Міждержавні відносини — складний та багатогранний процес, який далеко не завжди розвивається лінійно та не змінюється виключно на краще. Подекуди конфліктні ситуації, непорозуміння та дипломатичні загострення відбуваються навіть між доволі близькими країнами, які традиційно конструктивно співпрацювали довгий час. Схоже, що саме це сталося нещодавно між Україною та Ізраїлем.
Декілька днів тому Київ та Тель-Авів опинилися в стані публічного дипломатичного конфлікту. Все через українське зерно. Проблема в тому, що, за даними України, продукція вивозилася з тимчасово окупованих Росією територій та розвантажувалася в Ізраїлі, в порту Хайфи. Українська сторона висловила протест по непублічним каналам, однак це ні до чого не призвело. Після цього протистояння вже вилилося в публічну площину.
Станом на зараз здається, що конфлікт потроху вичерпується. Ще одне судно з нібито зерном з ТОТ Ізраїль не прийняв, воно вже покинуло його територіальні води. Разом із тим, ізраїльська сторона стверджує, що Київ досі не привів належних доказів, що зерно прибуло саме з територій, які захоплені РФ. Тобто насправді проблема досі існує та не вирішується до кінця.
Що взагалі відбувається між двома державами? Чому так сталося? Що слід робити, аби такі ситуації не повторювалися? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
«Зернова війна» України та Ізраїля
За даними медіа, тільки в поточному році в Ізраїлі нібито вже розвантажили чотири партії українського зерна, незаконно вивезеного з ТОТ. Станом на 27 квітня до порту Хайфи прибуло ще одне судно — PANORMITIS, не дивлячись на протести України.
Українські дипломати в коментарях ЗМІ тоді заявляли, що відслідковують такі судна та не залишать ситуацію без уваги. Київ попереджав про міжнародні наслідки та погрожував «повним комплексом дипломатичних та міжнародно-правових заходів». Разом із тим Ізраїль, за словами української сторони, не відреагував належним чином на всі заклики.
Після цього ізраїльського посла викликали в МЗС України. Про це заявив міністр Андрій Сибіга. За його словами, Київ «не може зрозуміти» відсутності реакції Тель-Авіва. Послу Ізраїля Міхаелю Бродському, з яким UA.News робило велике інтерв'ю, навіть вручили ноту протесту.
Потім конфлікт остаточно вилився в публічну площину. На ситуацію різко відреагував вже ізраїльський МЗС. Він заявив українським колегам, що Київ не надав доказів, що зерно прибуло саме з окупованих територій, а також розкритикував Сибігу за «Twitter-політику» (український міністр писав про ситуацію в соцмережі Х).
«Дипломатичні відносини, особливо між дружніми державами, не ведуться в Twitter чи засобах масової інформації. Звинувачення не є доказами. Докази, які підтверджують звинувачення, досі не продемонстровані. Ви навіть не подали запит про юридичну допомогу перед тим, як звернутися до ЗМІ та соцмереж», — обурено написав голова МЗС Ізраїля Гідеон Саар, зазначивши все ж при цьому, що питання буде розглянуто.
Однак конфлікт продовжував розкручуватися. До Ізраїля навіть звернувся головний рабин України з проханням відмовитися від зерна з ТОТ. А президент Зеленський анонсував — не багато не мало — введення санкцій проти Ізраїля через цю ситуацію. Голова держави назвав це «покупкою краденого».
«Придбання краденого у всіх нормальних країнах є дією, яка несе за собою юридичну відповідальність. Це стосується… і вкраденого Росією зерна. Ще одне судно з таким зерном прибуло в порт Ізраїля та готується до відвантаження… Влада Ізраїлю не може не знати, які судна та з яким вантажем прибувають в порти країни… Україна запровадить санкції проти тих, хто напряму перевозить це зерно, і проти тих… хто намагається заробити на цій кримінальній схемі», — заявив Зеленський.
Також президент закликав до введення санкцій з боку ЄС. А українська генпрокуратура запросила арешт судна PANORMITIS.
Врешті це призвело до того, що Тель-Авів відмовився від розвантаження судна з зерном, яке нібито вивезли з ТОТ. Імпортери стурбовані потенційними європейськими санкціями. Вони також скаржилися, що уряд Ізраїля відмовчується і не дає чітких вказівок.
Згодом відмову від розвантаження судна підтвердили й в Україні. PANORMITIS відійшов у нейтральні води, а Київ заявив, що припиняє кримінальну справу та скасовує введення санкцій. Разом із тим, українська сторона досі домагається арешту судна. Ізраїль же, не дивлячись на те, що ситуативно пішов назустріч Україні, досі вважає, що доказів недостатньо і в цій ситуації потрібно розбиратися й надалі. Тобто конфлікт насправді далеко не завершений.
Чому так сталося
Цей випадок — не поодинокий інцидент, а лише один із витків системної практики, що її реалізує російський «тіньовий флот», який займається не лише нафтою, але й багатьма іншими перевезеннями. Неодноразово публікувалися розслідування про те, як діє схема, що дозволяє Москві заробляти.
Ключовим елементом є метод перевантаження STS (ship-to-ship, тобто «судно до судна») у відкритому морі. Зібране на окупованих територіях зерно спочатку доправляють невеликими суднами, що курсують із закритих українських портів, до великих плавучих зерносховищ або безпосередньо до балкерів, які чекають на рейді на південь від Керченської протоки.
Саме тоді й відбувається «магія» зникнення: під час цих операцій судна вимикають автоматичні ідентифікаційні системи, що є грубим порушенням міжнародного морського права. Таким чином, справжнє походження зерна губиться в морі, а на папері воно стає «російським». За даними генпрокуратури, з початку повномасштабного вторгнення з ТОТ таким чином незаконно вивезли понад 1,7 млн тонн агропродукції вартістю понад 20 млрд гривень.
Чому ж саме Ізраїль опинився в епіцентрі скандалу? Відповідь до болю прагматична: країна є значним імпортером зерна, а російська пропозиція часто виявляється економічно привабливою для місцевих трейдерів. PANORMITIS у цьому контексті — далеко не перше судно. Саме ця «мовчазна толерантність» до сумнівних вантажів і спровокувала різку реакцію України цього разу.
Втім, вихід Panormitis з ізраїльських вод не означає завершення цієї історії. Він радше є точкою відліку для більш системного протистояння. Слідство явно триватиме й надалі — як і спроби заарештувати це судно і подібні до нього.
Конфлікт довкола цього зерна вчергове висвітлив глобальну проблему: в сучасній війні зброєю є не лише ракети та дрони, а буквально все що завгодно. Торгівля викраденим зерном, якщо справді йдеться про продукцію саме з ТОТ — це пряме (навіть якщо і не навмисне) фінансування російської агресії, замасковане під звичайну комерцію.
Думка експерта
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік наголошує: у цій ситуації ми досі достеменно не знаємо і не можемо знати, хто правий, а хто винуватий. Треба досліджувати документи, яких у нас немає.
«Ізраїль стверджує, що Україна не обґрунтувала, що це зерно має походження саме з окупованих територій. Україна стверджує, що це зерно постачалося саме з окупованих територій на територію Ізраїля та деяких інших країн регіону. Проблема в тому, що не маючи документів, ми цього стверджувати чи спростовувати не можемо. І це вже не перша такого роду криза. Те, що вона вийшла у публічну площину, створює обтяжливий фон для міждержавних стосунків і може бути проявом кількох процесів.
Передусім це погіршення стосунків між Ізраїлем і Європою. Ізраїль вважає що Україна займає жорстку, негативну позицію щодо Ізраїля через те, що в останнього погіршуються відносини з Європою. І що Україна таким чином як би уніфікує свою позицію. По-друге, це історія співпраці, яка розвивається між Україною і новим сирійським урядом, який залишається антиізраїльським — це теж може кидати тінь на ці процеси. По-третє, не можна виключити, що драйвером цього конфлікту є певні інтереси окремих компаній, тому що зерно з окупованих територій постачається російськими компаніями, і воно займає нішу деяких українських компаній. І драйвером цього можуть бути саме бізнесові інтереси. Мені здається, що зараз уряд намагається досягнути ситуації, при якій Ізраїль буде вимушений або вибачитися, і Україна буде виглядати сильною, або компенсувати це Україні якимось іншим способом — наприклад, шляхом надання додаткової військової чи фінансової підтримки», — резюмував Руслан Бортнік.
