В понеділок, 9 березня, світові ринки знову зафіксували черговий шок. Ціна на нафту марки Brent на відкритті торгів на лондонській біржі сягнула майже $119 за барель. Для порівняння: ще в січні вона коливалася біля позначки $60, і ніхто не очікував, що менш ніж за два місяці ми побачимо такі цифри.
Аналітики вже припускають: якщо Ормузька протока залишатиметься закритою, ціна може підскочити аж до $215 за барель — рівня, якого ще не було ніколи в історії, навіть з урахуванням інфляції. Цікаво також, що російська нафта Urals на індійському ринку вже перевищила ціну Brent.
Що відбувається з ринком нафти станом на зараз? Хто в цій ситуації виграє, а хто платить найвищу ціну? Чого чекати Україні? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Ціна війни: чому нафта злітає до небес
Другий тиждень поспіль Близький Схід палає. Авіація США та Ізраїлю завдає ударів по іранській території, а Тегеран відповідає ракетними атаками по всьому регіону — від Лівану до ОАЕ та Саудівської Аравії. Вже на третій день конфлікту сталося те, чого ринки боялися десятиліттями: Ормузька протока фактично перестала функціонувати.
Чому ця вузька смужка води між Перською та Оманською затоками така важлива? Все тому, що через неї щодня проходить близько 20% усієї (!) світової нафти та скрапленого газу. Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Ірак, Катар, тощо — вся нафта цих країн виходить у світ саме через Ормуз. Тож її закриття — це такий удар по нафтовому ринку, від якого страждає вся світова економіка.
Цікаво, що Іран офіційно не перекривав протоку: він лише пригрозив атакувати будь-яке судно, яке наважиться туди зайти, і декілька разів виконав свою обіцянку. Цього виявилося достатньо, адже судновласники не готові ризикувати ані своїми танкерами, ані екіпажами. Страхові компанії або відмовляються страхувати судна, або піднімають вартість страховок до нечуваних рівнів. Станом на зараз сотні танкерів застигли у Перській затоці, не наважуючись заходити в небезпечні води. Провідні судноплавні компанії вже оголосили про перенаправлення своїх суден в обхід Африки, через мис Доброї Надії, що вирішує проблему, але додає до маршруту цілі тижні додаткового часу. А це, авжеж, також відображається на ціні.
Проблема тут не лише в транспортуванні. Під удари потрапила й інфраструктура видобутку. Ірак, друга за обсягами видобутку країна ОПЕК, повідомляє про падіння виробництва майже на 60%. Саудівська Аравія, ОАЕ, сам Іран — всі вони або скорочують видобуток, або повністю закривають родовища, бо нафту ніде зберігати: резервуари заповнені, а танкери не йдуть.
Енергетичний сектор всього світу стикнувся з дуже небезпечним викликом. Ситуація може бути серйознішою, ніж в 2022 році. Адже йдеться про регіон, який забезпечує нафтою всю Азію та значну частину Європи. Інвестиційні банки попереджають: ціни на нафтопродукти (бензин, дизель, авіаційне паливо, тощо) можуть досягти історичних максимумів, якщо ситуація в протоці не нормалізується найближчими днями. А поки що трейдери грають на підвищення, і кожен новий удар у регіоні додає плюсів до вартості бареля.
Хто виграв, а хто несе збитки: геоекономічний розклад
У будь-якій кризі завжди є ті, хто на ній заробляє, і ті, хто несе збитки і змушений платити. Нинішня ситуація не виняток.
Головним бенефіціаром ситуації точно можна назвати Росію. Адже чим вища світова ціна на нафту, тим більше заробляють експортери. Для Кремля, який п'ятий рік фінансує війну проти України переважно коштом нафтодоларів, такий стрибок цін — справжній подарунок. Економіка РФ страждала під тягарем санкцій, дефіцит бюджету зростав, уряд змушений був підвищувати податки для бізнесу і громадян, і раптом — така удача! Заради такого не страшно і пожертвувати союзником в регіоні.
Якщо високі ціни протримаються достатньо довго, це може повернути назад тенденцію до зниження російських нафтових доходів, яка спостерігалася протягом минулого року. Російська нафта Urals, хоч і продається з дисконтом через санкції та цінову стелю, все одно дорожчає вслід за світовими котируваннями. Кожен додатковий долар за барель — це мільярди рублів у російський бюджет.
Другий очевидний вигодонабувач — Сполучені Штати. Америка є потужним експортером нафти, і високі ціни на світових ринках означають додаткові прибутки для американських виробників. Крім того, США мають стратегічні нафтові резерви, а вміння грати на ринку може принести непогані дивіденди. І хоча в середьному бензин для звичайних американців за час війни здорожчав на 16%, в адміністрації Трампа вже обговорюють можливість скоординованого вивільнення резервів, щоб збити ціни.
Є й інші гравці, які виграють від ситуації. Країни-експортери, що не постраждали від конфлікту – наприклад, Венесуела чи деякі країни Африки (Нігерія, Лівія) — отримують шанс заробити на високих цінах. Виробники сланцевої нафти в США також нарощують видобуток. Але всі розуміють: ситуація може змінитися будь-якої миті.
А от список тих, хто програє від війни на Близькому Сході, набагато довший. І на першому місці в ньому Китай — найбільший імпортер нафти у світі. Його економіка і так потерпає від сповільнення, а дорога нафта додатково б'є по промисловості та логістиці. Тим паче, що до 18% всієї нафти, що її купляв Китай, йшло саме з Ірану. Індія, Японія, Південна Корея — всі вони також змушені витрачати дедалі більше на імпорт енергоносіїв.
Європа, яка після 2022 року не надто успішно намагалася позбутися залежності від російських енергоносіїв, тепер взагалі платить подвійну ціну. Ціни на дизель і бензин ростуть, а промисловість скорочує виробництво через дорогу енергію. Інфляція, яку і так не вдається до кінця приборкати, повертається з новою силою.
Нафтова криза та Україна
Для України ця криза — як удар нижче пояса саме тоді, коли сил і так майже не залишилося. П'ятий рік повномасштабної війни, виснажена економіка, надважка мобілізація, щоденні обстріли… І тут додаткове «щастя»: карколомний стрибок цін на пальне, якого не очікував ніхто.
Експерти, в тому числі представники уряду, прогнозують дефіцит бензину та дизелю вже у квітні. Станом на ранок 9 березня середня ціна бензину А-95 досягла 70 гривень за літр і продовжує зростати. Автогаз додав приблизно 20%. Аналітики кажуть, що до кінця тижня дизельне паливо вже може здорожчати до 80 гривень за літр. І це тільки початок: імпортне пальне, яке заходить в Україну, дорожчає слідом за світовими котируваннями.
Але найстрашніше навіть не це. На носі — посівна кампанія. Аграріям потрібні сотні тисяч тонн дизельного пального, аби вийти в поля. Без цього осінній врожай опиниться під загрозою, а для країни, яка годує мільйони людей у світі та заробляє на експорті зерна, це стратегічне питання виживання.
Уряд обіцяє перевірки АЗС і спроби стримати ціни, але всі чудово розуміють: ринок є ринок. Трейдери купують пальне за світовими цінами, і ніхто не буде продавати його собі в збиток. До того ж гривня, м'яко кажучи, не почувається впевнено. Для простих українців це означає одне: все подорожчає. Інфляція знову піде вгору. А зарплати, як завжди, не встигатимуть за цінами, що зробить населення ще біднішим.
Зростання ціни на нафту: чого чекати
Прогнозувати ціни на нафту зараз — справа абсолютно невдячна. Занадто багато змінних, занадто високі геополітичні ризики. Втім, можна окреслити певні сценарії.
Перший і найоптимістичніший: конфлікт вщухне так само швидко, як і почався. У цьому випадку ціни можуть досить швидко відкотитися до $80-90, а потім, за відсутності інших факторів, продовжити падіння. Деякі експерти не виключають повернення до $60 уже на початку наступного року. Але цей сценарій виглядає дедалі менш реалістичним.
Другий сценарій: війна затягується на місяці. Іранський режим не зламався і має чим відповідати, США також налаштовані рішуче. В такому разі ціни закріпляться в діапазоні $100-120. Саме такий прогноз дають сьогодні більшість світових аналітиків.
Третій сценарій найгірший: Ормузьку протоку заблокують надовго. Іранські удари можуть вивести з ладу ключові об'єкти інфраструктури в Саудівській Аравії, Катарі, ОАЕ, тощо. Тоді світ може побачити і $150, і $200, і навіть $215 за барель. Це стане справжньою катастрофою для світової економіки, до того ж надвисокі ціни вбивають попит. Якщо нафта стає занадто дорогою, споживачі починають сильно економити, промисловість скорочує виробництво, а далі ціни падають, і часто дуже різко. До речі, саме це сталося в середині 80-х під час ірано-іракської війни.
Думка експерта
Економіст Юрій Гаврилечко зазначає: поточну ситуацію можна порівнювати із 1973 роком за трендами щодо зростання цін на нафту. На його думку, нафта може піднятися до $130-150 за барель — і зовсім не через нестачу фізичного продукту, а через панічні настрої та низку реакцій з боку дотичних до видобутку та логістики галузей.
«Страх закладають в ціну, страх нерегулярності у постачанні нафти. Ця нерегулярність базується на тому, що зараз відбувається одразу кілька речей: атаки на танкери і енергетичну інфраструктуру, скорочення видобутку в країнах, по яких прилітають іранські ракети та дрони, страхові компанії відмовляються страхувати перевезення, що в свою чергу сприяє тому, що частина танкерів просто не заходить у регіон. Ситуація на майбутнє невизначена і залежить від термінів війни. Якщо війна завершиться за місяць-два, то після стрімкого зростання ціни десь до 150 вона обвалиться вдвічі щонайменше. Якщо на півроку-рік, то після досягнення стелі у 150-170 поступово знизиться до 110-130. Якщо конфлікт не лише затягнеться, а й масштабується, то і $150-200 за барель можуть стати новою рівноважною ціною. Щодо впливу на світову економіку, то за поточних цій навіть +$10-20 до ціни бареля нафти додають 0,5-1% до глобальної інфляції. Зрозуміло, що через зростання ціни загалом цей вплив буде уповільнюватися і після $150 за барель зміни в глобальній інфляції починатимуться з +$30-40 за барель на 0,5-1%», — зазначає Гаврилечко.
На думку експерта, сповільнення росту економік прийде до всіх: і до ЄС, і до Китаю. Проте саме військові видатки в США (через збільшення бюджетних витрат на військові замовлення) можуть тримати на плаву американську економіку, тож для США негативний вплив зростання цін на нафту може бути частково перекритий через зростання виробництва зброї, амуніції, продуктів харчування та безлічі інших речей, яких потребуватиме наземна операція, яку Трамп планує розпочати.
«Для української економіки мінусів значно більше. Це й подорожчання палива, логістики, електроенергії, собівартістості всіх виробництв, зберігання продуктів харчування, весняно-польових робіт (наші продукти нового врожаю точно будуть дорожчі, ніж минулого року). Водночас РФ отримає більше ресурсів для ведення війни через зростання прибутків від продажу нафти. Окрім того, є певний ризик послаблення санкцій з боку ЄС щодо рф по газу та нафті», — впевнений Юрій Гаврилечко.
Резюмуючи, найімовірнішим виглядає середній варіант: ціни залишатимуться високими, але не катастрофічними, протягом усього періоду активної фази конфлікту, а потім почнуть повільно знижуватися. Для України це означає одне: необхідно готуватися до важкого року — знову. Високі ціни на пальне, дорогий імпорт, інфляція, і все це на тлі війни, яка не припиняється ні на день і кінця якій не видно.
