Експедиція дев’ять місяців не фіксувала синіх китів біля Галапагосів — Live Science
У водах поблизу Галапагоських островів в Еквадорі наукова експедиція протягом дев’яти місяців не зафіксувала жодного синього кита. Дослідники обстежували райони архіпелагу з жовтня 2025 року до липня 2026-го, де цих тварин спостерігали раніше, і планували встановити на них супутникові мітки. Як повідомляє Live Science, за весь час експедиції команді не вдалося позначити жодної тварини.
Теплі води як можливий бар’єр
Відсутність китів збіглася з незвично теплими умовами в океані під час Ель-Ніньйо. Температура поверхні моря сягала 28 °C, а на глибині 100 метрів вода прогрілася до 18,9–19,4 °C — приблизно на 5 °C вище за звичайні показники для цього часу року.
Керівниця експедиції Даніела Аларкон припустила, що сині кити могли залишитися південніше, у прохолодніших і продуктивніших водах, де є більше корму. Серед можливих районів їхнього перебування вона назвала води поблизу Перу та віддалені ділянки океану, де тварин важче помітити. На її думку, аномально теплі води навколо архіпелагу могли стати для китів температурним бар’єром.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Пошук корму
Сині кити щодня можуть споживати до 5,5 тонни криля. Дослідники ще не встановили, чи спричинив Ель-Ніньйо скорочення чисельності криля біля Галапагосів, однак виявили непрямі ознаки зміни умов годівлі. Попередні експедиції свідчили, що кити зазвичай харчуються в шарах води температурою близько 22 °C, які цього сезону залягали приблизно на глибині 92 метрів.
Водночас найвищі концентрації хлорофілу — непрямого показника кількості фітопланктону, яким живиться криль, — фіксували значно ближче до поверхні, на глибинах від 12 до 37 метрів. Це може свідчити про невідповідність між звичним для китів шаром годівлі та розташуванням їхньої потенційної кормової бази, хоча чисельність криля безпосередньо не вимірювали.
Морський біолог Фернандо Фелікс зазначив, що подібні зміни вже реєстрували у південно-східній частині Тихого океану під час Ель-Ніньйо 1982–1983 років: тоді сині кити, фінвали та кити Брайда зміщувалися на південь. Він вважає, що нинішня відсутність синіх китів біля Галапагосів радше відображає зміну їхніх маршрутів, а не масову загибель тварин.
