Після оприлюднення архівів Епштейна, його жертви знову відчувають себе зрадженими
Масове оприлюднення матеріалів у справі Джеффрі Епштейна знову повернуло його історію в публічний простір, але для багатьох постраждалих це не стало кроком до справедливості. Навпаки — жінки, які пережили насильство, кажуть, що відчули нову хвилю зради й болю. Вони ставлять просте запитання: якщо система не захищає жертв, то кого вона захищає насправді? Про це повідомляє CNN.
Коли Міністерство юстиції США відкрило доступ до чергового масиву документів у справі Джеффрі Епштейна, це виглядало як крок до прозорості. Мільйони сторінок — листи, службові нотатки, поліцейські форми, внутрішні матеріали — усе те, що роками залишалося за зачиненими дверима. Але для жінок, яких Епштейн вербував, перевозив і ґвалтував, ця лавина інформації не принесла полегшення.
Навпаки — багато з них кажуть, що знову відчули себе зрадженими. Публікації майже не дали відповіді на головне запитання: чому після десятків свідчень, років розслідувань і сотень імен у документах система так і не змогла забезпечити повноцінну справедливість для постраждалих.
Певним моментом визнання для жертв став вирок Гіслейн Максвелл у 2022 році. Близьку соратницю і колишню партнерку Епштейна засудили до 20 років федеральної в’язниці після того, як суд визнав її винною у вербуванні та сексуальній експлуатації неповнолітніх дівчат разом з Епштейном. Для багатьох це було підтвердженням того, що їхні слова почули.
Але навіть цей вирок не закрив історію. Багато хто з постраждалих відчував, що справедливість так і залишилася неповною — насамперед через те, що сам Епштейн уник суду, покінчивши життя самогубством у камері у 2019 році, очікуючи розгляду справи про секс-трафікінг. Одна з постраждалих, Даніель Бенскі, у розмові з CNN зізналася: нове оприлюднення документів принесло не відчуття завершення, а злість і розчарування. За її словами, деякі жертви впізнали себе в матеріалах Міністерства юстиції — попри попередні обіцянки, що їхні особи будуть захищені. «Ми були впевнені, що нас не назвуть і не ідентифікують», — пояснила Бенскі. — «А потім бачимо ці файли й розуміємо, що цього захисту просто не стало».
У Мін’юсті США визнали: помилки можливі. Заступник генерального прокурора Бланш у день публікації файлів заявив, що з огляду на обсяг матеріалів неточності були «неминучими». За його словами, у відомстві створили окрему поштову скриньку, куди постраждалі можуть звертатися зі скаргами або зауваженнями.
Та для багатьох жінок цього недостатньо. Бенскі переконана: головна проблема — не лише в окремих помилках, а у відсутності прозорості щодо того, що саме було оприлюднено, а що — ні. «Це просто сховище інформації про жертв», — сказала вона. — «І в мене виникає просте питання: якщо нас не захищають, то що саме і кого вони намагаються захистити?».
Це питання сьогодні звучить дедалі голосніше. Критики підходу Мін’юсту США — як у справі Епштейна, так і в ширшому контексті — не розуміють, як могло статися, що так багато жінок заявляють про насильство в межах імовірної мережі секс-трафікінгу, але за ці роки не відбулося масштабніших кримінальних переслідувань. Формально позиція відомства зрозуміла. Сам факт існування слідчих матеріалів або згадок про людей у документах не означає, що ці особи вчинили злочин. Саме ризик репутаційної шкоди є причиною, чому Міністерство юстиції зазвичай не оприлюднює такі файли, якщо обвинувачення не були висунуті.
Бланш визнав це прямо: «Жертви хочуть бути почутими і відновленими у своїх правах. Ми цього теж хочемо. Генеральний прокурор хоче цього більше за все. Але це не означає, що ми можемо просто вигадати докази або створити справу там, де її юридично не існує». Втім, для постраждалих такі пояснення звучать холодно і відсторонено. Бо за кожним документом — не абстрактна справа, а чиєсь життя, зламане у підлітковому віці, і травма, з якою доводиться жити роками.
Серед оприлюднених матеріалів — і поліцейська анкета арешту Гіслейн Максвелл. На ній — її фотографії в помаранчевому тюремному комбінезоні, дата арешту — 2 липня 2020 року. Максвелл нині відбуває 20-річний термін у федеральній в’язниці за секс-трафікінг.
Восени вона намагалася оскаржити вирок у Верховному суді США, але суд відмовився розглядати її скаргу. Формально справа для неї завершена. Але для жінок, які вижили після Епштейна, вона далека від фіналу.
Нагадаємо, що у США виявили понад мільйон нових файлів, пов'язаних з Епштейном.
Нові документи у справі Джеффрі Епштейна натякають, що він міг залучати до своїх злочинів інших багатих та відомих людей.
Також, Міністерство юстиції США оприлюднило матеріали великого журі у справах Джеффрі Епштейна та Ґіслейн Максвелл після дозволу федеральних суддів. Проте значна частина документів виявилася повністю закритою для читання. Усього 119 сторінок опублікували у вигляді суцільних чорних блоків.
Заступник генерального прокурора США Тодд Бланш заявив, що перевірка справи Джеффрі Епштейна та Ґіслейн Максвелл завершена. За його словами, у матеріалах немає підстав для нових справ проти третіх осіб.
Пітер Мандельсон вирішив вийти з Лейбористської партії, щоб не завдавати їй «подальшого сорому» після нових документів, які пов’язують його з Джеффрі Епштейном. З файлів, опублікованих Міністерством юстиції США, випливає, що Епштейн міг надіслати колишньому британському міністру £75 000.
У Норвегії спалахнув один із найгучніших скандалів за всю сучасну історію монархії. Нові документи зі справи Джеффрі Епштейна показали багаторічне особисте листування кронпринцеси Метте-Марит з людиною, яка згодом стала символом глобального сексуального насильства.
У США знову обговорюють справу Джеффрі Епштейна після появи фото, де колишній президент Білл Клінтон перебуває у джакузі разом з іншими людьми.
За два місяці до арешту Джеффрі Епштейна у 2019 році свідок розповів слідчим, що той навмисно шукав неповнолітніх дівчат і навіть перевіряв їхні документи. Про це йдеться у нових матеріалах, які стали публічними.
