В Університеті Констанца виявили фермент для розщеплення біополіестерів — ScienceDaily
Дослідники Університету Констанца виявили бактеріальний фермент, здатний розщеплювати певні біорозкладні поліестери. Через широку активну ділянку молекули науковці назвали його ферментом Pac-Man. Він закріплюється на поверхні бактеріальної клітини та може взаємодіяти з полімерними ланцюгами, повідомляє ScienceDaily.
Біопластики розклалися за 250–330 днів
Біологи Гаррі Лернер і Давід Шлехек досліджували розкладання довголанцюгових аліфатичних поліестерів LCAP — класу біопластиків із хімічними зв’язками, які можуть руйнувати мікроорганізми. Зразки плівки закопали приблизно на 10 сантиметрів у верхньому гумусовому шарі лісового ґрунту ботанічного саду університету. Паралельно команда проводила лабораторні досліди з ґрунтом із того самого місця.
У лабораторії всі протестовані біорозкладні матеріали, зокрема LCAP, PHBV та PCL, повністю розклалися приблизно за 250–330 днів. Для порівняння, целюлоза розклалася приблизно за 80 днів, тоді як у зразках поліетилену високої щільності HDPE майже не зафіксували розкладання. Активність мікроорганізмів оцінювали, зокрема, за виділенням вуглекислого газу.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Отвори в плівці та реакція з пеніциліном
Під час електронної мікроскопії дослідники побачили в плівці численні мікроскопічні отвори, розмір і форма яких відповідали бактеріальним клітинам. Вони припустили, що бактерії можуть розщеплювати матеріал безпосередньо на власній поверхні за допомогою закріплених деполімераз.
Аналіз ДНК мікробних спільнот виявив у ґрунті з LCAP ген, який був значно збагачений у таких зразках і кодує естеразу. Цей фермент має сигнал для виведення за межі клітини та ліпідний якір, що утримує його на мембрані бактерії. Лабораторні тести засвідчили, що він здатний розщеплювати поліестер до мономерів, а також руйнувати пеніцилін.
Структура ферменту має риси не лише естераз, а й бета-лактамаз — ферментів, які деякі бактерії використовують для інактивації антибіотиків із бета-лактамним кільцем. Водночас здатність ферменту розщеплювати пеніцилін у лабораторії сама по собі не доводить, що він забезпечує бактеріям стійкість до антибіотика. Дослідники наголошують: результат не означає, що бактерії зможуть помітно розкладати накопичений звичайний поліетилен, але вказує на значення матеріалів із доступними для мікробів хімічними зв’язками.