Колумніст закликав Тайвань готувати мережі опору до можливої окупації — Taipei Times
У Тайвані американський експерт із питань нерегулярної війни Гвірмантес Лайларі у колонці для Taipei Times закликав владу ще в мирний час створити децентралізовану систему опору на випадок можливої окупації КНР. На його думку, підготовка має охоплювати автономні канали зв’язку, запаси продовольства й медикаментів, резервні джерела енергії та механізми безперервності місцевого управління.
Дослідження про моделі окупації
Лайларі посилається на дослідження Центру нерегулярної війни (IWC) «China’s Way of Occupation: Implications for Taiwan», оприлюднене 5 березня 2026 року. У роботі, яку підготували Ян К. Ґлейман та інші автори, аналізуються дії Пекіна в Тибеті, Сіньцзяні та Гонконзі.
За викладом Лайларі, у дослідженні визначено сім напрямів, через які Пекін може закріплювати контроль над захопленими територіями. Серед них — формування умов для капітуляції ще до вторгнення, використання законодавства для криміналізації спротиву, стирання локальної ідентичності, нагляд за населенням, економічний тиск, підпорядкування державних інституцій і тривала політика закріплення контролю.
Автор також припускає, що після бойових дій контроль над населенням могла б здійснювати не лише Народно-визвольна армія Китаю, а й Народна збройна поліція, підготовлена до придушення заворушень та операцій у містах.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Сценарії тиску на Тайвань
Лайларі вважає, що планувальники мають розглядати не тільки морську блокаду або повномасштабне вторгнення. Він описує сценарій удару по системі управління із застосуванням кібератак і засобів радіоелектронної боротьби, після якого, на його думку, Пекін міг би спробувати сформувати підконтрольну адміністрацію.
Інший запропонований автором сценарій передбачає поступове захоплення віддалених островів, зокрема Цзіньменя, Мацзу, Дунша або Тайпін. Він також допускає ситуацію, за якої вторгнення зруйнує центральну інфраструктуру, однак не дасть КНР змоги встановити повний контроль над гірськими та іншими важкодоступними районами острова.
Блокада і місцева готовність
Як наголошує Лайларі, на відміну від України, Тайвань не має сухопутних маршрутів постачання, а морська блокада може обмежити надходження зброї, продовольства, енергії та медичних товарів. Окремим ризиком він називає залежність острова від обмеженої мережі підводних оптоволоконних кабелів.
Автор пропонує розширити підхід президента Вільяма Лая до загальносуспільної оборонної стійкості до моделі загальносуспільного опору. На його думку, тайванська влада має законодавчо надати муніципалітетам і підрозділам цивільної оборони повноваження для автономних дій у разі втрати зв’язку з центральним керівництвом.
