід, корисний європейським партнерам. Після початку повномасштабної війни банківська система не зупинилася. Банки забезпечили безперервність платежів у перші, найважчі місяці, а згодом продовжили працювати під час блекаутів, обстрілів і кібератак. Люди мали доступ до своїх коштів, підприємства могли розраховуватися з працівниками й партнерами, держава проводила необхідні виплати. Стійкість банківської системи допомогла вистояти українському бізнесу й економіці. Цим досвідом Україна також може ділитися з Європою.
Робота над цими змінами відбувається в усьому фінансовому секторі. Національний банк оновлює вимоги, а банки й страхові компанії адаптують до них свою роботу. До цього долучаються галузеві об’єднання, які представляють позицію бізнесу й допомагають налагоджувати діалог із європейськими інституціями.
Бізнес і аграрний сектор: доступ до ринку разом зі стандартами
Євроінтеграція відкриває українським компаніям шлях до спільного ринку, але вимагає відповідати його стандартам. У 2025 році торгівля товарами між Україною та ЄС становила 68,2 мільярда євро. Оновлена угода про вільну торгівлю набула чинності в жовтні того року.
Для аграрного сектору це означає можливість продавати продукцію на великому ринку й поступово узгоджувати виробничі правила. Йдеться, зокрема, про добробут тварин, використання пестицидів і ветеринарних препаратів. Угода передбачає захисні механізми на випадок, якщо різке зростання імпорту завдаватиме серйозної шкоди виробникам.
На зустрічах у Брюсселі я обговорюю з представниками бізнесу практичний бік цих змін: як підготувати компанії, знайти партнерів і розібратися у вимогах європейського ринку. Підприємцям важливо заздалегідь знати, які правила діятимуть і скільки часу буде на підготовку.
Енергетика й оборона: український досвід уже потрібен Європі
Українська енергосистема приєдналася до європейської мережі у березні 2022 року. Тепер триває зближення правил роботи електроенергетичних ринків. Українська енергетика працює під ударами, а досвід її відновлення й підтримки важливий і для європейських партнерів.
У червні Європейська рада наголосила на потребі використовувати український досвід у сфері нових технологій і розвивати співпрацю з українською оборонною промисловістю. У липні Єврокомісія запустила Альянс дронів Україна–ЄС. Серед 18 компаній-засновниць дев’ять українських. Мета співпраці полягає у поєднанні українського досвіду застосування й швидкого вдосконалення дронів із європейськими дослідженнями та виробничими можливостями.
Україна потребує підтримки партнерів і вдячна за неї. Водночас ця підтримка є внеском у безпеку самої Європи. П’ятий рік повномасштабної війни показав, що захист України став частиною безпеки Європи. Українці стримують загрозу, яка стосується європейських країн.
Наш внесок у безпеку Європи не замінює реформ, потрібних для членства. Він показує, з яким досвідом і можливостями Україна може прийти до ЄС.
Україні ще потрібно виконати складні вимоги, особливо щодо судів і боротьби з корупцією. Водночас український бізнес, фінансовий сектор і досвід захисту критичної інфраструктури вже можуть бути корисними Європі. Україна здатна зміцнювати спільну безпеку й допомагати ЄС краще готуватися до криз.
