Горбаті кити Аравійського моря генетично відрізняються від інших — The National
Популяція горбатих китів Аравійського моря біля узбережжя Оману має окрему еволюційну лінію та генетично суттєво відрізняється від інших популяцій цього виду. Це засвідчило дослідження Wildlife Conservation Society зі США та Товариства охорони довкілля Оману, повідомляє The National.
Генетична ізоляція
Науковці проаналізували мітохондріальну ДНК 2285 горбатих китів із різних частин Світового океану. Результати, опубліковані у журналі Frontiers in Marine Science, показали значні генетичні відмінності між китами Аравійського моря та трьома визнаними підвидами горбатого кита — з Північної Атлантики, Північного Тихого океану й Південної півкулі.
Дослідження вказує на обмежений генетичний обмін між аравійською популяцією та іншими китами. Вона також мала найнижчий рівень генетичного різноманіття серед досліджених океанічних регіонів. За оцінками вчених, час еволюційного розходження різних груп становить приблизно від 43 тисяч до 113 тисяч років.
Автори роботи вважають, що отримані дані підтримують можливість формального визнання китів Аравійського моря четвертим підвидом горбатих китів. Наступним кроком має стати розгляд цього питання Комітетом з таксономії Товариства морської мамології.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Загрози для невеликої популяції
Раніше унікальність цих китів пов’язували з їхніми піснями та способом життя. На відміну від інших горбатих китів, які здійснюють далекі сезонні міграції, аравійські кити розмножуються й живляться в тих самих районах, залишаючись у тропічних і субтропічних водах упродовж року.
Водночас ізоляція робить популяцію більш вразливою. Дослідники зазначили, що вона невелика, а ознак її зростання за останні два десятиліття немає. Серед загроз названо заплутування у рибальських сітях, зіткнення із суднами, підводний шум, забруднення та хвороби. Зміни мусонів і океанічного апвелінгу через кліматичні чинники також можуть впливати на доступність сардин та іншої здобичі китів.
Дослідники також встановили близьку спорідненість аравійських китів із китами, чиї рештки у 1883 році описали поблизу Басри в Іраку як Megaptera indica. Для цього проаналізували ДНК кісток, що зберігаються в Музеї природознавства в Парижі.
