2025 рік вчергове увійшов в українську історію як один із найважчих і найсуперечливіших за весь час незалежності. Країна прожила його в умовах виснажливої війни, поступового, але невпинного просування російського агресора, просідання економіки, зростання соціальної напруги та серії внутрішніх політичних криз.
Російська Федерація змогла покращити свої позиції на фронті, українське суспільство дедалі гостріше відчувало втому від війни, а політична система почала демонструвати ознаки внутрішнього розбалансування. Корупційні скандали, конфлікти всередині владної вертикалі, проблеми з мобілізацією, бюджетні труднощі та інфраструктурні втрати давно стали частиною повсякденної реальності.
Традиційно на початку нового року суспільство очікує на позитивні зміни, на перелом, на покращення ситуації. Проте варто бути чесними, і перш за все з собою: на порозі 2026 року підстав для оптимізму в України небагато.
Більшість ключових процесів мають інерційний характер і, швидше за все, продовжать розвиватися за негативною або щонайменше стагнаційною логікою. Новий рік не принесе швидких рішень, простих відповідей чи системних проривів.
Чого ж очікувати українцям у 2026 році? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Економічна ситуація: стабільна відсутність розвитку
Економічний стан України у 2026 році залишатиметься формально та відносно стабільним, але по суті все ставатиме гірше. Держава зможе уникнути різких обвалів, дефолту та фінансової паніки, гроші на війну також знайдуться. Проте це буде «стабільність» пацієнта, який перебуває на апараті ШВЛ.
Тобто його стан стабільно поганий. Це штучна стабільність: без зростання, без перспектив і розвитку. Модель виживання за допомогою західних партнерів, яка склалася у воєнні роки, продовжить працювати, але її ефективність поступово знижуватиметься.
Влада вже зараз декларує наміри підвищувати в наступному році соціальні стандарти: заробітні плати для вчителів, пенсії, мінімальну зарплату, прожитковий мінімум, тощо. На папері ці рішення виглядають як бодай слабка і посередня, та все ж підтримка населення в складний період. Проте в реальному житті ефект від них буде майже непомітним.
Інфляція, яка у 2025 році тільки офіційно становить майже 11% (в реальності цей показник більший), фактично нейтралізує будь-яке номінальне зростання доходів. Ціни на продукти харчування, комунальні послуги, пальне, ліки та базові послуги продовжать зростати швидше, ніж доходи абсолютної більшості громадян.
Для пересічних українців це означатиме збереження відчуття постійного фінансового тиску. Формально зарплати і пенсії можуть збільшуватися, але реальна купівельна спроможність залишатиметься низькою або навіть скорочуватиметься. Виходить, що навіть якщо люди почнуть отримувати більше, вони цього просто не помітять і все одно залишаться в мінусі.
Для бізнесу ситуація також не стане простішою. Підприємці працюватимуть в умовах нових та зростаючих старих податків, обмеженого доступу до кредитних ресурсів, нестабільного внутрішнього попиту та постійних ризиків, пов’язаних із війною. Інвестиційна активність залишатиметься мінімальною, а стратегічне планування — майже неможливим.
На валютному ринку 2026 рік, ймовірно, пройде під знаком поступової девальвації гривні. Різких стрибків курсу наразі не очікується, однак повільне, але системне ослаблення національної валюти залишається майже неминучим. Долар і євро дорожчатимуть, відображаючи як внутрішні бюджетні дисбаланси, так і загальну залежність української економіки від зовнішньої фінансової допомоги. Це, в свою чергу, потроху підживлюватиме інфляційний тиск і ще більше ускладнить життя домогосподарств та бізнесу.
Водночас на макроекономічному рівні ситуація виглядатиме відносно контрольованою. Ключову роль тут відіграє фінансова підтримка з боку Європейського Союзу. Рішення про надання Україні значного кредитного пакета обсягом 90 мільярдів євро на два роки фактично гарантує виживання на цей період.
Однак ключове слово тут — «виживання», а не «життя» чи «розвиток». Ці кошти не стануть драйвером економічного зростання, не забезпечать модернізації чи структурних реформ, але дозволять закривати найгостріші бюджетні дефіцити, фінансувати соціальні виплати та підтримувати базове функціонування держави. Економіка у 2026-му не впаде, але й не підніметься.
Політична ситуація: криза довіри і розхитування вертикалі
Політичний вимір 2026 року для України виглядає куди більш невизначеним і напруженим, ніж економічний. Країна входить у новий рік із серйозно підірваною довірою до влади, втомленим травмованим суспільством і елітами, які дедалі частіше вступають у конфлікти. Війна, яка в 2022 році тимчасово консолідувала політичну систему, згодом почала оголювати її слабкі місця.
Одним із ключових факторів стало ослаблення позицій президента Володимира Зеленського наприкінці 2025 року. Втрата його ключового союзника та архітектора президентської вертикалі — керівника ОП Андрія Єрмака — на тлі дуже гучного корупційного скандалу («Міндіч-гейт») стала серйозним ударом по всій системі управління. Навіть якщо формально сам президент не фігурує у кримінальних провадженнях, відповідальність за дії найближчого оточення неминуче лягає тінню і на нього: такою є специфіка вітчизняної політичної системи.
Антикорупційні органи цілком здатні й надалі публікувати компрометуючі матеріали, записи, розслідування, тощо. Чомусь зараз вони цього не роблять, що породжує чутки про «договорнячок» із владою. Ані підтвердити, ані спростувати цього ми не можемо. Разом із тим, потенційна публікація чи можливість оприлюднення нових «плівок» створюватиме постійний інформаційний тиск на Банкову. Всередині країни зростатиме скепсис щодо влади, що може відобразитися і на відносинах із західними партнерами.
На цьому тлі українська влада все частіше починає публічно говорити про можливі вибори. Хоча ймовірність їх проведення у 2026 році залишається низькою через воєнний стан, сама поява цієї теми в політичному порядку денному має дестабілізуючий ефект «вікна Овертона». Обговорення виборів автоматично послаблює позиції чинної владної верхівки, стимулює формування альтернативних політичних проєктів і загострює внутрішню конкуренцію серед еліт.
Політична система поступово входить у режим прихованої передвиборчої боротьби без чітких правил. Це означає зростання взаємних звинувачень, інформаційних атак, підкилимних домовленостей і боротьби за ресурси. В умовах війни така ситуація є особливо небезпечною, адже вона підриває керованість державою та знижує її здатність швидко ухвалювати складні рішення.
Війна: продовження інерційного тренду
Ситуація на полях битв з російським агресором у 2026 році, з великою ймовірністю, розвиватиметься за інерційним сценарієм. Жодна зі сторін не матиме достатньо ресурсів для швидкого стратегічного перелому, але ініціатива й надалі залишатиметься переважно за Російською Федерацією. Москва продовжить тактику повільного, але системного тиску, поєднуючи локальні наступальні дії з інфільтрацією, вогневим домінуванням і постійними ударами по тиловій інфраструктурі (переважно енергетичній).
Український Донбас залишатиметься ключовим театром бойових дій і головною територіальною метою Росії. Саме тут зосереджуватимуться основні ресурси, резерви та зусилля російської армії. Водночас напруженою залишатиметься ситуація і на інших ділянках фронту — на півночі, сході та півдні України. Протяжність лінії зіткнення й надалі вимагатиме від Збройних сил надлюдських зусиль для її утримання.
Окремим надскладним викликом стане подальше нарощування ракетних і дронових атак по українській території. Росія продовжить стратегію системного руйнування енергетичної, транспортної, житлової, промислової та військової інфраструктури. Це означатиме нові хвилі жорстких відключень електроенергії, проблеми з теплопостачанням, перебої у роботі підприємств, зростання соціального напруження — і, як наслідок, продовження масової міграції з України.
Війна дедалі більше проникатиме в повсякденне життя, руйнуючи не лише фронт, а й тил. Ніяких позитивних військових прогнозів на наступний рік станом на зараз не існує.
Попри все це, варто розуміти, що базовий сценарій на 2026-й не передбачає повного обвалу українського фронту. Збройні сили збережуть обороноздатність, а міжнародна військова допомога, хоча й із затримками та певними політичними проблемами, все ж продовжить надходити. Проте це буде продовження війни на виснаження, у якій кожен місяць коштуватиме Україні дедалі дорожче — економічно, демографічно та психологічно.
Думки експертів
Політолог, директор Інституту світової політики Євген Магда нагадує: Україна перебуває в стані війни і продовжує перебувати в ньому. Це є ключовим викликом у 2026 році.
«Інше питання, що протягом 2025-го року змінилося чимало акцентів в цьому контексті. США зі стратегічного партнера України перетворилися на гібридного союзника Росії. Це вкрай неприємна трансформація, і ми маємо це усвідомлювати. Європейський Союз продовжує сприймати Україну як державу, з якою варто мати справу, але я, на жаль, впевнений, що «справа Міндіча» серйозно підірве довіру до українського керівництва. І мене не здивує, якщо у позики в 90 мільярдів несподівано з'являться додаткові вимоги.
Нам треба готуватися до того, щоб бути більш активними. Нам треба мобілізовувати внутрішні резерви і все-таки зміцнювати внутрішню єдність і внутрішню стійкість. Росія не відчепиться від України, це має бути зрозуміло максимальній кількості людей. І ми маємо навчитися чіткому визначенню власних цілей. У нас складні проблеми з дуже багатьма нашими сусідами. Наше добросусідство не працює як інструмент. І це, на мою думку, вкрай погано. Нам необхідно знаходити варіанти для ефективних розмов з нашими партнерами і шукати спільну мову з ними. Інакше нам буде дуже сутужно. Не маємо прогинатися перед нашими партнерами і сусідами, але маємо бути адекватними», — впевнений Євген Магда.
Політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що в 2026 році перш за все варто очікувати продовження та інтенсифікації мирних переговорів. Однак все залежить від того, чи погодиться Москва і на яких умовах.
«Завершення війни в 2026 можливо, шанси на це є, але немає жодних гарантій, що це відбудеться. Бо це залежить не тільки від нас, на жаль. В першу чергу це залежить від воєнної ситуації, від активності, наполегливості та послідовності позиції. А також від нашої здатності вистояти. Тому переговори в умовах війни продовжаться, з шансом на завершення кровопролиття, але цей шанс не є абсолютним. Зазначу, що минулого року такої можливості не було. Але чи вдасться домовитися — невідомо. Все залежатиме від обставин. Це основне.
Загалом, рік буде складним, дуже суперечливим, турбулентним як в зовнішньому, так і у внутрішньому плані. Якщо ми будемо слабкими — і на фронті, і взагалі — жодного миру не буде, а буде лише погіршення ситуації. Тому головний чинник, який впливатиме на результативність переговорів — це наша здатність зупинити ворога і вистояти в цій війні. Також очікую «вибухання» подальших розслідувань НАБУ. Вибори ж у 2026 році маловірогідні, максимум у другій половині року. Швидких виборів під час війни точно не буде», — зазначив Володимир Фесенко.
Резюмуючи, 2026 рік стане для України ще складнішим і важчим, ніж 2025-й. Економіка балансуватиме на межі виживання, політична система продовжить перебувати в процесі «тихої» внутрішньої ерозії, війна залишиться такою ж важкою, кривавою і виснажливою, а обстріли тилових міст, на жаль, не вщухатимуть.
2026 рік не стане роком катастрофи, але не стане й роком надії. Це рік накопичення проблем, відкладених рішень і складних виборів, яких уникнути вже не вдасться. Україна входить у нього без чіткого бачення майбутнього, але з гострим усвідомленням того, що наступні роки вимагатимуть ще більшої ціни за саме право на існування в тому форматі, в якому це відбувається зараз.
