У неділю, 18 травня, в Румунії та Польщі одночасно пройшли президентські вибори. Румуни обирали голову держави вже у другому турі, а поляки — тільки в першому. Однак загалом ці електоральні заходи напрочуд схожі між собою.
Результати і румунського, і польського волевиявлення показові з точки зору зміни настроїв у цих суспільствах. Для України ж вони і зовсім симптоматичні, адже «українська карта» на цих перегонах була однією з основних у риториці кандидатів. І ні, дискутували вони геть не про збільшення допомоги чи іншої підтримки нашій державі. Скоріше навпаки.
Вибори в Румунії та Польщі сповна демонструють загальноєвропейський (та й не тільки) «правий поворот»: коли між собою змагаються умовні «глобалісти» та «єврооптимісти», а проти них борються неоконсерватори і трампісти. І якщо перші виступають нехай і з оговорками, але за подальшу підтримку та солідарність з Україною, то другі стоять на радикально інших, а подекуди й відверто антиукраїнських та навіть українофобських позиціях.
То чим же важливі для нас румунські та польські вибори? Які висновки варто зробити? Електоральні настрої в сусідніх країнах — «червона картка» для України? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Ключове значення цих виборів
Спостерігати за виборчими процесами сусідів важливо як мінімум з точки зору географії. Адже і поляки, і румуни — наші найближчі західні сусіди.
Вони завжди будуть територіально поруч і нікуди не подінуться. Тож Києву вигідно і бажано мати з цими країнами конструктивні та партнерські відносини, з чим останнім часом іноді виникають проблеми. І багато в чому продуктивна комунікація залежить саме від лідерів держав, які вчора обиралися.
Не варто забувати і про активну військову допомогу, якої потребує Україна. Якщо Румунія — хоча вона також нас підтримувала — тут точно не є лідером, то Польща залишається ключовим партнером. Більшість військових поставок з боку всієї Європи досі йдуть через польський хаб у Жешуві.
Нарешті, в Польщі тільки офіційно проживають близько мільйона українських біженців. І вони також є фактором політичного життя країни. Та і загалом «українська карта» відіграє важливу роль у риториці кандидатів.
Вибори в Румунії 2025: результати і висновки
Зазначимо, що взагалі-то румунські вибори сталися ще в минулому році, однак тоді переміг Келін Джорджеску, якого звинуватили у зв'язках із Кремлем та підтасовці результатів. Після складних політичних перипетій результати волевиявлення просто анулювали та призначали переголосування.
У другому турі 18 травня 2025 року змагалися два кандидати. Перший — консерватор і трампіст (він сам так себе називає) Джордже Сіміон. Це типовий сучасний правий політик, який виступає проти будь-якої допомоги Україні: і військової, і економічної.
Його суперником став проєвропейський центрист Нікушор Дан. Політик пішов на вибори з крісла мера Бухареста.
В першому турі Сіміон повністю «розбив» Дана: 40% проти 20%. Однак у другому турі румуни зробили інший вибір. В результаті офіційні результати наступні: Дан — 53,6%, Сіміон — 46,4%.
Останній вже визнав свою поразку. Та варто зазначити, що Дан вирвав перемогу в основному завдяки волевиявленню румунської діаспори за кордоном. За різними даними, вони могли забезпечити до 15% голосів. У той час як за євро- та україноскептичного Сіміона проголосувала майже половина виборців, з якими також треба рахуватися.
Вибори в Польщі: поточна ситуація
Польський кейс загалом схожий на румунський, хоча і з певними відмінностями. Так само, як і в Румунії, у Польщі між собою змагалися два основних кандидати: більш поміркований і проєвропейський політик, мер Варшави Рафал Тшасковський — і його противник, консерватор і євроскептик Кароль Навроцький.
За першого виступали ліберальні партії Польщі, зокрема «Громадянська платформа» прем'єра Дональда Туска. Навроцького ж підтримала консервативна «Право і справедливість», а також коаліція «Об'єднаних правих».
Згідно з результатами першого туру, лідером є Рафал Тшасковський. У нього 31,2%. Це непоганий результат, однак у головного противника, Навроцького — 29,7%. Тобто розрив між ними абсолютно мінімальний.
Щобільще: два кандидата від радикальної консервативної партії «Конфередація» — Славомір Менцен та Гжегож Браун — набрали 15,4%. і 6,2% відповідно. На двох це 21,6%. Обидва кандидати будують свою політичну риторику в тому числі на антиукраїнських речах, виступають проти допомоги та висловлюють невдоволення кількістю українських біженців.
Виходить, що умовні «україноскептики» на цих виборах разом взяли 51,3%. У той час як єврооптиміст та ліберал Тшасковський — лише 31,2%. Попереду ж чекає другий тур, у якому виборці, як правило, голосують не «за» когось, а «проти» того з кандидатів, хто не подобається найбільше. Тож не дивлячись на програш у першому турі, є великий шанс, що Навроцький виграє другий.
Показово також, що молоді поляки 18-29 років на вчорашніх виборах найбільше підтримали антиукраїнського кандидата Славоміра Менцена. Він у цій віковій категорії набрав аж 36,1%.
Що всі ці політики кажуть про Україну
Переможець румунських виборів та новий президент Нікушор Дан вважається прихильним до України. Зокрема, в коментарі українським ЗМІ він коротко зазначив, що Бухарест повинен і далі підтримувати Київ у його боротьбі.
Натомість його головний противник, Джордже Сіміон, який забрав майже половину голосів та вже заявив про відхід в опозицію, дотримується більш складних поглядів на українську проблематику. Так, він називав війну «агресією», а Путіна — «військовим злочинцем». Однак при цьому виступає за припинення допомоги та навіть вимагав повернути гроші за систему Patriot, яку колись надала ЗСУ Румунія.
«Я не дам жодного центу іншій країні… Україна потребує нас. Не навпаки. Ми хочемо компенсації за участь Румунії у військових діях. Ми повинні отримати взаємну вигоду за витрати, які румуни зробили зі своєї кишені», — казав Сіміон.
Ситуація ж з польськими політиками ще складніша. Лідер першого туру Рафал Тшасковський неодноразово підтримував Україну, виступав за її вступ у ЄС і НАТО, організовував гуманітарну допомогу біженцям у Варшаві, тощо. Однак наразі він уже ратує за часткове припинення підтримки: перш за все хоче зменшити виплати для переселенців. А під час дебатів на початку травня заявив, що українська держава має стати «буфером» між РФ і Європою.
«З часу, коли я працював в ЄС, в Європарламенті, я чітко заявляв, що Росія є загрозою, а Україна повинна бути буферною зоною», — казав Тшасковський.
Кароль Навроцький, який посів друге місце та має шанси на перемогу в другому турі, є керівником польського Інституту національної пам'яті. Він регулярно критикує Київ за героїзацію Степана Бандери, виступав проти «бандерівської ідеології», а також неодноразово згадував болючу для обох країн тему Волинської трагедії та участі в ній ОУН-УПА.
Славомір Менцен (третє місце) вважає, що необхідно якомога швидше домовитися з Путіним. Україну ж політик називав «невдячною». Гжегож Браун (четверте місце) взагалі закликає «зупинити бандерізацію Польщі» і виступає різко проти українських біженців, вважаючи, що останніх в його країні «забагато». А нещодавно помічник Брауна влаштував скандал, зірвавши український прапор з державної установи в одному з польських міст.
Думки експертів
Директор Українського інституту політики, політолог Руслан Бортнік вважає, що в Європі вкрай загострилася боротьба між правими консерваторами і лібералами. Це спостерігається на кожних виборах. Польща і Румунія не стали виключенням.
«В Румунії вдалося з величезними проблемами перемогти ліберальному кандидату. Але для цього вжито буквально надзвичайних заходів: скасування першого туру виборів, заборона балотуватися найпопулярнішому учаснику… Фактично була розіграна гра, при якій несистемного правого кандидата усунули від виборів, а вибори скасовані. А системний правий кандидат вже в якийсь мірі підіграв ліберальним елітам. Таким чином вдалося зберегти Румунію в союзі з Брюсселем. В Польщі ситуація набагато більш складніша. Там дійсно є принципова конкуренція, і Навроцький може стати наступним президентом Польщі. Єдине, що повноваження польського президента досить обмежені порівняно з прем'єр-міністром, і обрання Навроцького збереже «двовладдя» в політичній системі, тому що парламент контролюють якраз більш проукраїнські та ліберальні сили», — каже Бортнік.
Експерт впевнений: ця боротьба продовжиться. Обрання Трампа надихнуло різного роду правих консерваторів та популістів у Європі.
«Я думаю, що вже через кілька років, якщо Трамп виявиться успішним, політична карта Європи буде нагадувати прапор Хорватії. Вона буде надзвичайно строката і набагато більш розділена в політичних поглядах і принципах, ніж це ми спостерігаємо сьогодні», — резюмував Руслан Бортнік.
Політолог, керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов стверджує: «трампізація» Європи набирає обертів. Це чудово помітно на прикладі румунських і польських виборів.
«Для глобалістів втратити Румунію, щоб там прийшов до влади правий президент, стало би великою геополітичною поразкою, яка би призвела до значних наслідків… Правдами-неправдами, але перемогу отримав проєвропейський Нікушор Дан, який тільки декілька років у великій політиці, а до цього займався науковою діяльністю. Його до трампістів ніяк не віднесеш. Для глобалістів це дійсно перемога, яка була непростою. І, на жаль, вона демонструє, що тут немає «хороших» чи «поганих»… Оця стратегія на демобілізацію правого електорату і мобілізацію електорату національних меншин, а також румун, які проживають в країнах ЄС, дала свої результати. Для України це добре: у нас не буде тих проблем, які могли б виникнути, якби переміг Сіміон чи, раніше, Джорджеску, які налаштовані досить радикально і негативно щодо України», — коментує експерт.
А от у Польщі святкувати перемогу Тшасковському поки зарано, впевнений Золотарьов. Бо якщо скласти голоси правих, то дійсно виходить понад 50%. І боротьба в другому турі буде точитися за те, щоб зменшити мобілізацію свого політичного супротивника і демобілізувати правий електорат. Тобто як і у Румунії: максимально знизити явку прихильників правих.
«Це дуже складна ситуація, тому що правий польський електорат досить активний. На жаль, можемо говорити фактично про «праву хвилю» в Польщі. Це відбувається на фоні негативу щодо України. Це вже не маргінальні погляди, як було кілька років тому, а політичний мейнстрім. Для нас це дуже погано. Саме тому для України єдиним гарним варіантом є перемога представника «Громадянської платформи». Так, Румунія для нас теж важлива країна, але Польща – це наш ключовий партнер, фактично «вікно в Європу». І перемога правих для України може мати дуже неприємні наслідки», — резюмував Андрій Золотарьов.
Ключовий висновок, який можна зробити за результатами виборчих перегонів у Румунії та Польщі — втома та роздратованість від «української проблеми» в суспільствах обох країн зростає. Це активно використовують місцеві політики, беручи антиукраїнські наративи на свої виборчі гасла.
Вибори, які пройшли у наших сусідів, підкреслюють принципову важливість мирного процесу та якнайскорішого завершення бойових дій. Адже міжнародна кон'юнктура швидко змінюється. Україна з її «хронічною війною» та постійною потребою у зброї, техніці та грошах поступово випадає із загальної адженди. Кожна держава має власні проблеми і виклики, і допомагати Києву «скільки буде потрібно», насправді не буде ніхто. Це ще не «червона картка», однак вже явно «помаранчево-жовта».
І якщо такі настрої починають панувати у найближчих сусідів, для яких російська загроза не є порожнім звуком, а між ними та РФ стоїть лише Україна — то що вже казати про того ж Дональда Трампа, який має «величезний красивий океан», що його нібито захищає? Питання риторичне.
