Права США на ділянки дна Тихого океану можуть сягнути 963 тис. км² — Mongabay
Площа ділянок морського дна в зоні Кларіон-Кліппертон у Тихому океані, на які претендують американські компанії, разом із чинними ліцензійними ділянками Lockheed Martin може сягнути 962 634 км². Це станеться, якщо Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) схвалить усі подані заявки без змін, повідомляє Mongabay.
Така площа становитиме приблизно половину дна в зоні Кларіон-Кліппертон, яке Міжнародний орган з морського дна відвів для гірничої діяльності, включно з контрактними та резервними територіями. Зона розташована між Мексикою та Гаваями й містить значні запаси поліметалічних конкрецій. Промисловий видобуток корисних копалин з морського дна поки не розпочався ніде у світі.
Заявки після указу Трампа
Після указу адміністрації президента США Дональда Трампа у квітні 2025 року про прискорення розвитку галузі глибоководного видобутку компанії почали подавати до NOAA заявки на діяльність у міжнародних водах. Щонайменше сім компаній, дві з яких мають спільну материнську структуру, подали приблизно десяток заявок на розвідку або видобуток у Тихому океані. Дев’ять заявок, за даними видання, залишаються активними.
Сім заявок від шести компаній стосуються безпосередньо зони Кларіон-Кліппертон і охоплюють близько 727 738 км². Lockheed Martin уже володіє двома чинними ліцензіями на розвідку в цій зоні загальною площею 234 896 км². Розрахунок не включає ще одну заявлену ділянку площею 147 430 км², оскільки її географічні дані не оприлюднені.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Перетин із міжнародними контрактами
Міжнародний орган з морського дна, пов’язаний з ООН, із 2001 року укладає контракти на розвідку корисних копалин у міжнародних водах. У зоні Кларіон-Кліппертон він уклав 17 контрактів, що охоплюють 1,23 млн км². Якщо порівнювати американські заявки та чинні ліцензії Lockheed Martin лише з контрактними площами органу, їхній обсяг сягає майже 80%.
Частина районів, заявлених у США, перетинається з ділянками, на які вже укладено контракти Міжнародного органу з морського дна, а також із резервними територіями для майбутньої розробки та потенційної вигоди країн, що розвиваються. США не ратифікували Конвенцію ООН з морського права, але мають статус спостерігача в органі.
NOAA посилається на американський Закон про тверді мінеральні ресурси глибоководного дна 1980 року, який агентство використовує для розгляду таких заявок. Водночас правову основу одностороннього дозволу на видобуток у міжнародних водах заперечують Міжнародний орган з морського дна, Європейська комісія та деякі правові експерти. Американські природоохоронні організації вже подали позов проти NOAA через сертифікацію однієї із заявок TMC USA; сертифікація не означає видачу ліцензії.
За даними Mongabay, 46 держав закликали призупинити розвиток галузі через ризики для малодосліджених глибоководних екосистем, потребу в додаткових дослідженнях і відсутність міжнародних правил для промислового видобутку.
