Останнім часом у ЗМІ та експертній спільноті активно обговорюють можливість припинення майже чотирирічної повномасштабної війни в Україні. Багато уваги приділяється мирному плану США — так званим «28 пунктам». Основний фокус дискусій концентрується на тому, чи погодиться Київ на такий план, який, по суті, заморожує конфлікт, але не передбачає повної капітуляції перед Росією. Саме навколо позиції України зараз відбуваються головні обговорення.
Однак у цих обговореннях часто забувають про «слона в кімнаті». А саме про позицію країни-агресорки. Чи готовий Володимир Путін припинити бойові дії? Адже цей план не веде до досягнення заявлених Москвою цілей, а отже, з геополітичної точки зору, є фактично провалом РФ. Про це чомусь говорять значно менше.
Втім, існує припущення, що сьогодні Кремль може бути зацікавлений якщо не в повноцінному мирі, то хоча б у вимушеному та ситуативному припиненні вогню. Причина криється не в улюбленій російським диктатором «геополітиці» та досягненні якихось її цілей, а в банальних економічних викликах.
Так, понад 50% російських регіонів вже зараз стикаються з дефіцитами бюджету. В окремих суб'єктах федерації знижують суму виплат за підписання контракту, а подекуди навіть скасовують «гробові» гроші родинам загиблих окупантів. Та й загальний російський бюджет також вже який місяць накопичує відчутний дефіцит.
Чи достатньо серйозними є економічні проблеми РФ, аби змусити Путіна закінчити війну? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Фінансові проблеми російських регіонів: що відбувається
Довга і важка повномасштабна війна разом із величезними військовими витратами неминуче лягають відчутним тягарем на бюджет будь-якої країни, навіть найбагатшої. Росія ж такою країною не є. І незважаючи на оптимістичні заяви з Москви, ситуація на місцях, у звичайних російських регіонах, виглядає куди більш напруженою і важкою, ніж це видається з точки зору федерального центру.
Згідно з інформацією російських ЗМІ, бюджети більш ніж половини регіонів РФ вже зіткнулися з серйозним дефіцитом. В умовах, коли федеральний центр направляє колосальні ресурси виключно на військові потреби, регіональні уряди змушені самостійно шукати кошти, часто закриваючи діри в бюджетах за рахунок внутрішніх резервів або скорочення соціальних витрат.
Так, з січня по вересень 2025 року сукупний показник дефіциту без урахування муніципалітетів склав майже 170 мільярдів рублів (будь-яку суму в рублях слід ділити навпіл, аби отримати показник у гривні — тобто це приблизно 85 мільярдів гривень). Витрати зросли на 14,6%, у той час як надходження — лише на 6,9%. У Мінфіні РФ кажуть, що загальний дефіцит бюджету регіонів у поточному році очікується на рівні не менше 300 мільярдів рублів.
Лідери за дефіцитом: Кемеровська область (майже 44 мільярди рублів), Іркутська область (41 мільярд рублів) та Ямало-Ненецький автономний округ (38 мільярдів рублів). Аналогічні показники в Тюменській, Новосибірській та Нижегородській областях.
У той же час ключові регіони Росії традиційно «жирують» та демонструють істотний профіцит. Так, у Москві бюджетні показники перевищені на майже 270 мільярдів рублів, у Санкт-Петербурзі — на 48 мільярдів, у республіці Татарстан — на 44 мільярди.
Цей масштабний регіональний дефіцит — явний індикатор того, що російська економічна модель, яка сильно залежить від федеральних вливань і нафтогазових доходів, вже не так добре справляється з підвищеним навантаженням, як це було раніше. Та й загальноросійський, тобто федеральний бюджет РФ, також зберігає тенденцію до великого дефіциту (десятки мільярдів у перерахунку на долари), що лише підтверджує загальну напругу в фінансовій системі країни.
Крім того, одним з найбільш чутливих сигналів економічної кризи стало скасування або скорочення регіональних виплат сім'ям загиблих на війні. У деяких регіонах (наприклад, у Хакасії та на Забайкаллі) місцеві органи влади вже скасували виплати родичам вбитих в Україні. В інших регіонах скорочуються виплати за підписання контракту, що є ключовим мотивом для добровольців. Таке відбувається, зокрема, в Татарстані, Якутії і навіть у Санкт-Петербурзі.
Ця ситуація свідчить не тільки про локальні бюджетні проблеми, але й про те, що федеральний бюджет не в змозі повністю покрити всі фінансові зобов'язання, пов'язані з військовою кампанією в Україні, перекладаючи тягар виплат на найбідніші регіони Росії. Яких у цій країні, нагадаємо, переважна більшість.
Економіка проти путінської «геополітики»
Здавалося б: наявність бюджетного дефіциту в більш ніж 50% регіонів і скасування виплат на тлі все нових і нових санкцій повинні бути достатніми підставами для Кремля, щоб якщо не припинити безумну агресію, то бодай як мінімум переглянути свої пріоритети. Однак ті, хто так вважає, абсолютно не розуміють сучасну путінську РФ. У російській політичній системі економіка і «геополітика» існують у паралельних реальностях. Особливо це стосується вищого керівництва — тобто особисто Володимира Путіна.
Економіка хвилює російського диктатора в останню чергу — якщо взагалі хвилює. У тому світі, в якому він живе, головний пріоритет — це «історична місія» Росії і глобальна геополітична адженда. Особисто він і його найближче оточення навряд чи відчувають якісь фінансові труднощів. Сам Путін не раз прямо заявляв, що в економіці у РФ все в цілому добре, а переживати нема про що.
Необхідно також враховувати, що Росія є країною, де більшість регіонів — близько 70% — залишаються бідними і дотаційними. Фактично, вся російська держава тримається на 15-20 багатих регіонах-донорах. Це, авжеж, дві столиці — Москва та Петербург, це Татарстан, Краснодарський край, нафтоносні регіони на кшталт Югри (Ханти-Мансійський АО) та Красноярського краю, промислово потужні регіони на кшталт Кузбасу та Челябінської області, тощо.
Тому дефіцит у Хакасії, Забайкаллі, Мордовії або іншому вкрай бідному суб'єкті РФ не є критичним сигналом для всієї федеральної машини смерті. Поки регіони-донори тримаються, весь механізм функціонує і продовжить функціонувати. «У Москві рекордний річний профіцит, а тому все добре, яка криза, а що в Хакасії немає грошей — так їх там ніколи і не було» — приблизно таким чином мислить сама путінська система.
Скасування та/або обмеження виплат у низці, як правило, дуже бідних та депресивних регіонах Росії не є масштабною і загальною тенденцією, здатною в одну мить зупинити військову машину Кремля. Це скоріше точкова криза, яка не змінює загальну стратегію. Путін все одно сфокусований на досягненні своїх зовнішньополітичних цілей (якщо вони взагалі є), сфокусований на війні заради війни, а економічні витрати сприймаються як неминуча ціна за реалізацію його геополітичних амбіцій.
Думки експертів
Економіст Юрій Гаврилечко підтверджує: в російській економіці дійсно є проблеми. І йдеться не лише про обмеження у фінансуванні бюджетів регіонів з федерального бюджету.
«Це й орієнтація на можливу нову якірну валюту — китайський юань, до якого прив'язують емісію облігацій федеральної позики, і перший за багато років факт продажу фізичного золота з резервів ЦБ РФ, це й скорочення фінансування чи «заморожування» його для федеральних програм розвитку, тощо. Однак сама по собі скрутна ситуація в економіці ще не вдарила критично по населенню, бо скорочення фінансування інфраструктурних проєктів, наприклад, не позначиться одразу на рівні життя пересічних громадян. Але позначається на рівні життя російських еліт, як в центрі так і в регіонах, які звикли підтримувати його за рахунок освоєння коштів федерального та місцевих бюджетів.
Саме зниження рівня життя еліт, які є фундаментом путінського режиму, і є причиною того, що так звані «мирні плани» стали частиною порядку денного і почали активно згадуватися в заявах представників російського істеблішменту. Тож вплив падіння економіки на можливість продовжувати війну є, але тут постає інша проблема: росіяни вже давно переорієнтували свою економіку на воєнні рейки і для завершення війни мають відкотити все назад. А це складний та тривалий процес, він теж потребує коштів, яких бракує. Тобто вони опинились у певному цугцванзі: робити щось треба негайно, але будь-який крок зараз ситуації не покращить», — впевнений Юрій Гаврилечко.
Економіст Олексій Кущ дивиться на ситуацію менш оптимістично. Він визнає певні проблеми в російській економіці, однак вказує на те, що вони не настільки великі, як би нам всім того хотілося.
«Ви, напевно, читали мої аналітичні статті щодо стану економіки РФ та тамтешнього бюджету. Я намагаюся давати свої оцінки максимально об'єктивно, тому їх не можна використовувати як пропаганду («російська економіка розвалиться через місяць»), але на їх основі можна робити аналітичні висновки. Основний акцент санкційного тиску Заходу спрямований на нафтовий і газовий сектор РФ. Але саме питома вага цього сектора в структурі російських бюджетних доходів невпинно знижується. Причому, чим сильніші санкції, тим падіння питомої ваги глибше. Що цілком логічно. Тобто нинішня модель санкцій з одного боку обмежує сировинний сектор РФ, але з іншого, як це не парадоксально, формує резистентність бюджету РФ до зовнішніх шоків у вигляді зростання доходів несировинного сектора», — зазначає економіст.
Кущ нагадує: російський федеральний бюджет у наступному році — це до 500 млрд доларів доходів (менше 20% ВВП). При цьому не нафтогазова економіка дасть 78% доходів федерального бюджету. Для розуміння: у 2013 році було 45%, а напередодні повномасштабної війни — трохи більше 60%. А частка нафтових і газових доходів складе всього 22%.
«Дефіцит бюджету менше 2% ВВП — завжди для розуміння бюджетної кризи дивіться на цей показник. Дефіцит у розмірі менше 2% ВВП — це небагато. Навіть якщо прибрати всі нафтові та газові доходи, дефіцит бюджету збільшиться до 8% ВВП (хоча залежність тут нелінійна і потрібно рахувати за більш складною моделлю, тобто дефіцит може зрости і до позначки в 8-15% ВВП). Витрати на армію та війну в РФ складуть 155-160 млрд доларів у наступному році. Тобто на ці цілі піде кожен третій рубль доходів федерального бюджету. Загалом, незважаючи на уповільнення російської економіки до білянульового зростання, модель військових витрат поки не виходить за межі загальних параметричних даних федеральної бюджетної моделі», — впевнений Олексій Кущ.
Резюмуючи, економічні труднощі в Росії поступово накопичуються, а регіональні бюджети вже зараз стикаються з системним дефіцитом. Однак при цьому вкрай малоймовірно, що Путін закінчить війну, керуючись якимись фінансовими міркуваннями. Цього не буде, і сподіватися, що «економіка РФ от-от розвалиться» — приклад вкрай наївного та шкідливого wishful thinking, аналогічного тезам на кшталт «війна закінчиться за 2-3 тижні» або ж «ракет у них залишилося на 2-3 удари».
Для російського лідера фінансовий стан очолюваної ним країни не є самоціллю, особливо якщо це суперечить його уявленню про «велику державу» і її «особливу місію». Економічні фактори почнуть грати вирішальну роль лише в тому випадку, якщо ситуація раптово вийде з-під контролю і виникне реальна загроза повного фінансового колапсу, подібного дефолту 1998 року.
Однак до тих пір навряд чи щось зміниться фундаментальним чином. Путін продовжуватиме війну, тому що особисто він об'єктивно має для цього всі необхідні ресурси. А те, що ресурсів уже не має умовна Хакасія, хвилює його в останню чергу.
Скоріше за все, економіка Росії не розвалиться «ось-ось» на наших очах, не розвалиться завтра і не розвалиться за рік. Сподіватися на це і будувати на подібних розрахунках державну політику означає перебувати в полоні дуже небезпечних ілюзій, які можуть призвести до катастрофи — і, на жаль, не в РФ, а у нас.
