15 вересня президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю CBS News заявив, що в цій війні вже не може бути так званої «win-win» ситуації, тобто перемоги для обох сторін. Перемога для всіх закінчилася з першим днем війни. Тобто фактично всі давно програли через величезну кількість жертв і руйнувань. Замість цього Зеленський окреслив єдиний, на його думку, реалістичний вихід — мир, тобто припинення вогню на лінії зіткнення, зупинка бойових дій «заради збереження життів» і подальший дипломатичний процес за посередництва партнерів.
Що це означає? Чи йдеться про зміну української позиції — чи, можливо, про визнання того, що стало очевидним уже давно? І головне: якщо перемога для обох сторін неможлива, то що ж тоді вважати перемогою України? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
«Взаємовигідного рішення не буде»: що саме сказав Зеленський
Заява президента прозвучала в інтерв'ю на CBS News. Зеленський наголосив, що після початку повномасштабного вторгнення й колосальних втрат з обох сторін годі й говорити про якийсь «взаємовигідний» результат у підсумку.
«Якщо бути чесним, то не буде win-win, тобто перемоги для обох сторін. Так не буде. Бо є надзвичайно багато втрат з обох сторін. Перемога для обох сторін закінчилася з першим днем війни», — зазначив Зеленський.
Президент чітко окреслив, що бачить шлях до миру у повному припиненні вогню на лінії зіткнення, після чого можна було б розпочати дипломатичний процес. Зеленський зазначив, що Україна готова до такого кроку, якщо російська сторона погодиться на припинення вогню без висування умов.
В інтерв'ю президент також знову визнав реальність: безумовно, рано чи пізно будуть перемовини, бо Путін не може окупувати всю Україну, а Україні не вистачає сил деокупувати всю свою територію. Ця фраза, по суті, є квінтесенцією нинішньої позиції Києва: військового шляху до повної деокупації немає, але й визнання окупованих територій російськими також не буде. Єдиний шлях — припинення бойових дій.
«Найголовніша перемога для всіх — не тільки для України і Росії — це мир. Зупинити цю війну. Для світу перемога — це мир… І це перемога для людських життів», — зазначив Зеленський.
Чи йдеться про зміну позиції
Коротка відповідь: ні. Принаймні, не про фундаментальну зміну. Те, що ми чуємо зараз від Зеленського, — це радше публічне оформлення того, що формувалося протягом останніх років, коли стало остаточно зрозуміло: повернути всі території військовим шляхом Україна наразі не здатна суто фізично.
Часткова зміна публічної риторики почалася разом із поверненням Дональда Трампа до влади. Десь з середини-кінця 2024 року вона стала особливо помітною. Зеленський дедалі частіше почав говорити про те, що Україна наразі не має сил вийти на кордони 1991 року. Це вже не було новиною: йшлося радше про визнання реальності, про те, що неодноразово говорили самі військові та профільні експерти.
Водночас важливо розрізняти стан речей de facto та позицію de jure. Офіційна позиція України не змінилася: держава не визнає окупацію своїх територій і продовжує декларувати прагнення повернути їх — якщо не військовим, то дипломатичним шляхом. У тому ж інтерв'ю CBS News Зеленський наголосив це окремо. Але в реальності президент уже давно каже про готовність до обговорення припинення вогню по умовному «корейському сценарію», коли кожен зупиняється там, де стоїть. Така риторика притаманна голові держави вже декілька років, однак кожного разу він посилається на те, що на таку позицію не пристає РФ. Тому нинішня заява — не «зрада», не «капітуляція», тощо. Це просто констатація об'єктивної реальності.
Перемога України — що це таке?
А ось тут ми підходимо до найскладнішого питання: а що взагалі вважати за перемогу в цій війні? Трагедія полягає в тому, що цілі обох сторін напрочуд розмиті, нечіткі й до того ж регулярно змінюються. Росію ми зараз навіть не беремо: їхні так звані «цілі СВО» — це чиста абстракція, просто фон для того, аби був привід вести нескінченну війну й надалі. Але як щодо України?
Чи вважати перемогою, що Україна збереглася як держава? Безумовно так. Щобільше: якщо хтось не помітив, 2022-й був чотири роки тому. Україна ще тоді збереглася. Цей етап війни Київ виграв ще навесні 2022-го, коли росіяни відійшли від столиці. З того часу екзистенційна загроза якщо не зникла, то як мінімум відійшла на другий план. Тобто виходить, що в плані самозбереження як держави перемога відбулася ще в 2022 році.
Чи може, для України перемога — це ті самі кордони 1991 року? Можливо. Але хто сказав, що війна закінчиться на цьому? Чому Росія не зможе продовжувати обстрілювати Україну, чому вона не зможе зібрати сили і піти в новий наступ? Та й зрештою, кордони 1991 року — це офіційна ціль виключно в тому плані, що це просто державні кордони, і держава не визнає їх окупацію. Це нормально і природньо. Але при цьому всі, від звичайних військових до експертів та особисто президента, кажуть, що кордони 1991 року станом на зараз — нереалістична ціль. Тому про це просто немає сенсу говорити.
І взагалі: у нас чомусь дуже багато говорять про території, але дуже мало — про людей. Про те, скільки вже загинуло, скільки ще загине і так далі. Демографічна ситуація в Україні — катастрофічна. Скільки в нас взагалі залишилося населення — не знає ніхто, але очевидно, що давно не 42 мільйони. Смертність у чотири рази (!) перевищує народжуваність. Україна ніяк не може дозволити собі покласти в землю ще мільйони людей заради кордонів 1991 року. Просто тому, що в рамках цих кордонів потім просто не буде кому жити.
Може, перемога України — це вступ у ЄС і НАТО, чи повернення людей з-за кордону? Але це якісь проміжні цілі, вони не можуть вважатися фундаментальною метою війни, інакше вийде певною мірою підміна понять.
Може, перемога України — у розгромі Росії? Так, це виглядає цілком логічно. Але зробити це військовим шляхом наразі неможливо, особливо враховуючи ядерний статус РФ. Москва теоретично може сама вивести війська з України — але такого сценарію, при якому ЗСУ штурмують Кремль, неначе Рейхстаг у 1945-му, і над його руїнами вивішують жовто-блакитний прапор, все ж не проглядається. Росія може колапсувати зсередини, так — але може і не колапсувати. Поки що зусилля України не призвели до внутрішньої деструкції, а сподіватися і покладатися тільки на це — дуже небезпечна стратегія.
Виходить, що в України теж немає якогось єдиного образу перемоги. Перемога в цьому суспільстві — наче правда: у кожного своя. І тут, до речі, не можна не погодитися з президентом — якщо він, авжеж, каже щиро — що справжньою перемогою України стане мир: мир, розвиток і життя, а не війна, деградація і смерть.
Саме це, і ніщо інше, дійсно можна вважати перемогою. І шанс на таку перемогу в України досі є. А от шанси на все інше, на жаль, станом на зараз дуже малоймовірні.
Думки експертів
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік вважає, що перемога все ще можлива, і ключ до цієї перемоги — внутрішня дестабілізація Росії. Однак треба визнати, що такий сценарій наразі малоймовірний.
«Якщо Росія під тягарем війни і обмежень, у зв’язку з наближенням до періоду, коли потрібно буде організувати трансфер влади — адже Путін і все його оточення вже люди, скажімо так, у дуже поважному віці — так от якщо Росія буде дестабілізована, Україна зможе виграти цю війну і навіть деокупувати всі окуповані території. Але така вірогідність залишається низькою. Математичні моделі дають їй від 7% до десь 20%. Така вірогідність з точки зору наступних п’яти років залишається низькою.
Перемога можлива не тільки через внутрішню дестабілізацію. Вона можлива в разі, якщо в цю війну вступлять серйозні міжнародні сили на боці України. Звичайно, це теж малоймовірно… Але що стосується win-win, «виграли-виграли», я думаю, що будь-який мир буде win-win для сторін, адже дозволить акумулювати величезні ресурси, які спрямовуються сьогодні на оборону та війну. В Україні це понад 40% ВВП, в Росії — понад 8% ВВП. Це дозволить спрямувати їх у розвиток, відновити економічні потоки, тощо», — впевнений Руслан Бортнік.
Експерт наголошує: звичайно, все залежить від того, як закінчиться війна. Якщо війна закінчиться мирною угодою, то це стане win-win, тому що і Україну, і Росію очікує швидкий розвиток, швидке відновлення, значні інвестиції, вивільнення капіталу, який прийде в реальний сектор економіки. Якщо ж війна завершиться просто нічим і в стилі корейського перемир’я, то прогноз на тривалий час буде гіршим.
«Але навіть такий мир — без вирішального рішення, із заблокованими торговельними потоками, з кризою від ризиків нової війни, але тривалий, представлений протягом 10 і більше років, також призведе до поступового відновлення економіки, соціальної системи, моделі позитивного розвитку і всього іншого. Тож думаю, президент сьогодні говорить такі речі, готуючи громадську думку в Україні та, можливо, частину партнерів до того, що якась модель завершення війни можлива. Принаймні, хочеться на це сподіватися», — резюмував Руслан Бортнік.
Політолог, голова центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов впевнений: Володимир Зеленський вже остаточно заплутався в трьох соснах у питанні щодо перемоги і конкретно того, чим же є перемога України.
«У цій війні не може бути win-win. У Києві вважають, що треба дочекатися, коли розвалиться Росія, і тоді буде перемога. А в Москві вважають, що перемога — це капітуляція України і, можливо, «остаточне вирішення українського питання» через знищення України як держави. Саме тому може бути лише компроміс, коли жодна зі сторін не виграла, не домоглася тих цілей, які ставили під час війни. А, Володимире Олександровичу, ми ж чули про кордони 1991-го року, про репарації, тощо. Так, щось змінилося, але все треба робити своєчасно.
Я вважаю, що якби Володимир Олександрович ставив питання про те, що слід саме зупинити війну — тоді дійсно це була б перемога. Саме тому, що Україна збереглася як держава, що ми не втратили ще сотні тисяч життів, не втратили економіку, яка ледь дихає. Подати припинення війни як власну перемогу. Зрозуміло, що припинення війни на умовах Росії буде сприйматися значною частиною українського суспільства як капітуляція і може призвести до дуже серйозних, якщо не катастрофічних, політичних наслідків у країні. Саме цього, на мій погляд, боїться Зеленський, намагаючись пересидіти Трампа. А слова про win-win — це ще одна заява, ще один публічний виступ президента, який ми за ці роки неодноразово чули, але від яких мало що змінюється», — впевнений Андрій Золотарьов.
Резюмуючи, заява Зеленського все ж таки схожі не на зміну позиції, а на чергове публічне визнання реальності. Мир виглядає як єдина можлива перемога, яка залишає Україні шанс на майбутнє. Це не «капітуляція», а тверезий розрахунок, який базується на реальному житті: жахливі втрати і руйнування, демографічна катастрофа, поступове виснаження, тощо. Президент просто сказав про те, про що вже давно говорять окремі військові, експерти, аналітики — і звичайні люди на кухнях.
Питання не в тому, чи можлива ще перемога для України. Питання в тому, що ми готові називати перемогою. Якщо перемога — це кордони 1991 року або тотальний розгром Росії, то це наразі недосяжно, і це визнають всі чи майже всі. Якщо перемога — це збереження України як держави, її людей, її майбутнього, то вона не просто можлива — вона вже частково досягнута. А нинішнє завдання держави полягає в тому, аби не втратити те, що залишилося, і зупинити безкінечний конвейер смерті.
