18 березня відбулася довгоочікувана телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом та кремлівським очільником Володимиром Путіним. Цей діалог дуже активно піарився в ЗМІ, а обстановка напередодні постійно нагніталася. Частково в цьому винні медіа, а частково – самі сторони, які давали зрозуміти, що перемовини очікуються дуже конкретні та предметні.
Перш за все розмова стосувалася України. Перед нею президент Трамп казав, що має намір обговорити найбільш болючі для Києва питання – земель і територій.
Врешті телефонний дзвінок таки відбувся, а переговори тривали понад 2,5 години. Однак пресрелізи обох сторін вийшли досить короткими, ніяких брифінгів після завершення розмови не було, а повідомлення для преси характеризуються лаконічністю та обтічністю формулювань.
То що ж стало зрозуміло після цього дзвінка? Про що домовилися (або не домовилися) сторони? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Дуже часткове перемир’я, обмін полоненими, продовження комунікації: ключове з розмови
Найцікавішим у пресрелізах Білого дому та Кремля є не тільки дивна лаконічність, але й різниця в оцінках. Спробуємо виділити головне та порівняти тексти між собою.
Перше – обидві сторони дуже хвалять одна одну, заявляють про великий прогрес, гарну комунікацію і так далі. Це позитивний момент, але занадто загальний. Хоча тут пресрелізи майже ідентичні.
Друге – обидва президенти не стали виходити на брифінг після діалогу, за них з медіа розмовляли пресслужби. І якщо для Путіна це звичайна справа, то от його візаві планував особисто вийти до мікрофону та поспілкуватися з журналістами, але чомусь передумав.
Третє – і Вашингтон, і Москва хочуть завершити війну не заморозкою бойових дій, а довготривалим миром, який має унеможливити поновлення кровопролиття. Тут росіяни кажуть про необхідність «усунити першопричини війни», американці ж говорять, що війна «взагалі не мала початися», і що краще витрачати гроші не на бойові дії, а на благо власних народів.
Четверте і найбільш важливе – 30-денне перемир’я, якщо взагалі запрацює, буде ну дуже частковим. Воно стосуватиметься виключно ударів по енергетичній системі. За словами Путіна, він уже дав відповідне доручення своїм військам. До того ж РФ каже виключно про згоду припинити удари по енергетиці, тоді як США пишуть і про енергетику, і про інфраструктуру загалом, і про старт перемовин стосовно морського перемир’я. Нічого з цього, окрім енергетичних об’єктів, у пресрелізі Кремля немає.
П’яте – сторони домовилися негайно розпочати переговори на Близькому Сході стосовно подальших кроків по врегулюванню. Американська сторона зазначає, що ця зустріч відбудеться вже 23 березня. Тут ми бачимо злиття кількох геополітичних проблем – України та Близького Сходу – в одну. Особливо в тому контексті, що Трамп і Путін домовилися працювати і по конкретним близькосхідним питанням.
Шосте – Кремль згоден на подальше врегулювання лише в тому випадку, якщо в Україні припиниться мобілізація, а західні партнери перестануть постачати озброєння. При цьому сама РФ, авжеж, ні слова не сказала про те, що вона дзеркально призупинить власне військове виробництво та набір контрактників на службу. В пресрелізі Білого дому про умови Москви також нічого не сказано.
Сьоме – вже на наступний день, 19 березня, відбувся великий обмін полоненими. Сторони помінялися в форматі «175 на 175». Також Росія передала нам 23-х важко поранених бійців. Це росіяни називають «жестом доброї волі».
Восьме і найбільш дивне – Путін і Трамп хочуть організувати в своїх країнах хокейні матчі між національними хокейними лігами. Ця теза вибивається з загального тону розмови і викликає питання. Не до кінця зрозуміло, що це і навіщо потрібно. Мабуть, можна розглядати цей кейс як елемент якоїсь гуманітарної розрядки.
Окрім всього перерахованого вище, Росія та США домовилися про співробітництво по низці інших питань світової політики. Зокрема, про контроль над озброєнням, продовження діалогу щодо стратегічної стабільності, ситуацію на Близькому Сході, щодо ядерної програми Ірану, тощо.
Також відомо про телефонний дзвінок Трампа Зеленському, аби американська сторона мала змогу проінформувати Київ щодо переговорів з Путіним. Вона відбулася ввечері в середу. Зазначимо, що лідери Америки та України особисто не розмовляли з часів сварки в Білому домі, і це їхній перший з того моменту офіційний контакт.
Головний висновок – домовилися домовлятися
Існує хоча й не завжди працюючий, але все ж закон медійного жанру: коли довкола якоїсь події нагнітається аж занадто великий хайп та формуються сильно завищені очікування – в реальності потім часто стається не так, як гадалося. Власне, у кейсі телефонної розмови Трампа і Путіна все вийшло саме таким чином. Жодних великих сенсацій чи гучних проривів ми не побачили і не почули.
Загалом ці переговори можна оцінити зі стриманим оптимізмом. Чому оптимізм? Тому що очевидно, що між сторонами немає якихось нерозв’язних та фундаментальних протирічь. А отже, їхній подальшій комунікації та поступовій розрядці відносин нічого глобально не заважає.
По низці питань позиції Кремля та Білого дому як мінімум співпідставні. Там, де співпадіння поглядів немає, є бажання працювати далі. Над деякими проблемами працювати доведеться довго і важко. Але чогось принципово фундаментального, що не давало б змоги вести якісь подальші переговори – немає. Тобто комунікація триває, і це оптимістичний момент.
Чому ж тоді цей оптимізм стриманий? Тому що фактично за 2,5 години – а це була найдовша розмова між президентами США і Росії за всю історію – все, до чого дійшли сторони, це «домовились домовлятися». Принаймні саме так це виглядає, коли аналізуєш публічну риторику.
Якщо казати в технічному сенсі, то американський пресреліз був дуже загальним і коротким. Російська версія більш детальна, з розшифруванням та поясненням багатьох моментів.
А ще вона дуже ворожа до України. Зокрема, Кремль розповів про «недоговороспроможність» Києва та звинуватив «бойовиків київського режиму» у нібито «злочинах проти мирних громадян». Ну, де-де, а тут – чия б, як-то кажуть, мичала, а чия б мовчала.
Тобто в сухому залишку з позитивного для України – можливе припинення вогню в контексті енергетики, повернення полонених та загальний позитивний тон діалогу між США і РФ. Це важливо для недопущення якихось різких ескалацій. Втім, на цьому і все. Складно виділити щось більше з того, що ми маємо у публічному просторі. А війна тим часом продовжується.
Думки експертів
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає, що під час телефонної розмови між президентом Трампом та Путіним обидві сторони продемонстрували високу зацікавленість у покращенні відносин, а також обговорили широкий спектр складних питань, що потребують вирішення. Водночас залишаються значні розбіжності між позиціями Білого дому та Кремля.
«За 2,5 години переговорів лідери обговорили близько 15 тем і досягли певних кроків у напрямку їхнього вирішення. Ця розмова стала п'ятим контактом високого рівня за останній місяць, що свідчить про обізнаність обох сторін щодо позицій одне одного. Відсутність спільної заяви чи пресконференції може свідчити не лише про складність обговорюваних тем, а й про намір зберегти деякі деталі переговорів у таємниці для досягнення кращих результатів.
Оприлюднені заяви мають багато спільних рис у питаннях цілей і ключових моментів, однак відрізняються акцентами. Обидві сторони підкреслили прагнення до миру, припинення вогню та стабілізації ситуації у світі, що свідчить про взаємне розуміння потреби знизити напруженість. Водночас Росія приділила особливу увагу питанню України, вимагаючи припинення мобілізації, постачання західної зброї та передачі розвідувальних даних як умови для повного перемир’я та подальшої мирної угоди. Москва також звинуватила Київ у недоговороздатності. Білий дім уникнув подібних заяв, зробивши акцент на позитивному настрої щодо миру та співпраці. Російська сторона також особливо наголосила на гуманітарних аспектах, зокрема безпеці українських військовополонених та обміні полоненими», - коментує Бортнік.
На думку експерта, одним із ключових практичних результатів переговорів стала згода РФ на пропозицію США щодо 30-денного перемир’я в частині ударів по енергетичній інфраструктурі. Це положення зазначене в заявах обох сторін, причому Кремль підкреслив, що російські військові отримали відповідний наказ одразу після переговорів.
«Сторони також погодилися продовжити діалог щодо перемир’я в Чорному морі. Обидві ці ідеї, які передбачають поступове припинення бойових дій, раніше висували президент Франції Макрон та президент Зеленський. Такий підхід є тактичною перемогою для цих лідерів, а також дає змогу США уникнути звинувачень у тому, що переговори відбуваються без участі України та Європи. Варто зазначити, що перелік питань, обговорених у контексті війни в Україні, значно виходив за межі стандартної угоди про припинення вогню і фактично задав рамки для потенційного мирного договору, що було підтверджено президентом США у його пізнішій заяві… Це може вважатися дипломатичним успіхом для Росії, водночас створюючи ризики для України та ЄС, оскільки зменшує ймовірність збереження активної підтримки з боку США», - резюмував Руслан Бортнік.
Експертка з міжнародних питань Юлія Осмоловська вважає, що погану роль в розмові двох президентів зіграли завищені очікування суспільства. При цьому багато в чому ці очікування продукував сам Дональд Трамп.
«Всі очікували, якою буде реакція, що скажуть президенти, чи вдасться досягнути повного припинення вогню відповідно до американської пропозиції. Це корелюється і з заявою G7, в якій вони привітали готовність України до безумовного припинення вогню і очікували те ж саме від Росії на аналогічних умовах – тобто без жодних додаткових умов. При цьому РФ вже натякала на те, що так просто нічого не вийде, бо є «нюанси». З того, що ми маємо – тут варто співставляти дві заяви та шукати спільні речі. І тут є велика-велика розбіжність між позицією Росії та Америки.
Американський текст виглядає більш поміркованим, об’єктивним та виваженим. Вони говорять про необхідність торувати далі шляхом політико-дипломатичного врегулювання, вони домовилися з росіянами про припинення ударів по об’єктах інфраструктури і енергетики. Американська заява далі говорить про технічні перемовини щодо безпеки судноплавства у Чорному морі. Після цього мають бути проведені переговори про умови повного припинення вогню, і тільки після цього – визначення модальності загальної мирної угоди. А от російська сторона в свою заяву напхала все, що хотіла, додала туди всі свої оцінки. Це дуже важливо розуміти: у російській заяві немає того, що сторони домовилися про ключову передумову врегулювання – припинення військової допомоги та надання розвідувальних даних Україні. Там є фраза, що Москва на цьому наголосила. Але по факту домовленостей не зафіксовано, це «хотелки», які не підтримали в США», - каже Осмоловська.
При цьому експертка визнає, що російська сторона піднімає і важливі технічні питання. Наприклад, щодо технічного забезпечення дотримання режиму припинення вогню по всій лінії фронту – понад 1000 кілометрів.
«Також Росія виступає за припинення постачання озброєння та мобілізації в Україні. Але це не може працювати односторонньо, так само має зробити і РФ. Тобто тут має бути дотримана паритетність, якщо ми взагалі будемо обговорювати цю вимогу серйозно… Загалом поки що можна говорити про обережний оптимізм. США та РФ, як видно з їхніх офіційних заяв, не у всьому дійшли згоди, російська і американська позиції не всюди співпадають, є розбіжності трактування домовленостей. Головне: у заяві Білого дому говорять про те, що це «війна в Україні». А Росія намагається постійно підкреслити, що це «конфлікт довкола України». Трамп же у своєму пості в соцмережах пише, що має бути покладений край «цій війні між Росією та Україною». Тобто у президента США є чітке розуміння, що це саме війна між РФ і Україною, а не якийсь внутрішній конфлікт», - резюмувала Юлія Осмоловська.
В якості висновків можемо ще раз констатувати: ніяких проривів чи сенсаційних рішень після розмови Трампа і Путіна не відбулося. Однак не відбулося і розриву стосунків, якогось конфлікту та ескалації, що в наші часи також можна вважати плюсом. Однозначно позитивною є також можливість бодай на 30 днів убезпечити вітчизняну енергосистему від ворожих ударів: цим шансом неодмінно слід скористатися.
Та в іншому сторони просто «домовилися домовлятися далі». Тож залишається лише слідкувати за подальшою комунікацією та діями акторів цього процесу.
Микита Трачук
