Обмін санкціями: чи врятували Пукіша ціною санкцій проти Берези
Наклали санкції на Борислава Березу, щоб врятувати від обмежень власника російського паспорта Богдана Пукіша, чия компанія ймовірно, постачала браковані мінометні міни для ЗСУ на сотні мільйонів гривень — колишній народний депутат Борислав Береза заявив, що, за інформацією його джерел в Офісі Президента, санкції проти нього могли стати частиною домовленостей щодо скасування обмежень проти Богдана Пукіша.
Деталі цієї таємної операції опублікував на своїй сторінці у Фейсбук сам Береза. За його словами, вичерпні докази та хронологію змови йому передали власні джерела з числа інсайдерів на Банковій.
Як зазначає Береза, історія розпочалася на початку травня 2026 року, коли за командою Володимира Зеленського РНБО запровадила санкції проти ексглави ОП Андрія Богдана. Бажаючи медійно демонізувати Богдана та додати до його списку осіб із «російським шлейфом», на Банковій поспіхом внесли туди Богдана Пукіша, якого в Офісі Президента прямо та офіційно визначили як «партнера та соратника підсанкційного Віктора Медведчука». Пукішу заблокували активи строком на десять років. Проте, цей крок чиновників ОП зламав масштабні фінансові плани зовсім іншим впливовим групам, які заробляють на оборонних контрактах.
Чим прославився Богдан Пукіш
Ім’я Богдана Пукіша стало широко відомим після скандалу навколо 120 тисяч 120-мм мінометних мін українського виробництва, які, за даними розслідувань, виявилися непридатними для використання та могли становити небезпеку для українських військових.
У травні 2025 року журналісти оприлюднили розслідування щодо неякісних боєприпасів, нібито виготовлених на Павлоградському хімічному заводі. Після цього правоохоронці повідомили про затримання посадовців підприємства та представників Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції.
За даними журналістських розслідувань, серед постачальників комплектуючих для цих боєприпасів фігурувало ПП «Вестхім», яке пов’язують із Богданом Пукішем. Повідомлялося, що компанія нібито постачала корпуси та інші елементи мінометних мін.
Також зазначалося, що ПП «Вестхім» протягом кількох років брало участь у виконанні оборонних контрактів, а загальна сума поставок могла сягати 667 млн грн.
У відкритих джерелах також міститься інформація, що у 2012 році Богдан Пукіш нібито координував діяльність руху «Український вибір» на Івано-Франківщині, засновником якого був Віктор Медведчук.
Крім того, у публічному просторі поширювалася інформація про наявність у Пукіша російського паспорта, що, за твердженнями авторів матеріалів, може свідчити про його громадянство Російської Федерації.
Фото та скріншоти зі сторінки Facebook Борислава Берези
Попри такий «флеш-рояль» компромату, у червні 2026 року у ЗМІ просочилася інформація, що з Пукіша планують зняти санкції через інтереси бізнесмена Штілермана та його компанії Firepoint, а також міністра оборони Рустема Умєрова, яких пов’язують зі справою «Мідас». Неформальний контроль над цими підприємствами приписують нардепу-«слузі» Федору Веніславському, який раніше активно захищав виробників бракованих мін і звинувачував бійців ЗСУ у «криворукості».
Санкційний гамбіт
Береза стверджує, що, за інформацією його джерел, після одного із засідань Ставки Верховного Головнокомандувача відбулася розмова, під час якої нібито обговорювалося питання санкцій. Незалежного підтвердження цієї інформації наразі немає. Нібито фінальна домовленість щодо порятунку Пукіша була досягнута безпосередньо під час приватної розмови між Володимиром Зеленським, Умєровим та Штілерманом. Щоб зняти санкції з власника російського паспорта і не отримати шквал публічного негативу, лобісти нібито запропонували Зеленському відволікаючий маневр — одночасно запровадити санкції проти Берези, який давно дратував Банкову своєю критикою. Головним аргументом, який начебто переконав Зеленського, стало те, що такий удар по Березі напередодні дня народження колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного стане для генерала своєрідним болючим «вітанням».
Результатом цієї змови став указ Президента України від 07 липня 2026 року, яким Володимир Зеленський скасував санкції проти соратника Медведчука Пукіша та наклав їх на Борислава Березу.
Навіщо виробнику далекобійної зброї Денису Штілерману було особисто втручатися в історію із санкціями проти Богдана Пукіша — людини, яку пов'язують із Віктором Медведчуком і якій закидали наявність російського паспорта? Якщо вірити версії Борислава Берези, відповідь проста: гроші та виробничі інтереси.
За цією версією, компанія FirePoint потребувала спеціальної хімічної продукції та виробничих потужностей, які контролювали підприємства, пов'язані з Пукішем. Після введення санкцій РНБО будь-які юридичні операції з ними стали фактично неможливими. Саме тому, стверджує Береза, питання вирішували не на рівні бізнес-переговорів, а значно вище.
Організувати такий масштабний розмін і зняти обмеження з людини з російським паспортом безпосередньо через Ставку Верховного Головнокомандувача — задача не проста, але тандему Умєрова та Штілермана, які курують найдорожчі оборонні програми країни, цілком посильна.
Рильце в пушку «Електроніка»: як головний конструктор Банкової заплутався у мільярдах, офшорах і власних поясненнях
Однак історія самого Дениса Штілермана викликає запитань не менше, ніж історія Богдана Пукіша.
На засіданнях парламентської Тимчасової слідчої комісії керівник FirePoint, відомий в оборонній сфері під позивним «Електронік», презентував свою компанію як один із локомотивів українського ОПК. Він розповідав про систему протиракетної оборони «Фрея», далекобійні FP-1, співпрацю з європейськими партнерами та успішні випробування за участі представників Посольства США.
Втім, коли слово отримали представники антикорупційних організацій, народні депутати та керівники державних органів, навколо FirePoint пролунали вже зовсім інші твердження.
Версія ЦПК: мільярдне фінансування без обіцяного результату
Керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін поставив під сумнів ефективність державної підтримки FirePoint.
За його словами, саме ця компанія отримала фінансування, яке перевищувало бюджети кількох її найближчих конкурентів разом узятих. Водночас публічно анонсованого результату — масового виробництва українських балістичних ракет — країна так і не побачила.
«Президент України публічно декларував, що на кінець минулого року армія мала отримати 3 000 вітчизняних балістичних ракет. Цих ракет в армії немає. Профільні оборонні видання зафіксували лише три-чотири підтверджені випадки їхнього бойового застосування», — заявив Шабунін.
За його словами, паралельно FirePoint вела переговори про продаж частки компанії інвестиційному фонду з ОАЕ за близько 300 млн доларів.
НАБУ: дрони по $60 тисяч і справа «Мідас»
Не менш гучні питання виникли і після появи матеріалів кримінального провадження НАБУ, відомого як справа «Мідас».
Зокрема, в публічному просторі з'явилися записи розмов, на яких обговорюється фінансування проектів FirePoint.
Сам Штілерман пояснював високу вартість далекобійного FP-1 дорогою імпортною комплектацією, стверджуючи, що лише одна антена коштує близько $16 тисяч.
Однак, як стверджували учасники засідання ТСК, у матеріалах слідства фігурує зовсім інша оцінка собівартості — близько $10 тисяч за апарат. Також звучали твердження про завищення кількості вироблених безпілотників та надзвичайно високу рентабельність контрактів.
Окремо згадувалося, що FirePoint добровільно повернула державі 20 млн грн, які назвали надлишково отриманим прибутком.
АМКУ: чому заблокували угоду з арабським інвестором
Ще одним епізодом стала історія із продажем частки FirePoint інвестору з Об'єднаних Арабських Еміратів.
Штілерман публічно заявляв, що Антимонопольний комітет безпідставно блокує інвестиції.
Втім, голова АМКУ Павло Кириленко пояснив іншу позицію. За його словами, FirePoint до цього придбала українське підприємство, яке виробляє унікальні двигуни для військової техніки. Відтак продаж усієї компанії іноземному інвестору автоматично означав би передачу контролю і над цими технологіями.
«Я прямо запитав: якщо завтра всю компанію викупить іноземна структура, які гарантії, що ці технології працюватимуть на Україну, а не підуть на інші ринки?» — зазначив Кириленко.
За його словами, після того як АМКУ попросив надати додаткові гарантії щодо захисту національних інтересів, інвестори більше не повернулися до цієї угоди.
Минуле, яке теж викликало питання
На засіданні ТСК порушували й питання біографії самого Дениса Штілермана. Зокрема, представники ЦПК заявляли, що до 2008 року він мав російське громадянство, працював у Росії, а також тривалий час намагався відновити російський паспорт.
Ще один епізод стосувався засідань РНБО. Після того як Штілерман заявив про свою участь у них, Рада національної безпеки і оборони офіційно повідомила, що він не був учасником її засідань.
Якщо факти, оприлюднені Бориславом Березою, підтвердяться, це означатиме, що санкційна політика України може використовуватися не лише як інструмент захисту держави, а й як механізм обслуговування приватних інтересів. І тоді головною проблемою стане вже не прізвище Пукіша, Штілермана чи Берези, а питання: хто насправді ухвалює рішення, які Президенту залишається тільки оформити в офіційний указ.
