«НАЗК знову винне»: Вербицький випустив четверту частину історії про свої статки
Колишній заступник Генерального прокурора Дмитро Вербицький продовжує авторський серіал про те, як усі навколо нібито неправильно читають документи, не вміють рахувати й безпідставно цікавляться походженням елітної нерухомості та мільйонних активів.
У четвертій частині своєї колонки експрокурор пояснює історію з нерухомістю в Одесі, готівкою та криптовалютою USDT. Винним традиційно виявилося Національне агентство з питань запобігання корупції, яке, за версією автора, нехтує законами, ігнорує документи та не володіє базовою арифметикою.
Це вже не перша спроба Вербицького переконати читачів, що мільйонні активи пояснюються просто, а претензії антикорупційних органів є наслідком чиєїсь змови. Попередню серію цього медійного серіалу UA.NEWS розбирало у матеріалі «Мене замовили»: Дмитро Вербицький написав новий блог про свої мільйонні статки.
Єдина проблема нової переконливої історії полягає в тому, що НАЗК уже завершило повну перевірку декларації Вербицького за 2023 рік. Як повідомляло UA.NEWS, агентство встановило недостовірні відомості на 2 379 310 грн та ознаки незаконного збагачення на 30 266 502 грн. Матеріали перевірки передали до НАБУ.
Крім того, 25 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд відмовив Вербицькому в позові проти НАЗК. Експрокурор подав апеляцію, однак саме її подання не скасовує рішення першої інстанції та не перетворює висновки агентства на «безграмотність».
Але в особистому блозі судові рішення, вочевидь, працюють трохи інакше.
Позика колишній дружині: папір є — запитань бути не повинно
Перша частина нової колонки присвячена елітній нерухомості в Одесі, оформленій на колишню дружину Вербицького.
Експрокурор пояснює, що жінка не мала достатніх доходів, тому отримала позику від знайомого. Позика не є доходом, договір існує, а кредитор нібито мав достатньо грошей. Отже, за логікою автора, НАЗК мало побачити документ, чемно подякувати й завершити перевірку.
Твердження про те, що позика не є доходом, саме собою правильне. Але воно не відповідає на головне запитання: чи була операція реальною і чи справді саме позичені кошти використали для придбання майна.
Під час антикорупційної перевірки значення має не лише наявність договору з потрібною назвою. Перевіряти можуть фінансову спроможність позикодавця, фактичний рух коштів, зв’язки між учасниками та обставини придбання активу. Інакше походження будь-якого маєтку можна було б пояснити одним універсальним документом: «гроші дав заможний знайомий».
Бажано знайомий небагатослівний і такий, що не ставить зайвих запитань.
Вербицький обурюється, що НАЗК назвало позику ризиковою. Але формальна наявність договору не змушує контролюючий орган безумовно приймати всю викладену в ньому історію, особливо коли йдеться про близьку до декларанта особу, елітну нерухомість і кошти, походження яких уже стало предметом перевірки.
«Я там не був»: новий стандарт непричетності до нерухомості
Далі Вербицький повідомляє, що не купував одеський об’єкт, не вів переговорів, не телефонував продавцям і навіть жодного разу там не був.
Звучить переконливо. Щоправда, антикорупційні органи перевіряють не туристичну активність посадовця та не кількість його дзвінків рієлтору.
Людина може бути пов’язана з придбанням або використанням активу, не відвідуючи нотаріуса й не фотографуючись біля воріт. Саме тому аналізують не тільки формального власника, а й джерела фінансування, пов’язаних осіб, фактичне користування та можливість прямо чи опосередковано розпоряджатися майном.
Особливо цікавою є спроба подати колишню дружину як повністю сторонню людину, коли сам Вербицький зазначав у декларації оформлені на неї об’єкти як майно у своєму користуванні.
Виходить зручна конструкція: коли потрібно пояснити декларування, зв’язок із колишньою дружиною достатньо близький. Коли НАЗК перевіряє походження майна, цей зв’язок раптом розчиняється.
Незалежні аудитори, які дивним чином погоджуються із замовником
Практично кожен блок колонки Вербицький підсилює посиланнями на незалежних аудиторів, експертні оцінки та комісійну судову економічну експертизу.
Але слово «незалежний» у тексті ще не робить висновок остаточною істиною. Важливо розуміти, хто замовляв дослідження, які питання поставили експертам, які документи їм надали та чи перевіряли вони реальність операцій, а не лише арифметичну відповідність цифр у наданих паперах.
Аудитор може підтвердити, що сума в договорі позики дорівнює вартості майна. Але саме собою це не доводить, що гроші реально передавалися, належали позикодавцю та були використані саме для цієї покупки.
До речі, UA.NEWS раніше публікувало результати незалежної експертизи вартості пов’язаного з родиною Вербицького бізнес-центру в Одесі. За тією оцінкою, вартість об’єкта могла бути вищою за зазначену в документах. Очевидно, незалежні експерти переконливі не завжди, а лише коли їхні висновки приємні автору колонки.
Готівкова магія: продали автомобіль — і гроші можна більше не перевіряти
Наступний блок колонки присвячений готівці. Вербицький пише, що на кінець 2023 року задекларував $60 тис. За його поясненням, $43 тис. він отримав від продажу автомобіля, а ще $24 тис. залишалися на початок року.
Разом виходить $67 тис. Тобто арифметично потрібні $60 тис. начебто набираються ще й із запасом.
Але проста операція додавання не доводить, що протягом року людина не витрачала кошти на житло, транспорт, подорожі, придбання майна та інші потреби. Для визначення реальної можливості сформувати заощадження потрібно аналізувати весь рух коштів, а не лише два зручні надходження.
Особливо красиво виглядає висновок захисної експертизи щодо 100 тис. грн: джерелом готівки «могло бути» зняття коштів із банківського рахунку.
Коли формулювання «могло бути» використовує НАЗК, це, за логікою Вербицького, свідчить про припущення та непрофесіоналізм. Коли те саме пишуть залучені ним експерти — це вже доказ.
Криптовалюта із зарплатної картки: банк як універсальне алібі
Щодо USDT Вербицький заявляє, що криптовалюту купували безготівково через банк, а гроші надходили із зарплатної картки.
Однак проведення платежу через банківський рахунок підтверджує насамперед спосіб операції. Воно не доводить автоматично, що після всіх інших витрат офіційних доходів вистачало на формування задекларованих активів.
Зарплатна картка — не робить походження кожної гривні беззаперечним лише тому, що кошти одного разу пройшли через банк.
Найцікавішим є твердження Вербицького, що під час повної перевірки декларації за 2023 рік НАЗК нібито не виявило жодних порушень щодо криптовалюти. Навіть якщо конкретну операцію з USDT не виділили як окреме порушення, це не означає, що вся декларація успішно пройшла перевірку.
Офіційний результат протилежний: НАЗК встановило недостовірні відомості на 2 379 310 грн та ознаки незаконного збагачення на 30 266 502 грн, після чого матеріали передали до НАБУ.
Чому суми НАЗК можуть відрізнятися
У матеріалах навколо Вербицького фігурують різні суми: близько 29–37,5 млн грн у межах моніторингу способу життя та понад 30,2 млн грн за результатами повної перевірки декларації.
Це не обов’язково означає, що НАЗК заплуталося у власних цифрах. Моніторинг способу життя та повна перевірка декларації є різними процедурами. Вони можуть охоплювати різні періоди, активи, коло пов’язаних осіб і правові критерії, тому їхні підсумки не зобов’язані збігатися до останньої гривні.
Вербицький змішує результати різних перевірок, окремі епізоди та власні експертні документи, а будь-яку відмінність подає як доказ непрофесійності агентства.
Зручно, але не надто переконливо.
Суд програно, але в колонці перемога вже відбулася
Найбільша проблема тексту Вербицького полягає навіть не в окремих розрахунках. Автор пише так, наче остаточно довів незаконність дій НАЗК, хоча в реальному судовому процесі ситуація поки протилежна.
25 лютого 2026 року Київський окружний адміністративний суд відмовив йому в задоволенні позову. Вербицький подав апеляційну скаргу, однак остаточного рішення на його користь наразі публічно не оголошували. Детальну історію судового спору та перевірок UA.NEWS зібрало у повній хронології справи.
Водночас кримінальне провадження щодо можливого незаконного збагачення залишається відкритим. У травні 2026 року САП підтвердила, що розслідування продовжують детективи НАБУ під процесуальним керівництвом антикорупційних прокурорів.
Важливе уточнення: адміністративний суд не визнавав Вербицького винним у незаконному збагаченні. Він оцінював законність дій НАЗК і не знайшов підстав скасовувати результати моніторингу. Публічно про повідомлення Вербицькому підозри в цьому кримінальному провадженні також не повідомлялося, а винуватість може встановити лише суд.
Проте називати претензії агентства безглуздими після програного суду першої інстанції, повної перевірки декларації та передачі матеріалів до НАБУ — щонайменше передчасно.
Серіал продовжується, але фінал пишуть не блогери
У фіналі колонки Вербицький звинувачує НАЗК в умисному викривленні фактів і спробі штучно створити нестачу коштів.
Проте наразі це позиція самого експосадовця та підготовлені на його боці пояснення. Вони не скасували висновків НАЗК, не переконали суд першої інстанції та не зупинили кримінальне провадження.
Формула захисту залишається незмінною: якщо актив оформлений на близьку людину — він не його; якщо гроші з’явилися — їх позичив знайомий або заробила родина; якщо НАЗК не погоджується — воно не вміє рахувати; якщо суд відмовляє — час писати наступну колонку.
У медійному серіалі Вербицький традиційно перемагає всіх опонентів наприкінці кожної серії.
У юридичній реальності висновки НАЗК залишаються чинними, апеляційний спір триває, а походження десятків мільйонів гривень продовжують вивчати антикорупційні органи.
І жодна кількість авторських колонок не здатна замінити остаточного рішення суду.
