Як арабський світ століттями впливав на Париж — The National
У Парижі, Франція, Інститут арабського світу проводить екскурсії про багатовікові культурні й інтелектуальні зв’язки Франції з арабським світом. Маршрут, про який розповідає The National, охоплює Латинський квартал, Колеж де Франс, церкву Сен-Жульєн-ле-Повр і Велику мечеть Парижа.
Мистецтвознавиця та гід Інституту арабського світу Марі-Жорж Ніда пояснила учасникам, що відносини Франції та арабського світу в різні епохи формувалися страхом і захопленням, а часто — обома почуттями водночас. За її словами, ці контакти почалися за століття до французької колоніальної експансії наприкінці XIX століття.
Єгипетський погляд на Францію
Однією з центральних постатей екскурсії став єгипетський мислитель Ріфаа ат-Тахтаві. Після п’яти років у французькій столиці, де він був імамом при першій єгипетській освітній місії до Франції, 1834 року він написав книжку «Імам у Парижі». У ній ат-Тахтаві описував французів як допитливих людей, захоплених музеями, а також звертав увагу на їхню гонитву за грошима.
Він порівнював Каїр, який, за його оцінкою, був недостатньо розвинений за османського правління, з Парижем із брукованими вулицями та вуличним освітленням. Ат-Тахтаві високо оцінював прагнення французів до знань і численні музеї, але критикував, зокрема, недостатню турботу про людей, які потребували допомоги.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Мова, релігія й архітектура
Екскурсія також розповідає про Колеж де Франс. За словами Ніди, у 1526 році король Франциск I створив у Парижі школу, де вивчали арабську мову, а згодом — турецьку та перську. Він прагнув знайти перекладачів для спілкування зі своїм союзником, османським правителем Сулейманом Пишним, і підготувати дипломатів, які володіли місцевими мовами.
Церква Сен-Жульєн-ле-Повр у XIX столітті стала мелькітською греко-католицькою. Громада сирійських і ліванських християн, частина яких переїхала до Парижа, рятуючись від переслідувань в Османській імперії, запропонувала взяти храм під опіку. У ньому, зокрема, встановили іконостас.
Інститут арабського світу відкрили 1987 року. Його фасад має 240 металевих панелей, натхненних традиційними машрабіями; вони реагують на сонячне світло й допомагають підтримувати сталий рівень освітлення всередині будівлі.
Останньою точкою маршруту є Велика мечеть Парижа, зведена після Першої світової війни як символічна данина пам’яті майже 100 тисячам мусульман із французьких колоній у Північній і Західній Африці, які загинули, воюючи за Францію. Будівля, натхненна архітектурою мечеті Аль-Карауїн у Фесі, лишається символом непростих франко-алжирських відносин.
