Палата представників США вчора, 16 вересня, ухвалила законопроєкт про «пекельні санкції» проти Росії та Ірану: 262 голоси за, 159 проти. Документ, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, вже передали на підпис президенту Дональду Трампу.
Закон передбачає безпрецедентні вторинні тарифи проти країн, які купують російську нафту й газ, розширення санкцій проти енергетичного та оборонного секторів РФ і боротьбу з «тіньовим флотом». Це рішення стало кульмінацією понад 1,5 року торгів, компромісів і політичної боротьби в американському істеблішменті — і водночас поставило Трампа перед вибором, який, здається, просто не має хорошого варіанту. Підписати закон означає поховати власну ідею миру з Москвою і ризикнути цінами на пальне напередодні виборів. Не підписати — означає отримати нові звинувачення в роботі на Кремль на тлі скандалу з російським олігархом.
Що являє собою цей закон, звідки він взявся і чому був ухвалений саме зараз, та найголовніше — що робити з дилемою Трампа? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Що це за закон і чому він з'явився саме зараз
Історія цього законопроєкту починається у квітні 2025 року, коли сенатор-республіканець Ліндсі Грем разом із демократом Річардом Блументалем вніс до Конгресу ініціативу, яка отримала неофіційну назву «пекельні санкції». Початкова версія була воістину пекельною: вона передбачала тарифи до 500% (!) на товари з будь-якої країни, яка продовжує купувати російську нафту, газ та інші стратегічні ресурси.
Однак адміністрація Трампа з самого початку поставилася до ініціативи стримано. Врешті максимальну тарифів знизили з 500% до 100%, а кількість країн, які можуть під них потрапити, скоротили з 60 до близько десятка.
Що ж безпосередньо міститься в законі? Найважливіша його частина — це вторинні тарифи. Президент США отримує право запроваджувати мита до 100% на товари з країн, які входять до п'ятірки найбільших покупців російської нафти та газу. До списку найімовірніших цілей потрапляють Китай, Індія, Словаччина, Угорщина й Азербайджан (за нафтою), а також Китай, Франція, Японія, Угорщина й Бельгія (за газом). Щоправда, для країн, де частка російського газу в імпорті становить менше 15% і які скорочують закупівлі, передбачено винятки — це стосується Японії, Франції, Угорщини та Бельгії. Рейтинг п'ятірки найбільших покупців переглядатиметься кожні 180 днів. Для товарів, які безпосередньо ввозяться до США з РФ, законопроєкт передбачає тариф до 500%.
Другий блок — це санкції проти російського керівництва та фінансового сектору. Документ передбачає обов'язкові санкції проти Путіна, вищого політичного й військового керівництва Росії, олігархів та членів їхніх родин, а також проти найбільших російських банків.
Третій блок — боротьба з «тіньовим флотом». Санкції запроваджуються проти суден, які використовуються для перевезення російських енергоресурсів в обхід існуючих обмежень, а також проти їхніх власників, операторів і пов'язаних компаній.
Четвертий блок — іранський трек: на вимогу Трампа до законопроєкту включили положення щодо продовження чинних санкцій проти Ірану, що було своєрідною «платою» за підтримку документа з боку президента.
Важливо розуміти одну принципову річ: закон не запроваджує санкції автоматично. Він дає президенту право їх запроваджувати, але голова держави при цьому отримує широкі повноваження щодо відстрочок і винятків із санкційного режиму. Критики закону побоюються, що він надає Трампу занадто багато влади над тарифами, не гарантуючи при цьому реального застосування санкцій. Іншими словами, Конгрес ухвалив потужний інструмент, але чи буде він використаний — вирішувати тільки одній людині.
Дилема Трампа: чи підпише президент США закон
За даними ЗМІ, Трамп планує підписати законопроєкт. Проте ситуація значно складніша, ніж здається на перший погляд, і річ не лише в самому законі. Станом на зараз Трамп активно просуває ідею «енергетичного перемир'я» між Росією та Україною. При цьому мотивація президента США цілком прагматична: ціни на пальне в Америці зростають, і це боляче б'є по рейтингу Республіканської партії і особисто Трампа напередодні проміжних виборів до Конгресу в листопаді цього року.
Ціни на нафту і бензин зараз ростуть по всьому світу. Так, російська нафта Urals вже коштує дорожче Brent: понад $120. Тож якщо Трамп підпише закон про «пекельні санкції» — а це означає максимальне загострення обмежень проти російських енергоносіїв — жодного «енергетичного перемир'я» не буде. Москва вже заявила, що готова на перемир'я, але за умови зняття санкцій. Підписання закону про нові санкції, авжеж, зробить цю умову нездійсненною.
Більше того, вторинні тарифи проти Китаю та Індії — найбільших покупців російської нафти — можуть спровокувати нову глобальну торгову війну. А якщо Китай та Індія вирішать ігнорувати американські погрози й продовжать купувати російську нафту (а в умовах глобального дефіциту енергоносіїв це цілком ймовірно!), вплив Америки на світову економіку зазнає обвального падіння.
Окремий сюжет, який багато що пояснює в нинішній ситуації — недавній візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. Це був перший візит глави ЦРУ до російської столиці з 2021 року. Очевидно, метою поїздки була спроба домовитися — і щодо України, і щодо ширшого кола питань. Але результат виявився красномовним: після відльоту Реткліффа з Москви удари по Україні, зокрема по Києву, різко посилилися, а через три тижні Конгрес ухвалив закон про «пекельні санкції». Якщо це і була спроба домовитися, вона явно провалилася.
При цьому сам Трамп після голосування в Палаті представників знову заговорив про те, що війна між Україною та Росією «незабаром закінчиться». Це виглядає як спроба зберегти обличчя: мовляв, я не підписую санкції, бо війна й так от-от припиниться. Але чи вірить у це хтось, крім самого Трампа? Питання риторичне.
Що буде далі: чотири сценарії
Найімовірніший варіант розвитку подій — Трамп підписує закон, але санкції не застосовує. Документ дає президенту право, але не зобов'язує його запроваджувати ці тарифи. Трамп може підписати документ, щоб уникнути звинувачень у «роботі на Путіна», але потім скористатися положеннями про відстрочки й винятки, щоб фактично не вводити вторинні тарифи проти Китаю та Індії. Такий підхід дозволить йому зберегти обличчя перед Конгресом і одночасно не зіпсувати відносини з Москвою остаточно.
Другий сценарій — Трамп підписує і застосовує санкції в повному обсязі. У цьому разі світ чекає різке загострення: ціни на енергоносії можуть зрости ще більше, особливо з огляду на блокаду Ормузької протоки. Китай та Індія опиняться перед вибором — або скоротити закупівлі російської нафти, або платити 100% мита на свої товари в США. Враховуючи масштаби китайсько-американської торгівлі, це може спровокувати повномасштабну торгову війну.
Третій сценарій — Трамп накладає вето. Але Конгрес може легко подолати вето двома третинами голосів в обох палатах. Це поставить президента у вкрай незручне становище.
Четвертий сценарій — Трамп не підписує і не накладає вето. Законопроєкт автоматично стане законом через 10 днів (за винятком неділі), якщо Конгрес не перерве сесію. Це фактично «мовчазна згода» — Трамп дасть закону набути чинності, не беручи на себе політичну відповідальність за підпис.
Думки експертів
Політолог Максим Гончаренко нагадує: історія «пекельних санкцій» почалась ще зі старту другої каденції Трампа. Тоді він почав випробування механізмів митного тиску на держави. І це насправді дало результат. В усіх цих випадках США отримували нове поле для перемовин — тож тепер ми бачимо еволюцію цього інструменту на практиці.
«Щодо Росії — вони можуть подіяти. Але не напряму, а створюючи торгову ізоляцію навколо РФ. Головне питання Москви зараз — реалізувати свій ресурсний торговельний потенціал та не втратити паралельний імпорт. Партнери, здатні не звертати уваги на розв’язану Кремлем війну, існують. Тому США обирають тактику економічного тиску на цих партнерів. Головне завдання — зробити РФ економічно токсичним партнером, а торгівлю з нею у будь-якому вигляді очевидно невигідною. Фактично, перед іншими країнами ставиться дилема: «російські енергоносії або американський ринок».
Найбільше, що можна досягти цим шляхом — зробити РФ невигідним партнером для Китаю. Наразі Піднебесна зберігає дипломатичний нейтралітет, не відмовляючись від торгівлі. За логікою КНР, світовий порядок та зрозумілі правила гри важливіші. Законопроект Ліндсі Грема закликає Пекін зважити майбутні переваги та втрати. І якщо втрат буде більше, Росія може опинитися без виходу на найбільший ринок з можливих», — вважає Максим Гончаренко.
Експерт зазначає: для самого Трампа це ще одна можливість ініціювати переговорний процес, маючи інструмент серйозного економічного тиску. З'являються й аргументи для нової розмови з Сі Цзіньпіном. Тільки розмова вже буде вестися з утилітарних, прагматичних позицій. Це найзрозуміліша мова для обох сторін.
«Як у кейсі Ірану, так і у кейсі Росії Трамп має дуже вагомий важіль впливу, який він може або застосувати, або ні. Це — сильна переговорна позиція. Росія може протидіяти лише двома засобами: або намагатися створити автаркію, або спробувати «перебити» економічні втрати держав-партнерів більш дешевими цінами. Але обидва засоби тут не спрацюють… Для ресурсно орієнтованої держави з обмеженим доступом до ринків основною проблемою є не як вигідно реалізувати свої активи, а як хоч якось їх реалізувати. Тож енергоресурси вже торгуються за ціною нижче ринкової. Зниження цін ще більше — прямий удар по власній економіці. Як наслідок нестача грошей і у воєнній, і у цивільній сфері. Тому ефективно пручатися у Росії не вийде. Доведеться домовлятися, або впадати у більш жорстку, майже васальну залежність від Китаю», — впевнений Максим Гончаренко.
Політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда зазначає: у законопроєкту про «пекельні санкції» надзвичайно цікава доля.
«По-перше, Ліндсі Грем помер після візиту в Україну — і я думаю, буде чимало різних конспірологічних версій з цього приводу. По-друге, його ухвалення, в якому взяла участь четверта частина представників демократичної фракції Палати представників — це перший такий випадок за друге президентство Трампа, коли знайшлося місце для реальної двопартійної підтримки України. Цей законопроєкт створює механізм, який посилює повноваження президента США, але не зобов’язує його обов’язково запроваджувати їх. Тобто я б сказав, що посмертно Ліндсі Грем зробив останній подарунок Дональду Трампу, посиливши його, але даючи йому змогу не тиснути на Росію — тут стосовно цього у мене є неабиякі сумніви — а змогу створювати певні особливості позиції перед зустріччю з Сі Цзіньпіном. Є ще один факт, що російський бізнесмен профінансував весілля сина Дональда Трампа. Думаю, все це робить підписання законопроєкту фактично безальтернативним.
Після підписання Трамп скаже дуже багато слів про те, якими мають бути санкції. Він вміє добре говорити. Але чи будуть ті санкції реальними, ми побачимо тільки втіленими, а не в обіцянках. Я думаю, що це дуже серйозний виклик, який для нас є помітним і з яким ми маємо працювати. Відзначу також, що зараз у Вашингтоні проходив Ukraine Action Summit, тобто зустрічі представників громадських організацій зі своїми парламентаріями. І ті члени Палати представників, які йдуть на переобрання, як правило більш позитивно ставилися до цього законопроєкту», — каже Євген Магда.
Експерт нагадує: санкції — не той інструмент, який може однозначно і одразу припинити російську агресію проти України. Але це звичний для західного світу інструмент, яким там постійно користуються.
«Трамп отримав м’яч на своєму полі. Але якщо він буде це сприймати виключно як поле для гольфу, то це буде не зовсім добре. Нам було б непогано, якби він забивав не м’ячі для гольфа в лунки, а м’ячі у ворота Москви, а якщо захоче — Пекіна. Але для цього йому потрібно бути більш рішучим. Інструментарій для цього йому Палата представників створила. Підпис — це питання формальне. Я думаю, що він не забариться, і далі наступні півтора місяці перед виборами пройдуть під знаком потенційного застосування санкцій», — резюмував Євген Магда.
Підбиваючи підсумки, новина про ухвалення закону про «пекельні санкції» звучить потужно, але реальний ефект залежить від однієї людини — Дональда Трампа. І саме тут криється головна проблема. Трамп опинився в ситуації, коли відмова підписати закон виглядатиме погано, але підписання та застосування санкцій завдасть ще гіршого удару. Тож найімовірніше, що американський лідер обере якийсь «третій шлях»: підпише закон, але тим чи іншим чином не скористається ним.
Закон про «пекельні санкції» — це потужний інструмент. Але сам по собі інструмент не вирішує нічого, адже він є лише засобом. Чи візьме Трамп цей інструмент в руки, чи залишить «пилитися в шухляді», покаже вже найближчий час.
