ЄС заборонив модним брендам знищувати нерозпродані колекції — Bloomberg
Євросоюз заборонив великим компаніям знищувати нерозпроданий одяг і взуття. Із 2027 року бренди також мають публічно звітувати, скільки товарів вони списують і чому їх знищують. Нові правила зачіпають і люксові модні доми, зокрема Chanel, Gucci, Burberry та Prada, які роками намагалися зберігати цінність брендів, не розпродаючи залишки колекцій за низькими цінами.
Європейський Союз змінює правила для модної індустрії. Великі компанії більше не зможуть просто знищувати одяг і взуття, які не вдалося продати. А вже з 2027 року вони повинні будуть відкрито повідомляти, скільки товарів списали та з яких причин.
Нові вимоги можуть серйозно вплинути на люксові бренди. Раніше деякі модні доми воліли знищувати залишки колекцій, а не продавати їх зі значними знижками. Так вони намагалися підтримувати відчуття ексклюзивності й не допускати, щоб дорогі речі стали доступнішими на масовому ринку.
Дорогі речі продають зі знижками до 60%
Про те, що навіть у люксових брендів накопичуються нерозпродані товари, свідчать ціни на дисконтних майданчиках. У жовтні замшеві кросівки Brunello Cucinelli продавали на платформі Yoox за 617 євро — приблизно вдвічі дешевше за офіційну ціну. Мініспідницю Gucci можна було придбати за 800 євро зі знижкою близько 50%. Футболка Burberry коштувала менш як 200 євро — на 60% дешевше за початкову вартість.
Загалом лише від цих трьох брендів на майданчику було близько 2500 товарів із великими знижками. Для виробників, які роками підтримували образ ексклюзивності та обмеженої доступності своїх речей, такі розпродажі створюють проблему. Вони показують, що навіть дорогі колекції не завжди знаходять покупців за повною ціною. А масові знижки можуть послаблювати уявлення про винятковість бренду.
Як Chanel знищувала тисячі виробів
Масштаби цієї практики стали відомі, зокрема, під час кримінальної справи, пов’язаної з компанією Chanel. У серпні 2026 року суд у Гонконзі засудив чотирьох колишніх працівників складу компанії до ув’язнення на строки від чотирьох до семи років. Їх визнали винними у викраденні товарів вартістю 8,77 мільйона гонконзьких доларів — приблизно 1,12 мільйона доларів США. Ці речі мали знищити шляхом подрібнення. Поліція вилучила понад 700 виробів.
Згідно з матеріалами суду, у 2016–2017 роках Chanel знищувала від 10 до 20 тисяч виробів кожні три-шість місяців. Перед знищенням компанія намагалася розпродати частину товарів. Спочатку ціни знижували на 25%, а через рік — на 50%. Працівникам пропонували купити речі за 20% від роздрібної вартості. Товари, які залишалися непроданими, відправляли до промислового подрібнювача.
У Chanel заявили, що описана практика не відображає нинішньої політики компанії. Водночас ця справа привернула увагу до того, скільки одягу модні бренди можуть знищувати замість того, щоб знайти йому інше застосування.
Скільки одягу знищують у Європі
Проблема стосується не лише люксового сегмента. За оцінками, наведеними в матеріалах Європейського агентства з навколишнього середовища, щороку в Європі знищували від 264 до 594 тисяч тонн текстильної продукції, якою навіть не встигли скористатися. Це приблизно 4–9% усього текстилю, який надходив на ринок. Знищення такої кількості товарів також створює значні викиди парникових газів. За оцінками агентства, вони можуть сягати 5,6 мільйона тонн в еквіваленті вуглекислого газу.
Йдеться не лише про марнування матеріалів і ресурсів, використаних для виробництва одягу. Щоб виготовити речі, потрібні вода, електроенергія, сировина та транспортування. Коли готову продукцію знищують, усі ці ресурси витрачаються фактично даремно. Саме тому ЄС вирішив обмежити таку практику в межах регламенту про екодизайн для сталих продуктів — Ecodesign for Sustainable Products Regulation (ESPR).
Заборона на знищення нерозпроданого одягу та взуття для великих компаній почала діяти 19 липня 2026 року. Для середніх підприємств аналогічні вимоги запровадять у 2030 році. А з 2027-го компанії мають перейти до стандартизованого розкриття інформації про списані товари та причини їхнього знищення. Це означає, що модним брендам доведеться не лише змінювати підходи до нерозпроданих колекцій, а й докладніше пояснювати свої рішення громадськості.
Модні бренди по-різному звітують про знищення товарів
Публічні заяви компаній про відповідальне виробництво вже викликають запитання. Наприклад, Burberry ще у 2018 році пообіцяла відмовитися від знищення непроданих товарів. Проте в екологічній політиці за 2026 рік компанія використовує вужче визначення, зосереджене на спалюванні та захороненні продукції.
Це важлива відмінність, адже знищення товару може відбуватися й іншими способами. Наприклад, його можуть подрібнити, формально спрямувавши матеріал на переробку. Тому самі лише заяви про відмову від спалювання не обов’язково означають, що компанія припинила знищувати непродані речі. Kering, якій належать Gucci та Saint Laurent, раніше прямо забороняла знищувати залишки продукції всередині групи. Однак у своїй останній звітності компанія обмежилася заявою про дотримання законодавства.
Prada також оголошувала про намір відмовитися від подрібнення непроданого одягу та взуття. Згодом компанія перестала окремо оновлювати цей показник. Представник Prada запевнив, що бренд дотримується політики нульового знищення продукції. Нові правила ЄС мають зробити такі заяви прозорішими. Коли компанії звітуватимуть за єдиними стандартами, їхні підходи можна буде порівнювати, а розбіжності між публічними обіцянками та реальними діями стане легше помітити.
У забороні є винятки
Водночас європейські правила не означають, що будь-яке знищення товарів заборонене без винятків. Під обмеження не підпадають деякі категорії шкіряних виробів, зокрема сумки. Знищення продукції також може бути дозволене в окремих випадках — наприклад, через проблеми з безпекою, пошкодження товару або порушення прав інтелектуальної власності.
Серед передбачених умов — ситуації, коли товарний знак неможливо зняти без пошкодження виробу, ремонт економічно недоцільний або компанія безуспішно намагалася перепродати товар чи передати його для повторного використання протягом установленого строку. Саме ці винятки викликають суперечки. Екологічні організації та деякі європейські політики побоюються, що компанії зможуть використовувати їх, аби й надалі позбуватися нерозпроданих речей.
Зокрема, євродепутатка Сара Маттьє та представники природоохоронних організацій критикують положення, які залишають можливість знищувати продукцію за певних умов. Одне з найбільш дискусійних питань — подрібнення дорогих речей під виглядом переробки на дешевші матеріали.
Які штрафи загрожують порушникам
У Франції за порушення відповідних правил передбачено штраф до 15 тисяч євро. Проте сама наявність санкцій ще не гарантує, що всі компанії дотримуватимуться вимог. У 2024 році французька влада перевірила 110 текстильних компаній. Більшість перевірок завершилася роз’ясненнями, а не фінансовими покараннями. Тепер важливим стане не лише сам факт заборони, а й те, наскільки ефективно держави контролюватимуть її виконання. Звіти компаній допоможуть побачити, скільки продукції залишається непроданою, що з нею відбувається та наскільки часто виробники користуються передбаченими винятками.
Для люксової індустрії це ще й питання репутації. Бренди звикли продавати не просто одяг, а винятковість, якість і певний статус. Якщо ж з’ясується, що великі обсяги непроданих речей знищують заради збереження високих цін, це може викликати незручні запитання від покупців. Нові правила ЄС мають змусити виробників уважніше планувати колекції, шукати способи повторного продажу товарів і відкрито пояснювати, що відбувається з речами, які не знайшли власників. Водночас те, наскільки ефективно заборона змінить практику модних домів, залежатиме від контролю та застосування санкцій. Про це 16 жовтня повідомило видання Bloomberg.
