Колишній заручник ХАМАС закликав ООН розслідувати поводження із полоненими у Газі
Колишній заручник Елі Шарабі під час 63-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві, Швейцарія, закликав визнати поводження із заручниками, яких утримували в Газі, тортурами та вимагати кримінальних розслідувань щодо відповідальних. Як повідомляє Jerusalem Post, його заздалегідь записане звернення прозвучало в межах часу, наданого Єрусалимському інституту правосуддя.
У зверненні Шарабі назвав себе людиною, яка пережила тортури, та заявив, що протягом 491 дня його утримували під землею, заковували в кайдани, морили голодом, били та принижували. За його словами, після звільнення в лютому 2025 року він важив 44 кілограми.
Звернення до Ради ООН
Шарабі викрали з його будинку в кібуці Беері під час атаки під проводом ХАМАС 7 жовтня. Його дружину Ліанн і доньок Ною та Яхель убили, а брата Йоссі також викрали; згодом він загинув у полоні. Шарабі повідомив Раді, що про загибель родини дізнався лише після свого звільнення.
Виступ відбувся під час загальних дебатів за пунктом порядку денного щодо расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості. Це не було окреме засідання, присвячене Ізраїлю чи заручникам.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Висновки інституту
Шарабі послався на звіт Єрусалимського інституту правосуддя «Викрадені: захоплення заручників як форма тортур». Автори документа вважають, що голод, ізоляція, фізичне насильство, погрози та психологічне насильство щодо заручників мають розглядатися як тортури за міжнародним правом.
Інститут повідомив, що зібрав 6971 точку даних за 251 профілем заручників. Згідно зі звітом, щонайменше у 78 звільнених заручників були ознаки голодування, гострого недоїдання або значної втрати м’язової маси, а 68% людей, яких утримували понад 200 днів, примушували брати участь у пропагандистських відео.
Звіт закликає органи ООН і національні органи влади розслідувати захоплення заручників та пов’язане з ним насильство як можливі тортури, воєнні злочини і злочини проти людяності. Водночас ці висновки є правовою оцінкою авторів звіту, а не рішенням суду чи міжнародного трибуналу.
