Черговий буремний рік — 2025-й — наближається до свого завершення. Він був дуже насиченим і багатим на події, які кардинально змінювали глобальну політичну карту та баланс сил. Однак описати всі кейси немає ніякої змоги, адже це занадто довго.
Тим не менш, видання UA.News виділило ТОП-8 найважливіших для світу загалом та України зокрема подій, розташувавши їх у хронологічному порядку та згідно з загальною логікою процесів.
То чим же запам'ятався нам 2025 рік у політичному плані? Детальніше — в нашому матеріалі.
Інавгурація Дональда Трампа (20 січня 2025)
Ця дата стала відправною точкою для більшості ключових зрушень у світовій політиці. Друга за рахунком інавгурація Трампа підтвердила повернення до його радикального курсу «Америка понад усе». У своїй інавгураційній промові новий-старий президент чітко дав зрозуміти, що його пріоритетами будуть внутрішні справи та вигідна для США зовнішня політика, а не підтримка міжнародних та союзницьких інституцій.
Вже в перші години після церемонії почали надходити сигнали про майбутні різкі зміни у зовнішній політиці, особливо щодо НАТО та підтримки України. Ця подія створила атмосферу невизначеності, в якій союзники та противники почали готуватися до нової, більш жорсткої та прагматичної політики Вашингтона. І, як виявилося, вони були абсолютно праві: Трамп змінив все.
Початок реальних переговорів по миру в Україні (зима 2025-до цього дня)
Під сукупним тиском обставин — радикальна зміна американської політики, дипломатична активність Трампа, поступове виснаження та брак ресурсів, тощо — майже одразу після інавгурації нового президента США розпочався багаторівневий і важкий переговорний процес стосовно миру в Україні. Його активна фаза триває й дотепер, та поки що вона не принесла ніяких бажаних результатів.
Однак саме з цього моменту дипломатичний трек набув інституційного характеру. Сторони перестали обмінюватися риторичними заявами про неможливість діалогу, а під тиском США принаймні розпочали обговорювати складні та конкретні технічні параметри можливого припинення вогню, гуманітарних питань, аспекти потенційної мирної угоди, статус окупованих територій, післявоєнне геополітичне майбутнє України, etc.
Політична криза в Німеччині, розпад коаліції «Світлофор» та дострокові вибори (23 лютого 2025)
Тривалі внутрішні суперечки в німецькій правлячій коаліції щодо бюджету, допомоги Україні та енергетичної політики досягли точки неповернення восени 2024-го. Вільна демократична партія (FDP), що вже давно блокувала парламентські рішення, вийшла зі складу уряду, позбавивши канцлера Олафа Шольца більшості в Бундестазі.
Криза в серці Європи паралізувала німецьке лідерство в ЄС на кілька критичних місяців, затримавши прийняття ключових рішень щодо фінансування України та санкцій проти РФ. Врешті 23 лютого 2025 року відбулися дострокові вибори, згідно з результатами яких новим німецьким канцлером стал Фрідріх Мерц.
Сварка в Білому домі між Зеленським і Трампом (28 лютого 2025)
Перша офіційна зустріч президента України з новим американським лідером після його інавгурації, яка відбулася на запрошення останнього, завершилася справжньою дипломатичною катастрофою. Трамп, діючи в рамках своєї жорсткої лінії на якнайскоріший мир, висунув складні вимоги щодо поступок у переговорному процесі з Росією, прямо пов'язуючи це з майбутньою військовою та фінансовою допомогою. Перед цим американський лідер жорстко критикував Зеленського, назвавши його, зокрема, «диктатором без виборів».
Публічні переговори у Білому домі майже одразу пішли не по плану. Врешті вони призвели до гучної перепалки на підвищених тонах. Трамп і його віцепрезидент Венс переконували Зеленського, що в нього «немає карт» і його країні загрожує знищення, а також заявляли, що він «невдячний» і з ним «складно вести справи». Український лідер, в свою чергу, неодноразово перебивав співрозмовників, а також іронізував, що подібне він уже чув від Путіна.
Врешті зустріч закінчилася достроково, підписання ресурсної угоди та спільна пресконференція були скасовані, а невдовзі після цього Трамп повністю заморозив підтримку Києва.
«Повномасштабна торгова війна» США з усім світом (березень-квітень 2025)
У березні адміністрація Трампа офіційно оголосила про запровадження нових масштабних тарифів на широкий спектр товарів з ЄС, Китаю, Південної Кореї, Японії та десятків інших країн. Цей крок обґрунтовувався захистом американських інтересів та робочих місць. Світові ринки зреагували різким зростанням нестабільності. Торгова війна швидко переросла в політичну, послабивши трансатлантичні зв'язки в критичний момент та змусивши Європу шукати нових партнерів і ухвалювати складні внутрішні рішення для забезпечення економічної стійкості.
Втім, згодом стало зрозуміло, що нерідко мита використовуються в якості політичного інструменту для тиску і примусу, оскільки після переговорів з окремими лідерами, які йшли на поступки Трампу, останній відкладав або взагалі скасовував тарифи для цих конкретних держав.
Ескалація, примирення і нові конфлікти в Азії (квітень-грудень 2025)
У квітні черговий вибух давнього конфлікту між Індією та Пакистаном в Кашмірі призвів до прикордонних перестрілок, обміну авіаударами та зрештою поставив країни на межу повномасштабної війни. За декілька місяців, у липні, загострилися прикордонні сутички між Таїландом і Камбоджею — державами, які також мають велику історію суперечок та взаємного антагонізму.
Проте, на відміну від минулих епізодів, цього разу механізми запобігання повномасштабним конфліктам спрацювали як треба. Під тиском міжнародної спільноти (зокрема, і при активному посередництві Дональда Трампа) та через небажання сторін втягуватись у велику війну ескалацію вдалося швидко згасити. Цей цикл «нагрівання-охолодження» вчергове довів, що Азія залишається доволі небезпечним регіоном з високими ризиками виникнення глобальних конфліктів.
Ескалація на Близькому Сході та припинення активної фази війни в Газі (червень-жовтень 2025)
Військовий конфлікт між Ізраїлем і ХАМАС, активна фаза якого триває з жовтня 2023 року, у червні 2025-го вийшов на новий рівень із прямим залученням Ірану та проіранської «Хезболли» у Лівані. Масовані обміни ракетними ударами створили загрозу великої регіональної війни. Однак після кількох тижнів інтенсивних боїв за посередництва США, Катару та Єгипту все ж було досягнуто нехай крихкого, але перемир'я між Тель-Авівом, Тегераном і Бейрутом.
А 10 жовтня зупинилася активна фаза наземних боїв у Газі. Дональд Трамп та його команда брали в цьому безпосередню участь та одразу ж записали подію у свій актив — хоча справжнього миру в регіоні досі немає, це скоріше виглядає як перемир'я на деякий час. Втім, все це дозволило сторонам принаймні «перевести дух», а світовій спільноті — видихнути та порадіти бодай тимчасовій деескалації на історично вибухонебезпечному Близькому Сході.
Зустріч Трампа і Путіна на Алясці (15 серпня 2025)
Перший закордонний візит Володимира Путіна у західну державу з початку війни став тріумфом для російського диктатора. До того ж прилетів він не куди-небудь, а до Сполучених Штатів, де його зустрічали не як президента Росії, а наче якогось арабського шейха, з червоними килимами та авіапарадом. Ця зустріч стала символічним та фактичним руйнуванням всієї стратегії політичної ізоляції лідера РФ.
Хоча жодних офіційних угод сторони не підписали, сам факт проведення такої зустрічі на тлі активних боїв в Україні, санкцій та загального путінського реноме мав величезну символічну вагу. Це сигналізувало про повернення Росії до світової політики та стало одним із чинників, що підштовхнули сторони до більш реальних і предметних, нехай і вимушених, переговорів.
Насправді, вищенаведений перелік подій є далеко не повним. Серед інших важливих кейсів можна згадати масове визнання державності Палестини, світовий бойкот Ізраїля, зростаючу тенденцію «правого повороту» в Європі, договір між Вірменією та Азербайджаном, припинення багаторічної війни в Ефіопії, рекордне зростання цін на золото та посилення протекціонізму з боку великих держав, продовження політичної та міграційної кризи в ЄС, і багато чого ще.
Резюмуючи, 2025 рік виявився періодом жорсткої адаптації до нової міжнародної реальності, де великі держави все рішучіше прагнуть вирішувати питання безпеки у вузьких форматах, часто в обхід інтересів слабших країн та міжнародних інституцій. Для України ж ключовий висновок та успіх року, що минає, полягає у виживанні та збереженні себе як держави, хоча загальна ситуація (фронтова, політична та геополітична, соціально-економічна, тощо) для Києва стрімко погіршується та вимагає негайних і рішучих дій.
