Ввечері 2 листопада 2026 року у Петропавлівській Борщагівці, що під Києвом, спалахнули масштабні сутички та протести біля приватного будинку. Офіційно зазначалося, що це «тимчасовий пункт дислокації» однієї з військових частин Нацгвардії. Протестувальники ж заявляли, що це місце незаконного утримання чоловіків та фактично катівня.
Стихійний протест розпочався після того, як у соцмережах та місцевих Telegram-каналах почала поширюватися інформація (зокрема від жінки, яка представилася лікаркою) про те, що в будівлі незаконно утримують та катують мобілізованих і військових. Стверджувалося, що людей привозили із мішками на головах, а всередині перебувають понад 40 осіб із важкими травмами. Масла у вогонь підлило відео з одним із бійців, який скаржився на біль і мав сліди ймовірних побоїв.
Обурені родичі військових та місцеві жителі заблокували виїзди та почали вибивати ворота будівлі. Почалися сутички з поліцією. З території у відповідь розпорошували піну та сльозогінний газ, згодом лунали постріли та вибухали димові шашки. Протестувальники вщент розтрощили автобус Нацгвардії та кілька поліцейських автомобілів.
На місце подій прибув командувач НГУ генерал-майор Олександр Півненко. Пізніше вночі врегулювати ситуацію приїхав керівник Офісу президента Кирило Буданов. Правоохоронці очікувано заперечують інформацію про «таємну катівню» чи незаконне утримання цивільних заручників. За заявою представників корпусу НГУ «Азов», у будівлі перебували мобілізовані та військовослужбовці, які самовільно залишили частину (тобто пішли в СЗЧ) і очікували там на подальший розподіл. Разом із тим Буданов визнав, що «таких будинків багато», натякаючи на те, що проблема є масовою і владі про неї чудово відомо. Станом на зараз відкриті кримінальні провадження, тривають слідчі дії.
Що відбулося вчора на Петропавлівській Борщагівці, наскільки гостро стоїть проблема з таємними пунктами утримання (скоріше за все, незаконного) чоловіків, навіщо насправді на місце приїхав Буданов і які ключові висновки з цієї історії варто зробити? Видання UA.News звернулося за коментарями до експертів. Детальніше — в нашому матеріалі.
Суспільство знаходиться у вкрай важкому стані, у депресивному й агресивному психозі: директор Українського інституту політики Руслан Бортнік
Я думаю, що в цій ситуації на Петропавлівській Борщагівці просто іскра потрапила на розлитий бензин, а потім уже на пожежу прибігли різні люди. Хтось погрітися, а хтось намагаючись загасити цю пожежу. У суспільстві накопичився величезний, вкрай агресивний, негативний потенціал стосовно зловживань ТЦК, примусової мобілізації, а також зловживань окремих генералів і командирів підрозділів. Ми бачимо дуже багато відео нестатутних відносин, побиття людей, тощо. І суспільство люто ненавидить цю категорію людей і сам тип такої діяльності.
Це загальний фон — розлите паливо, яке й досі знаходиться під ногами. І на цю ситуацію наклалася, мабуть, конкретна персональна історія декого з тих людей, яких захопили, а їхні родичі організували приїзд приватної швидкої медичної допомоги. Також наклалася історія прогресуючої депресії всередині українського суспільства через удари по Києву. Ми бачимо, що люди часто сидять без світла, без тепла, живуть під постійною загрозою. Ця ситуація також може вилитися в бунт і вона теж наклалась на те, що відбувалося. Усе це разом збіглося — і ми побачили бійки, заворушення, фаткично погром. Ми також побачили бездіяльність або неефективність Національної поліції, яка виявилася неспроможною організувати порядок.
Оскільки Буданов відповідає, зокрема, і за внутрішню безпеку, тут виникає навіть певна конкуренція з керівництвом деяких структур — зокрема, тієї частини, яка займала цю будівлю. А в результаті ми, по суті, і не знаємо, що там насправді трапилося. Є серйозні підстави вважати, що людей утримували незаконно. І знову-таки: в результаті підірвано репутацію, довіру до держави, авторитет частини правоохоронних органів і силових структур, зокрема й тих, які воюють на фронті. Крім того, створено «шикарний» сюжет для російської пропаганди, для посилення інформаційних атак на Україну.
Які висновки треба зробити з цієї ситуації? По-перше, необхідно провести повну ревізію в армії. Драпатий уже почав таку роботу, але її потрібно провести в усіх військових частинах. По-друге, необхідно відновити військову юстицію. У нас зараз є військова поліція з обмеженими повноваженнями, але нам потрібна повноцінна військово-пенітенціарна система, спеціальні місця, де утримуватимуть людей за СЗЧ чи військові злочини, окремо від інших. Військові прокурори, військові суди — це все окремий світ. Нам потрібно повністю відновити систему, яка колись була зруйнована — систему військової юстиції. Тому що цивільні не можуть судити військових ані з юридичної, ані з політичної точки зору.
Те, що відбулося під час заворушень, свідчить про порушення прав людини та законодавства України: через незаконне обмеження волі та побиття відбулися сутички з правоохоронними органами. Це дуже тривожний сигнал. Але я не думаю, що ця історія в Петропавлівській Борщагівці перетвориться на системний бунт. Однак ми перебуваємо на дуже тонкому лезі суспільного терпіння. Суспільство знаходиться у вкрай важкому стані, у депресивному й агресивному психозі через війну та російське вторгнення.
:1200.jpg)
Якщо держава ставиться до громадян як до кріпаків, у громадян не буде жодного бажання захищати цю державу: директор центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов
Справа з бунтом на Петропавлівській Борщагівці дійсно дуже показова. Пам’ятаєте Врадіївку? Саме з Врадіївки почалися великі неприємності для влади Януковича. Хоча тоді регіонали заспокоювали себе тим, що «у нас на 10 років наперед все розписано». Але Аннушка вже розлила олію. На жаль, ці події — хто б що там не розповідав про провокацію, про те, що лікарка несправжня, тощо — мають цілком конкретний зміст. У цієї жінки є диплом, вона працює в клініці пластичної хірургії, але як лікар вона давала клятву Гіппократа. І за інформацією слідства твердження про те, що це провокація і що швидка допомога несправжня, не відповідають дійсності.
Навіть якщо й були елементи провокації, все одно є факт незаконного утримання громадян, побиття, знущань, вимагання грошей. І цей факт потребує правової оцінки. Що залишається в сухому залишку? Є факт, що людей утримували. Із цим ніхто сперечатися не буде — це перше. Друге — необхідно розслідувати, що саме там відбувалося. Чи дійсно там були загиблі і куди їх поділи? На ці запитання повинні відповідати слідчі ДБР. Але в мене є великі сумніви.
Головна загроза того, що трапилося на Петропавлівській Борщагівці, полягає в іншому. Безумовно, цю тактичну кризу погасять так само, як і ситуацію, що відбувалася у Львові кілька місяців тому. Але це показує, що масштабний вибух може статися будь-якої миті. Питання в тому, що країна перетворилася на те, що в науці називають «криміналізацією держави» — коли державні інституції починають діяти як мафіозний синдикат. І з цим ніхто нічого не хоче робити.
Треба віддати належне Буданову за те, що він приїхав на місце. Але нічого такого розумного, що могло б розвернути ситуацію в бік справжнього діалогу між державою і суспільством щодо методів мобілізації, щодо стосунків між ними, ми не почули. Лише чергова, дежурна риторика.. Це особливо показово, враховуючи, що в Буданова є політичні амбіції. Це зрозуміло. Але так само зрозуміло, що він є членом команди Зеленського і повинен крокувати в ряд, як і всі.
Який із цього висновок? Рано чи пізно така ситуація може призвести до фатальних для держави подій. Люди все бачать і все розуміють. Якщо держава ставиться до власних громадян як до кріпаків, у громадян не буде жодного бажання захищати цю державу зі зброєю в руках. Не буде жодного бажання ризикувати власним життям, не розуміючи, за що вони воюють. І це найближчим часом може повернутися дуже потужним бумерангом для багатьох у нашій країні.

Ситуація в Петропавлівській Борщагівці стала несподіванкою для спецслужб: політичний аналітик Андрій Вігірінський
Щодо подій у Петропавлівській Борщагівці — треба виходити з того, що специфіка часу, в якому ми живемо, передбачає комплексну оцінку подій. Кожна людина перебуває у власній інформаційній бульбашці й вихоплює ту інформацію, яка потрапляє їй на очі. Хтось бачив хлопчика, якого напівживого виводили. Хтось бачив Буданова. Хтось бачив молодиків із засобами фізичного впливу. А хтось бачив ветеранів. І в кожного склалося своє враження. Тому повну картину зазвичай дає не те, що ми називаємо службовим розслідуванням, а версія, досліджена в повному обсязі, перевірена показами та доказами — а для цього потрібен час.
Тепер щодо самої події. Ми можемо говорити про те, що такі місця — в ЗМІ їх називають підпільними тюрмами для мобілізованих — могли бути оформлені як службові приміщення певних військових підрозділів. Про що ми можемо говорити як про факт? Ми бачили, що там перебували люди. Було підтверджено, що це особи, які або підлягали мобілізації, або вже були раніше мобілізовані й самовільно залишили військові частини. Їхній зовнішній вигляд, напевно, був таким, який можна оцінити як зовнішній вигляд людей, що перебувають у неналежних умовах. Чи можна говорити, що таких будинків багато і що кожна людина, яку там утримують, виглядає так само? Ми цього не знаємо. Але якщо цим людям не дають можливості зв'язатися з рідними, обмежують комунікацію, то це вже підстава для реєстрації кримінального провадження. І, напевно, ці люди перебувають у стані, який можна охарактеризувати як неналежне поводження з ними — як з особистостями, які мають гідність і права.
Усе, що відбулося потім, найімовірніше, стало несподіванкою для наших контррозвідувальних органів. І якщо ми допускаємо версію про те, що події мали не цілком природний характер, а лише створювали враження стихійності, то, можливо, йшлося про певну підготовку до наступних етапів. Зараз спецслужби досліджують цю історію. Ми ж бачили лише те, що потрапляло в публічний простір. Прибула карета швидкої допомоги. Там був адвокат, була начебто й людина, яка звернулася до нього по допомогу — цивільна дружина одного з утримуваних. З'явилися тіктокери, ЗМІ, почався розголос. І ця жінка — я, чесно кажучи, не часто зустрічаю медсестру, яка стає на коліна, розповідає про виконавчу владу, записує відео — одним словом, настільки активно діє в усіх сенсах. А потім, звісно, вже ввечері з'явилося повідомлення про те, що вона начебто і не медсестра, і такої служби швидкої допомоги не існує. Та в момент сприйняття інформації, з огляду на те, як її подавали ЗМІ, все звучало зовсім інакше: прибула карета швидкої, людей утримують, 40 чоловіків, усі з травмами, медиків не пускають, люди шоковані. Відповідно, навколо цього починає збиратися натовп. Сама подія поширюється інформаційним простором, а спростування або уточнення щодо особи з'являються вже пізніше.
Потім у нас з'явився хлопчик. Це вже нагадувало зібрання всіх канонів, які українське суспільство колись переживало: образ «розп'ятого хлопчика», дитина, яку виводять, з якою спілкується Буданов. А потім виявляється, що хлопчик сам туди залазив, начебто поводився зухвало, матюкався і, ймовірно, довго там не перебував. Але картинка вже сформувалася: дитина, жінка — елементи, які збурюють суспільство. Потім з'являється ще один елемент — відео з дитиною, які розходяться мережею. На них вона виглядає так, ніби її утримували довше, ніж дорослих чоловіків, яких виводили раніше.
Натовп продовжує збиратися. Ніч, люди розпалені, все це триває довго. Не вистачало лише іскри. І такі іскри були — зокрема, кидання яєць у працівників поліції та застосування сили до військовослужбовців. Тому якщо ми говоримо про кожен з етапів розвитку цієї події, я думаю, що з часом ми знайдемо чималу кількість людей, які могли діяти з певною метою. Іноді достатньо кількох таких осіб для того, щоб натовп, який просто стоїть поруч, поступово залучався до подій. Теорії протестів, методики та практики їхньої координації передбачають, лідерську роль, після чого натовп і сутичка починають жити власним життям.
Складається враження, що сам факт існування будинку, де утримували людей — цілком реальний. І, найімовірніше, там є ознаки правопорушень, які правоохоронці повинні довести. Але все, що стосувалося інформаційного супроводу, привернення уваги, поширення інформації, коментування тощо, могло мати інший характер: скоординованих, спланованих заходів, які повинні були або могли призвести до сутичок значно більшого масштабу, в тому числі з людськими жертвами. Тому що якби правоохоронців атакували, якби їхньому життю загрожувала небезпека, цілком можливо, що все могло перерости в сутичку із застосуванням зброї в буквальному сенсі цього слова.
Тепер до питання стосовно керівника Офісу президента та його повноважень у цій ситуації. На мою думку, справа не стільки в його повноваженнях. Справа в тому, що інші учасники процесу — керівник Нацгвардії та інші посадовці, які прибували на місце — не змогли заспокоїти ситуацію. Тому мала з'явитися людина, яка має авторитет, навіть якщо формально не наділена відповідними повноваженнями. Вона приїхала на місце, щоб розібратися, що відбувається. І це щастя, що ця людина прибула. У цьому контексті формальні повноваження не були особливо важливими. Важливо, що і протестувальники, і службовці сприйняли появу Буданова та його заклики як достатньо авторитетні, щоб не переходити до подальшої ескалації.
Все, що стосується подальших дій, правової оцінки, кваліфікації подій і розслідування того, хто та як був залучений — це вже окрема історія. Чи була ця жінка медсестрою, чи ні? Хто ті молодики, які приходили? Хто поширював інформацію? Все це ще потрібно з'ясувати.

Воєнний стан не скасовує законність і права людини: політолог Максим Гончаренко
Події у Петропавлівській Борщагівці — тривожний симптом для суспільства, але повноцінно назвати його організованим бунтом, чи спланованою провокацією не можна. Є факти: підтверджені силові зіткнення, госпіталізації та реакція влади. Твердження про «катування» та взагалі існування таких локацій на території України ще потребують правової оцінки. Принципова та найбільш резонансна тема для суспільства зараз — законність, умови та причини перебування людей на таких об’єктах і дотримання їхніх прав. Воєнний стан не скасовує вимог законності та дотримання прав людини як центральної цінності для держави. Такі кейси, через свою непрозорість та відсутність адекватної комунікації на початку, розділяють суспільство за принципом «військові-цивільні». І претензії тут взаємні: з боку цивільних — обурення безкарністю системи, з боку військових — підрив довіри до війська. Звичайно, такі ситуації грають на руку як ворожій пропаганді, так і внутрішнім політичним опонентам.

Про політичну чутливість події свідчить прибуття керівника ОП Кирила Буданова на місце подій. Вибір його як медіатора у цій ситуації — один з найкращих, адже він є і представником влади (що асоціюється з цивільною сферою), так і колишнім начальником ГУР (асоціація з військовими). Окрім самої присутності, він може закликати до перевірок по цьому інциденту, але ключовими для нас будуть результати розслідування та відповідальність за порушення.
Паралелі з протестами у Врадіївці простежуються в одному: відчуття безкарності системи з боку суспільства, недовіра до правосуддя та спроба владнати все своїми силами. Паралель може стати повною, якщо громадськість побачить спробу приховати правопорушення, або відбілити чи захистити причетних через їхній статус. Проте зараз, через резонанс, такий сценарій маловірогідний.
Сама подія — не головний ризик для держави. Гіршим варіантом є втрата довіри до неї як наслідок. Якщо влада ініціює незалежну перевірку, дасть жорстку правову оцінку фактам, оприлюднить результати — кризу вдасться локалізувати. Якщо ж замість відповідей громадськість отримає лише звинувачення, такі інциденти матимуть значно більший дестабілізуючий потенціал.