Dawn: Пакистану радять зосередити автополітику на виробництві компонентів
У Пакистані запропонована Automotive and Auto Parts Manufacturing Policy 2026–31 може змістити акцент державної підтримки автопрому з формальної локалізації автомобілів на внутрішню додану вартість, експорт, конкуренцію та технологічне оновлення. Як пише Dawn, автор матеріалу вважає, що галузі варто передусім нарощувати конкурентне виробництво автомобільних компонентів, а не складати більшу кількість моделей автомобілів.
За проєктом політики, виробники легкових автомобілів, джипів і позашляховиків мають до 2029–2030 років експортувати продукцію на суму, що дорівнює 12% вартості заводського виробництва. Для виробників запчастин ціль експорту становить 700 млн доларів до 2030–2031 років. Сукупний експорт автомобілів і компонентів у фінальний рік дії програми прогнозують на рівні 1,58 млрд доларів, а за п’ять років — 4,59 млрд доларів.
Додана вартість замість локалізації
Проєкт передбачає, що для традиційних автомобілів мінімальна внутрішня додана вартість до 2030–2031 років має сягнути 40%. Водночас автор зазначає, що цей показник не завжди відображає технологічний рівень виробництва: прості деталі, праця, комунальні послуги та накладні витрати можуть забезпечити частину локальної вартості без розвитку точного машинобудування, електроніки, двигунів чи силової електроніки.
Пакистан виробляє окремі сталеві вироби для автомобільної промисловості, однак не має достатньо масштабних ланцюгів постачання сталі автомобільного класу, нафтохімічної продукції, інженерних матеріалів та електроніки. Тому значна частина високовартісних компонентів сучасних автомобілів, імовірно, надалі буде імпортною.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Масштаб для виробників запчастин
Однією з перешкод для глибшої локалізації автор називає невеликий внутрішній ринок і велику кількість брендів та моделей. Щорічно в країні продають приблизно 200 тисяч автомобілів, розподілених між численними складальними підприємствами та моделями. За таких обсягів постачальникам складно окупати витрати на пресформи, штампи, оснащення, випробування та обладнання для спеціалізованих деталей.
Натомість у країні налічується близько 5 млн легкових автомобілів і легких транспортних засобів, а також трактори, вантажівки та автобуси. Значна частина цього парку складається з машин із двигунами внутрішнього згоряння, яким потрібні фільтри, гальмівні та підвісні деталі, підшипники, ремені, шланги, прокладки, електричні компоненти, лампи й радіатори. Такий попит може забезпечити виробникам запчастин масштаб для виходу спершу на внутрішній, а згодом і на міжнародний вторинний ринок.
Проєкт також передбачає поступове зниження автомобільних тарифів і скасування регуляторних та додаткових мит. На думку автора, конкуренція має перевірити, чи здатні місцеві виробники пропонувати споживачам автомобілі та компоненти, зіставні з імпортом за ціною і якістю.
