Три тижні на 30 кілометрів — піхотинець «Ігнат» про бойовий досвід
Боєць із позивним «Ігнат» до повномасштабної війни працював в IT та займався автоматизацією процесів, а тепер служить у 5-му штурмовому батальйоні 92-ї окремої штурмової бригади. Він розповів про перший контакт із російськими військовими, складний шлях до позицій і те, як піхотинці облаштовують укриття та отримують необхідне спорядження. За словами військового, найважче в піхоті — не лише фізичне навантаження, а й усвідомлення того, що доводиться робити на війні.
Боєць із позивним «Ігнат» раніше працював у сфері IT, де займався автоматизацією процесів. Тепер він служить у 5-му штурмовому батальйоні 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. У відео «Ігнат» розповів, як відбувалося просування українських бійців, що запам’яталося йому з першого бою та чому піхоту він вважає найважчою роботою у своєму житті.
Сім точок на шляху до позицій
За словами військового, під час просування бійці проходили кілька проміжних точок. Загалом їх було близько семи, і на кожній військові певний час затримувалися. До останнього вони не знали, чи стане чергова точка кінцевою. У дорозі доводилося постійно бути уважними. Бійці прислухалися до звуків у небі, стежили за тим, куди ступають, адже територія могла бути замінованою. Окрему увагу приділяли маскуванню, щоб не привертати уваги противника.
На позиціях потрібно було облаштовувати укриття та захищатися від можливих ударів. Зайвих речей із собою не брали, а необхідне спорядження й запаси отримували за допомогою дронів. «Окопувалися, дах потрібно зробити. Із собою брали небагато. Нам скидають дронами все необхідне», — розповів «Ігнат». Такий шлях вимагав витривалості й постійної зосередженості. Навіть коли бійці зупинялися на черговій точці, вони не могли бути впевнені, що залишаться там надовго.
Перший контакт із противником
Перший контакт із російськими військовими «Ігнат» запам’ятав за звуком російської мови. Після цього українські бійці отримали наказ і відкрили вогонь.
За словами військового, усвідомлення того, що сталося, приходить не обов’язково в сам момент бою. Думки про пережите можуть з’явитися вже пізніше, коли небезпека минула й є час осмислити події. «Ігнат» також розповів, скільки часу зайняв шлях до позицій і назад. Відстань приблизно у 30 кілометрів бійці долали три тижні. Натомість зворотний шлях пройшли за три доби.
Ці цифри показують, наскільки складними можуть бути пересування піхоти в бойових умовах. На швидкість впливають небезпека, мінування, необхідність маскуватися та виконувати завдання на кожній проміжній точці.
«Піхота — найтяжче, чим я займався в житті»
«Ігнат» зізнався, що служба в піхоті стала найважчою роботою в його житті. Ідеться не лише про фізичне навантаження, тривале перебування на позиціях чи постійну загрозу обстрілів. Важкою є і психологічна сторона бойового досвіду, з яким військовим доводиться жити після виконання завдань. «Піхота для мене — це, мабуть, найтяжче, чим я займався в житті. Це тяжка праця. Вбити людину — це не цигарку викурити. З цим жити далі», — сказав боєць.
Цими словами військовий звернув увагу на те, що війна залишає не лише фізичні наслідки. Участь у боях пов’язана з важкими рішеннями та переживаннями, які можуть повертатися вже після завершення конкретного завдання.
Історію «Ігната» оприлюднила 92-га окрема штурмова бригада. У розповіді він поділився власним досвідом служби — від складного просування до першого контакту з противником і усвідомлення того, наскільки важкою є робота піхотинця. Історію військового та його досвід служби бригада оприлюднила у своєму Telegram-каналі.
Мобільна вогнева група Львівської зенітної ракетної бригади імені Івана Виговського знищила реактивний ударний безпілотник «Герань-4», який летів у напрямку об’єкта прикриття.
Зенітники 1039-го зенітного ракетного полку імені генерал-хорунжого Миколи Капустянського оприлюднили відео бойової роботи французького комплексу протиповітряної оборони Crotale.
