Наднові могли стримувати вихід іонізуючого випромінювання — Live Science
Спалахи наднових могли не бути головним чинником, який розсіював водневий туман у ранньому Всесвіті, а натомість затримувати іонізуюче ультрафіолетове випромінювання всередині галактик. На це вказують результати дослідження, опублікованого 15 жовтня 2026 року в журналі Nature Astronomy, повідомляє Live Science.
Як Всесвіт став прозорішим
Приблизно через 400 тисяч років після Великого вибуху Всесвіт охолов достатньо, щоб утворилися атоми, переважно нейтрального водню. Цей газ утворив непрозорий для ультрафіолетового світла космічний туман. Згодом випромінювання перших зір і галактик іонізувало нейтральний водень, розділяючи атоми на протони та електрони. Цей процес називають епохою реіонізації.
Астрономи досі не мають повної відповіді, які саме об'єкти спричинили реіонізацію та як вона відбувалася. Раніше припускали, що важливу роль відігравали наднові — вибухові смерті масивних зір. Вони мали створювати потужні галактичні вітри, які допомагали фотонам Лайманового континууму виходити з галактик та іонізувати міжгалактичний газ.
Спостереження шести галактик
Команда використала космічний телескоп Hubble для вивчення шести компактних галактик із активним зореутворенням, розташованих приблизно за 3,5 мільярда світлових років. Їхній діаметр зазвичай не перевищує 6 500 світлових років, а темп утворення зір становить близько 10 сонячних мас на рік.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Аналіз спектрів дав змогу визначити походження, хімічний склад, швидкість і напрямок зоряних вітрів. У перші три мільйони років зореутворення вітри від молодих масивних зір рухалися майже зі швидкістю 3 000 кілометрів за секунду та прокладали шлях крізь нейтральний газ і пил. Це давало іонізуючому випромінюванню змогу залишати галактику.
Ефект наднових
Приблизно через три мільйони років, коли наймасивніші зорі починали вибухати як наднові, ситуація змінювалася. Викинута речовина додавалася до газу та пилу в галактиках, роблячи середовище щільнішим для фотонів Лайманового континууму. Найстаріші галактики у вибірці, де вітри від наднових були найшвидшими, пропускали найменше іонізуючого випромінювання.
Автори зазначають, що цей результат не узгоджується з більшістю космологічних симуляцій, у яких частка випромінювання, що виходить із галактики, найбільша після появи вітрів від наднових. Дослідники пропонують розширити вибірку галактик і провести спостереження з вищою роздільною здатністю в інших діапазонах хвиль.
